Вивчено особливості клінічного перебігу та деякі ланки патогенезу розсіяного склерозу (РС) залежно від статі та віку хворих для підвищення ефективності діагностики та їх лікування. Встановлено, що у хворих на РС відбувається прискорений процес старіння клітин і всього організму в цілому, і, тому РС є не тільки демієлінізуючим, але й нейродегенеративним захворюванням. Запропоновано визначати в сироватці крові кількість тау-протеїну, який є біологічним маркером аксонального ураження головного та спинного мозку. Показано, що на характер розвитку та перебіг РС, стан психічних функцій хворих, і на судинно-гемодинамічні зміни мають великий вплив вікові та гендерні фактори. Доведено доцільність комплексного лікування хворих на РС, куди окрім сучасних імуномодуляторів, цитостатиків, кортикостероїдів у пульс-дозах мають бути включені і препарати нейропротекторного, ноотропного та вазоактивного ряду, а також корекція емоційно-особистісної сфери.

Надано порівняльну характеристику із застосування кормових концентратів різних виробників. Експериментально доказано, що застосування кормового концентрату на базі UA0108-10, виробництва ТОВ "ІНВЕК", забезпечує одержання продуктів харчування належної якості, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.6

Рубрики:

Ілеус (непрохідність кишечника)

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.5

Рубрики:

Дивертикули

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.5 + Р457.465.303.2

Рубрики:

Дивертикули

Хірургічне лікування кровотеч кишечника

Шифр НБУВ: Ж23985 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено обстеження і лікування 220-ти хворих з дивертикулярною хворобою товстої кишки (ДХ ТК) з гнійно-запальними ускладненнями (ГЗУ) (99 пацієнтів) і товстокишковою кровотечею (ТКК) (121 хворий), віком від 32 до 93 років, серед них 85 (38,64 %) чоловіків та 135 (61,36 %) жінок, які поділені на 2 групи: основну (152 особи) та групу порівняння (68 хворих). Зазначено, що залежно від характеру та тяжкості ускладнень ДХ ТК всі хворі кожної групи розподілено в 4 підгрупи для можливості порівняння. Висвітлено особливості поширення та структури ДХ ТК, визначено частоту виникнення симптомів ускладнень та інформативність застосованих методів діагностики при кожному з ускладнень. Проведено оцінювання гістологічних та мікробіологічних змін у стінках дивертикулів і ТК при ускладненнях ДХ, встановлено роль цитокінів сироватки крові (ФНП-α, ІЛ-6. ІЛ-І0), їх співвідношення (ФНП-α/ІЛ-10 та ІЛ-6/ІЛ-10) і ФК (фекальний кальпротектин) в лабораторній діагностиці та можливості використання як маркерів кожного з ускладнень. Розроблено та впроваджено діагностично-лікувальної алгоритм при ДХ, використання якого дозволиляє покращити результати консервативного лікування при ТКК з 84,21 % до 96,05 %. На основі опрацювання важливих чинників загального стану організму, змін у черевній порожнині та ТК науково обгрунтовано вибір методу оперативного втручання при ДХ ТК, що надало змогу знизити летальність в основній групі до 5,26 % проти 10,29 % в групі порівняння.

Мета дослідження - розробити систему оцінки характеру прогнозу на основі клініко-математичного аналізу показників, що виникають на різних етапах при різних типах перебігу розсіяного склерозу (ПРС). Використані клінічні (клініко-неврологічний і метод анкетування - за анкетою, розробленою у відділі аутоімунної і дегенеративної патології нервової системи ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України") і математико-статистичні (метод пермутації) методи. За допомогою методу пермутації (перестановочного тесту) в групах хворих з різними типами перебігу обчислювалися відмінності в середніх значеннях клінічних показників, що характеризують ПРС на різних часових етапах: доклінічному етапі, етапі дебюту, рецидивному етапі для рецидивуючого й вторинно-прогредієнтного перебігу, етапі прогресування - для вторинно- і первинно-прогредієнтного. На цій підставі було виділено клінічні показники, які з високою вірогідністю (рівень зв'язку 0,95) на кожному часовому етапі ПРС визначають кінцевий варіант прогнозу захворювання. Обстежено 280 хворих, серед них: 80 (50 жінок і 30 чоловіків) - з рецидивуючим перебігом, 140 (80 жінок і 60 чоловіків) - із вторинно-прогредієнтним і 60 (30 жінок та 30 чоловіків) - із первинно-прогредієнтним. Проведені дослідження показали, що сприятливий прогноз при рецидивуючому перебігу з високою вірогідністю зустрічався при поєднанні таких клінічних показників, як легка тяжкість дебюту, повна ремісія після дебюту, легкі рецидиви, що розвиваються швидкими темпами, і тривалі ремісії між рецидивами на рецидивному етапі; невизначений прогноз - за наявності дебютів середньої тяжкості, стовбурової симптоматики в дебюті, тяжких і середньої тяжкості рецидивів і тенденції до обтяження й подовження рецидивів на рецидивному етапі. Несприятливий прогноз при вторинно-прогредієнтному перебігу вірогідно пов'язаний з перенесеною вітряною віспою на доклінічному етапі в преморбідному анамнезі, блискавичними темпами розвитку дебюту, неухильним варіантом прогресування, що перебігає без клінічно окреслених періодів стабілізації; невизначений прогноз - із швидкими темпами розвитку дебюту. Несприятливий прогноз при первинно-прогредієнтному перебігу був тісно асоційований з перенесеною тяжкою черепно-мозковою травмою на доклінічному етапі в преморбідному анамнезі, мозочковою симптоматикою в дебюті, формуванням етапу прогресування безпосередньо після дебюту, минаючи етап стабілізації, неухильним варіантом прогресування на етапі прогресування; невизначений прогноз - із перенесеними герпетичними інфекціями на доклінічному етапі в преморбідному анамнезі, легкою тяжкістю дебюту, формуванням етапу прогресування після періоду стабілізації, що настала слідом за дебютом, поступальним варіантом прогресування на етапі прогресування, який перебігає у вигляді чергування періодів повільного накопичення неврологічного дефіциту, що має, як правило, локальний акцент. Висновки: отже, за допомогою клініко-математичного аналізу було показано, що формування альтернативних варіантів прогнозу при різних типах ПРС відбувається шляхом вибіркового залучення до єдиного патерну клінічних показників, які мають діагностичне значення на різних часових етапах перебігу захворювання.