Уперше в українській фольклористиці комплексно досліджено релікти лицарства княжих часів в обрядовій поезії. Здійснено спробу довести існування в князівський період лицарсько-дружинної поезії, яскраві зразки якої збереглися в календарно-обрядових і родинно-обрядових пісенних текстах. Розширено визначення поняття "лицарство" та "лицарсько-дружинна поезія" відповідно до специфіки предмета дослідження. Удосконалено методологічний інструментарій аналізу мотивів і образів українського фольклору. Застосування досягнень суміжних із фольклористикою наук (літературознавство, етнолінгвістика, етнологія, історія) дало змогу системно та всебічно підійти до виконання поставлених завдань. Доведено, що з часом, коли лицарство як інституція відійшло у минуле, спогади про його існування знайшли своє відображення у героїчних мотивах, образах та усталених епічних формулах-кліше у літописах, творах давньої української літератури, а також у різних жанрах усної народної словесності (календарно-обрядовій та родинно-обрядовій поезії, билинах, думах, історичних піснях, казках, легендах і переказах).