Розглянуто сакральний текст як лінгвокультурний феномен. Запропоновано авторську генологічну класифікацію сакральних латинськомовних текстів. Проаналізовано сакральні латинськомовні тексти під кутом зору синергетичної взаємодії мовно-мовленнєвих структурних одиниць, які належать фоносемантичному, просодичному, лексико-семантичному та синтаксичному рівням тексту, що спрямована на реалізацію сугестивного впливу. Потрактовано сакральний латинськомовний текст як специфічний комунікативний, прагматично зумовлений акт спілкування з потужним компонентом імпліцитної семантики. Запропоновано авторську типологію перформативів-сценаріїв, використовуваних у сакральних латинськомовних текстах.