Висвітлено нові погляди на зміст промислового потенціалу, а також концептуальні підходи та практичні механізми політики його формування. Запропоновано методологію оцінки технологічної інноваційності промислового виробництва та розглянуто перспективи технологічних перетворень в економіці. Проаналізовано особливості ефективного управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах та її інфраструктурного забезпечення на підставі активізації креативного ресурсу працівників. Встановлено зв'язок між рівнями інноваційного й організаційного розвитку економіки й описано орієнтири та механізми стимулювання прогресивних організаційних перетворень у промисловості. Наведено напрями та важелі підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів для забезпечення структурно-інноваційних трансформацій у галузі.

Освещены новые теоретические взгляды на содержание промышленного потенциала, а также концептуальные подходы и практические механизмы политики его формирования. Предложена методология оценки технологической инновационности промышленного производства и рассмотрены перспективы технологических преобразований в экономике. Проанализированы особенности эффективного управления инновационной деятельностью на промышленных предприятиях и ее инфраструктурного обеспечения на основе активации креативного ресурса работников. Показана связь между уровнями инновационного и организационного развития экономки и описаны ориентиры и механизмы стимулирования прогрессивных организационных преобразований в промышленности. Определены направления и рычаги повышения эффективности использования инвестиционных ресурсов для обеспечения структурно-инновационных трансформаций в отрасли.

Висвітлено нові уявлення про категорію "промисловий потенціал" з урахуванням цільової спрямованості його формування та використання. Показано основні суперечності, обгрунтовано цілі й механізми ефективного розвитку галузі у контексті світових тенденцій, якості вітчизняної промислової політики, фінансово-інвестиційних, інноваційно-технологічних, організаційно-виробничих, кадрових та екологічних проблем промислового виробництва.

Освещены новые представления о категории "промышленный потенциал" с учетом целевой направленности его формирования и использования. Показаны основные противоречия, обоснованы цели и механизмы эффективного развития отрасли в контексте мировых тенденций, качества отечественной промышленной политики, финансово-инвестиционных, инновационно-технологических, организационно-производственных, кадровых и экологических проблем промышленного производства.

Здійснено оцінку екологомісткості видів промислової діяльності за основними складовими техногенного впливу. Розкрито залежність екологічного стану навколишнього природного середовища від динаміки промислового виробництва. Запропоновано заходи щодо поліпшення природоохоронної діяльності в Україні.

Доведено, що екологізація є категорією соціально-економічних відносин, яка відображає взаємозв'язок промислової діяльності людини зі станом природного середовища через рівень техногенного навантаження. Запропоновано методологічний принцип розрахунку й інтеграційної оцінки екологічного рівня промислового виробництва з визначенням якісних і кількісних індикаторів техногенного впливу, їх динаміки та галузевої структури. Розкрито стан і проблеми екологізації промислового розвитку шляхом дослідження обсягів та якості використання водних ресурсів, забруднення атмосферного повітря й утворення небезпечних відходів. Проаналізовано екологічний рівень промисловості за основними складовими техногенного впливу. Розроблено комплекс організаційно-економічних підходів щодо підвищення дієвості й ефективності державної екологічної політики. Розкрито можливості та переваги мережевої організації робіт з екологізації промисловості шляхом утворення регіональних і міжрегіональних екологічних кластерів. Доведено, що цільові зміни галузевої структури промислового виробництва можуть стати вагомим фактором регулювання екологічної складової промислового розвитку.

Проаналізовано структурні зміни (СЗ) в економіці України за період розбудови її державності та формування сучасної економічної моделі. Розкрито глобальні чинники розвитку і формування сучасної структури економіки. Увагу приділено масштабним структурним проблемам і структурним обмеженням розвитку у провідних галузях і сегментах національної економіки. Описано процеси відтворення реального сектора у системі національних рахунків, структурні процеси в АПК. Висвітлено СЗ у світовій промисловості та їх особливості у промисловому комплексі України, динаміку СЗ за умов економічного зростання, тенденції та структуру капітальних вкладень в період фінансово-економічної кризи. Розглянуто питання прогнозування та програмування СЗ в економіках регіонів України. Визначено структурно-функціональні проблеми банківської системи України, концептуальні пріоритети та механізми реалізації модернізації грошово-кредитної політики Національного банку України.

Проаналізовано нинішній стан промисловості України, та обгрунтовано необхідність її відродження із залученням міжнародної допомоги на основі нового "плану Маршалла". Визначено, що технологічна підтримка спільного виконання інноваційних проектів за рахунок пільгового кредитування інвестицій є актуальною формою донорської допомоги для формування сучасної моделі промислового розвитку в економіці України. Обгрунтовано доцільність інтеграції промисловості України у програми ренесансу промисловості ЄС на основі формування "дорожніх карт" співробітництва. Визначено ключові напрями такої інтеграції за пріоритетними видами промислової діяльності.

Предмет роботи - дослідження структурних диспропорцій в розвитку машинобудування України. Мета роботи - аналіз та обгрунтування розвитку машинобудування України в напрямі розвитку внутрішнього ринку основних виробництв. Використано загальнонаукові методи, зокрема: порівняння, індукції та дедукції, аналізу та синтезу тощо. Результати роботи - досліджено сучасний стан внутрішнього ринку та імпорту основних груп машинобудівної продукції. Розкрито специфіку впливу кризового спаду обсягів виробництва, змін внутрішнього і зовнішнього попиту на динаміку структурних диспропорцій в розвитку основних виробництв машинобудування, яка характеризується: зменшенням частки машинобудування в структурі промислового виробництва; неефективністю процесу інтеграції у світовий ринок; збільшенням впливу зовнішніх чинників; значною імпортозалежністю, що підриває розвиток внутрішнього ринку; розривом взаємозв'язку виробництва певних товарів з внутрішнім попитом. Запропоновано першочергові заходи державної політики у контексті реалізації потенціалу машинобудівної галузі. Висновки: структура виробництва машинобудування покращилась внаслідок появи осередків зростання, що представляють компанії, орієнтовані на випуск продукції з високою часткою доданої вартості.

Охарактеризовано макроекономічні аспекти розвитку транспорту, здійснено аналіз і прогноз макроекономічних тенденцій і ризиків розвитку транспорту України. Проведено оцінку викликів, що стоять перед транспортною системою: досягнення адекватної конкурентоспроможності й ефективності, запровадження енергозбереження й енергоефективності у світі, що декарбонізується, розвиток мультимодальних та інтелектуальних транспортних систем. Розкрито питання доступу до ресурсів розвитку транспортної системи (фінансові та кадрові ресурси), оцінено можливості вітчизняної промисловості для оновлення основного капіталу транспорту. Розглянуто внутрішні пріоритети розвитку секторів транспорту України - залізничного, автомобільного та водного. Охарактеризовано зовнішні пріоритети розвитку транспорту, а саме політику лібералізації та процеси європеїзації в контексті нової інфраструктурної політики ЄС і вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Висвітлено проблеми формування системного бачення розвитку української промисловості й обгрунтування ії спроможності стати ключовим елементом стратегії економічного розвитку. Оцінено перспективи розвитку галузевих ринків, які є важливими для здійснення реформ у переробній промисловості, з урахуванням специфічних проблем їх функціонування та обгрунтуванням механізмів та інструментів для розвитку потенціалу ключових ринків. Запропоновано шляхи нарощування технологічної та ресурсної бази для модернізації промисловості, які зумовлені інноваційним розвитком і переходом до цифровізації промислового виробництва, доступом до фінансових ресурсів і ринків капіталу, можливостями розвитку кадрового потенціалу галузі. Обгрунтовано напрями посилення глобальних зв'язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок.

Зміна клімату є одним із ключових викликів сьогодення, що має глобальний характер і безпрецедентні масштаби. Для того щоб зростання промислового виробництва не супроводжувалося негативним впливом на навколишнє середовище, а, навпаки, забезпечувало сталий розвиток, світовою спільнотою були запропоновані різні ідеї і ініціативи, такі як прийняття Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (1992), що стала першим кроком на шляху до вирішення проблеми зміни клімату; Кіотський протокол (1995), Паризька Угода (2016), "Європейська Зелена Угода" (2019) як нова стратегія зростання, яка має на меті перетворити ЄС у справедливе та процвітаюче суспільство, із сучасною економічно ефективною та конкурентоспроможною економікою на основі декаплінгу з нульовим рівнем викидів парникові гази в 2050 р. Україна також долучилась до цих процесів, створивши міжвідомчу групу, що координує подолання наслідків зміни клімату в рамках "Європейської зеленої угоди", де першочерговим завданням є "озеленення" промислового розвитку. Дієвим способом досягнення поставлених цілей є інтеграція українських виробників в ланцюги доданої вартості, що і визначає актуальність даного дослідження. Зростаюча небезпека катастрофічних глобальних змін навколишнього середовища та інші аспекти нераціональної політики використання природних ресурсів загрожують майбутньому безпечному розвиткові суспільства й можливості задовольнити потреби споживачів. Всі ці виклики вимагають рішучих дій та адаптації виробників до нових умов функціонування. Враховуючи трансформацію моделі організації виробництва, яке в умовах посилення міжнародної конкуренції організовується в рамках глобальних ланцюгів доданої вартості та посилення екологічних вимог при інтеграції виробників на різні ланки виробничого процесу, недостатньо дослідженою залишається проблема обгрунтування механізмів адаптації виробників до впровадження екологічних стандартів згідно вимог ЄС і впровадженні ефективних інструментів державного регулювання для активізації співробітництва експортоорієнтованих промислових виробників України з іноземними партнерами. Завданням дослідження є обгрунтування важливості впровадження циркулярних принципів як стратегічного пріоритету розвитку глобальних ланцюгів доданої вартості та обгрунтування механізмів підтримки українських виробників при інтеграції в кругові (замкнені) ланцюги доданої вартості. Використано загальнонаукові методи: абстрактно-логічний, системний; аналізу і синтезу, статистичних порівнянь, групування, вибірки; експертних оцінок. Результати цього дослідження можуть бути застосовані в процесі формування державної політики щодо основних аспектів експортного розвитку промисловості в контексті інтеграційних процесів, а також у розвитку "озеленення" промисловості країни. Висновки: на основі аналізу розвитку глобальних ланцюгів доданої вартості розкрито особливості формування циркулярних ланцюгів доданої вартості й запропоновані дієві інструменти промислової політики для активізації процесів озеленення промисловості та інтеграції національного виробництва в циркулярні ланцюги доданої вартості.

Обгрунтовано можливості інтеграції української промисловості в циркулярні ланцюги доданої вартості як одного з перспективних напрямів інтернаціоналізації бізнесу. Визначено загрозливі виклики пандемії коронавірусу для розвитку промисловості: закриття кордонів, підвищення вимог до безпечності в умовах ізоляції, перекриття потоків трудової міграції, порушення мереж поставок товарів проміжної переробки, скорочення операційної діяльності, дефіцит оборотних коштів, зниження прибутковості, погіршення фінансової стійкості та платоспроможності, зростання ймовірності банкрутства. Результати оцінки втрат у промисловому виробництві України показали, що дотримання жорстких вимог протидії пандемії вплинуло на скорочення довжини ланцюгів доданої вартості, в які інтегровані українські виробники, що особливо проявилось у секторах машинобудування, металургії та виробництва текстилю. Cаме розвиток циркулярних ланцюгів доданої вартості в Україні сприяє досягненню Цілей сталого розвитку та перспектив відновлення промислових потужностей України в жорстких умовах коронакризи. Визначено, що циркулярні ланцюги доданої вартості забезпечують максимізацію доданої вартості протягом всього життєвого циклу продукту та використовуваних матеріалів з повторним використанням різних типів і обсягів матеріалів. Аналізуючи можливості української промисловості для інтеграції в циркулярні ланцюги доданої вартості, обгрунтовано перспективні напрями інтеграції української промисловості в циркулярні ланцюги доданої вартості, зокрема, виробництво паперу, картону, PET і скла; переробку будівельного сміття, вживаного одягу, автомобільних шин й органічних відходів; ремонт і відновлення побутової техніки. Дослідження показали, що українська промисловість має всі можливості успішно інтегруватись у глобальні ланцюги доданої вартості, використовуючи циркулярні підходи до організації виробництва. Для цього були запропоновані такі заходи державного стимулювання: удосконалення нормативно-правового регулювання, впровадження засад збалансованого розвитку України, фінансової підтримки проєктів, орієнтованих на розвиток циркулярної економіки, а також розроблення регіональних планів управління відходами з орієнтацією на Європейський зелений курс.

Мета роботи - визначення зобов'язань України в рамках Європейського зеленого курсу (ЄЗК), ідентифікація можливостей і наслідків для розвитку української промисловості й обгрунтування пропозицій щодо адаптації українських виробників до вимог ЄЗК. Показано, що ЄЗК посідає головне місце в європейському порядку денному і є сучасним викликом, що може змінити економіку й моделі споживання не тільки в Європейському Союзі, але й в усьому світі. Це може мати глибокі геополітичні наслідки. Обгрунтовано, що для України, яка має стійкі економічні, соціальні та політичні зв'язки з ЄС та створює нові ланцюги доданої вартості з європейськими виробниками, імплементація ЄЗК відкриває нові можливості для "зелених" трансформацій української промисловості. Виявлено, що виконання вимог ЄЗК матиме негативні наслідки для української промисловості, які пов'язані з технологічною відсталістю та фінансовою незахищеністю промислових агентів. Показано, що виконання міжнародних зобов'язань України в рамках ЄЗК та інших міжнародних угод може ускладнити доступ українських товарів на ринок ЄС через зростання торгових бар'єрів, пов'язаних з більш суворими вимогами до їх екологічності. Виявлено, що сьогодні рівень кліматичної нейтральності та екологічного навантаження на довкілля в Україні не відповідає європейським нормам, що посилює важливість адаптації української промисловості до вимог ЄЗК. Для прискорення такої адаптації запропоновано нормативно-правові й інституційні зміни, рекомендовано запровадити економічні стимули для економії енергетичних і первинних матеріальних ресурсів, сучасних методів управління відходами для мінімізації обсягів відходів і перетворення їх у ресурси, поширення екологічних інновацій та екологічно безпечних ресурсоефективних технологій для розвитку "зеленого" бізнесу.

Досліджено масштаби втрат промисловості України та її регіонів унаслідок невмотивованої російської воєнної агресії, обгрунтовано заходи з відродження промисловості задля відновлення економіки країни і формування надійного фундаменту її обороноздатності.

Актуальність теми дослідження пояснюється необхідністю розробки і впровадження дієвих заходів реагування на економічні втрати, зумовлені військовими діями країни-агресора. Цілеспрямовані атаки ворога націлені на знищення України як промислово розвиненої держави, щоб не тільки вразити цивільне населення, а й знищити промисловий потенціал. Як наслідок Україна має незворотні втрати промислового потенціалу, які складають близько 30 %, відбувається руйнація виробничих і транспортних ланцюгів, втрата доступу до ресурсів (як сировинних, так і людських), ускладнення ведення господарської діяльності через перебої з енергопостачанням та комунікаціями тощо. І хоч зараз українська економіка знаходиться в умовах невизначеності під час війни, перспективи розвитку промислових підприємств та їх спроможності щодо можливості ведення господарської діяльності, створення високооплачуваних робочих місць та умов для нормальної роботи, вимагає стратегічного планування повоєнного відновлення на основі європейських принципів. Пошук відповідей на військові виклики сьогодення та обгрунтування інструментів для збереження існуючих й розвитку нових машинобудівних виробництв сприятиме виконанню найважливіших функцій країни з посиленням спроможності українських машинобудівних підприємств зайняти ринкові ніші щодо виробництва кліматично-дружніх енергетичних технологій для зеленого й цифрового переходу ЄС (вітряні турбіни, теплові насоси, сонячні панелі, відновлюваний водень); машинобудівної продукції російського й білоруського походження тощо. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значення індустріалізації та промислової політики для розвитку промислових галузей виробництва, зокрема машинобудування, широко обговорюється в академічних і політичних колах. Різні аспекти розвитку машинобудівної промисловості знайшли відображення у багатьох наукових працях зарубіжних та вітчизняних вчених, а також численних публікаціях міжнародних організацій Світового банку, ООН, Єврокомісії, ЮНІДО тощо. Водночас більшість публікацій не дає відповіді на військові виклики сьогодення для відновлення промислового потенціалу машинобудування, що і обумовлює актуальність даного дослідження. Відсутність обгрунтування стратегічних ініціатив зі сприяння адаптації українського машинобудування до глобальних викликів майбутнього (військово-політичних, цифрових, фінансових, інвестиційних, екологічних, технологічних, соціальних тощо) нарощує розрив між Україною та розвинутими країнами світу й тільки посилює ефект деіндустріалізації економіки країни. Відновлення економіки й досягнення економічної стійкості неможливо досягти без стратегічного планування розвитку на основі спільних зусиль усіх учасників економіки, включаючи представників бізнесу, науки і держави. Завданням дослідження є формування стратегічних завдань повоєнного відновлення з визначенням перспективних видів українського машинобудування, виходячи з загальноєвропейського вектору інтеграції та забезпечення національних інтересів. Використані загальнонаукові методи: абстрактно-логічний, індукції та дедукції, системного підходу; аналізу і синтезу, а також спеціальні методи дослідження: статистичних порівнянь і.т.д.

Проаналізовано довоєнний і повоєнний стан промислового розвитку країн Європи, Азії і Африки, які переживали війни й конфлікти у XX - XXI ст. Розглянуто наслідки імплементації макроекономічної політики і заходів, спрямованих на підтримку промисловості й бізнес-клімату. Визначено роль держави і міжнародних організацій у стимулюванні трансформаційних процесів у промисловому секторі країн світу в повоєнний період. Виокремлено інституційні імпульси і бар'єри у формуванні стратегічної лінії розвитку промисловості держав - учасниць збройних конфліктів і воєн.