На підставі аналізу національної нормативної бази хімічної безпеки людини й офіційних методичних рекомендацій з обгрунтування гігієнічних нормативів вмісту шкідливих хімічних речовин у різних середовищах з позицій профілактичної токсикології та прикладної фізіології розроблено загальну теорію системного регламентування ксенобіотиків у повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, питній воді (воді джерел водопостачання) і продуктовому наборі добового раціону харчування. Теорія передбачає роздільне обгрунтування токсикологічно самостійних, але методологічно взаємопов'язаних величин усіх чотирьох видів нормативів і встановлює кількісні ліміти належних співвідношень між ними в певній залежності від верхніх меж інгаляційної та оральної токсичності речовин. Зроблені висновки знаходять незалежне підтвердження в міжнародній практиці. Теорію можна застосовувати до розв'язання задач наукового обгрунтування гігієнічних нормативів нових речовин і корекції чинних нормативів, які істотно відхиляються від вимог системності.