Досліджено речові докази у цивільному процесі України, проведено всебічний аналіз основних теоретичних напрацювань у сфері використання речових доказів у цивільному судочинстві та їх законодавчого закріплення. Запропоновано шляхи усунення всіх нормативних колізій та особливостей застосування цих приписів на практиці, що визначають зміст і характерні ознаки речових доказів, а також регламентують процедуру збирання, подання, дослідження та повернення речових доказів у цивільному судочинстві. Проаналізовано, як у різні історичні проміжки часу, залежно від панівної доктрини та соціально-економічних умов державотворення, змінювалося змістовне наповнення поняття "речовий доказ". Усі розділи та підрозділи дослідження містять порівняльно-правовий аналіз ознак речових доказів і способів їх дослідження за законодавством інших держав та у нормативно-правових джерелах різних галузей права України. Обгрунтовано та доведено необхідність законодавчого закріплення процедури дослідження речових доказів у режимі відеоконференції, якщо з певних причин останні не можуть бути доставлені до зали судових засідань для дослідження й оцінки судом.

Простежено розвиток наукових поглядів і законодавчого закріплення поняття "речовий доказ" з часу їх зародження та до сьогодення, показано їх специфіку у цивільному процесуальному праві. Розглянуто правову природу та процесуальні ознаки речових доказів, досліджено процесуальний порядок їх пред'явлення та дослідження. Удосконалено розмежування речових і письмових доказів у цивільному судочинстві.

Розглянуто загальнотеоретичні та практичні проблеми теорії доказів та доказування у цивільному процесі, особливості доказів та доказування у деяких категоріях справ, які виникають із трудових правовідносин, а також у зв'язку із порушенням авторського права у мережі Інтернет, та характеризуються певними складнощами судового правозастосування.

Проведено науково-системний аналіз норм цивільного процесуального права з роз'ясненнями та коментуванням всіх його положень. Увагу приділено апеляційній скарзі, відкриттю апеляційного провадження, апеляційному розгляду. Розглянуто також касаційну скаргу, відкриття касаційного провадження, касаційний розгляд тощо.

Проведено комплексне дослідження правового статусу арбітра міжнародного комерційного арбітражу, яке базується на матеріалах вітчизняного, зарубіжного арбітражного законодавства та практики. Розглянуто історію розвитку та становлення інституту арбітра, а також проаналізовано причини звернення учасників міжнародної торгівлі до арбітрів за вирішенням спорів. Досліджено такі елементи правового статусу арбітра, як: правосуб’єктність, права та обов’язки арбітрів та їх притягнення до відповідальності.