Досліджено заходи київського самоврядування щодо забезпечення міста коштами, необхідними для його благоустрою. Розглянуто джерела наповнення міського бюджету, зокрема шляхом стягнення мит і податків із підприємств, нерухомості, певних видів діяльності. Ідеться про надходження коштів від оренди та продажу міської землі, про концесії й державні позики. З'ясовується, на які муніципальні потреби вони витрачалися в першу чергу, а які з них було розраховано на перспективу. Підкреслюється переобтяженість бюджету міста загальнодержавними витратами.

Досліджено діяльність Київської міської думи у 1871 - 1914 рр., створеної за положенням 1870 р. для впорядкування міського благоустрою. Розглянуто формування міських органів влади шляхом виборчих практик, висвітлено склад корпусу гласних і механізми роботи думи. Встановлено, що положенням 1892 р. верховна влада обмежила самоврядність міського управління, підпорядкувавши усю виконавчу ланку, включно із міським головою, губернатору. Доведено, що ключовим важелем здійснення покладених на думу завдань було формування власного бюджету. Висвітлено основні джерела наповнення міської скарбниці й акцентовано увагу на малій кількості прибуткових міських підприємств, котрі давали 16,8 % від усіх надходжень. Зауважено обтяжливість видатків на обов'язкові державні, передусім військові потреби, питома частка яких становила 30,2 %, а іноді й 48,7 %. Проаналізовано, які заходи вживала дума для подолання неписьменності широких верств киян і забезпечення їх культурного дозвілля. Підкреслено, що ключовим для модернізації міста було спорудження водогінно-каналізаційної мереж започаткування міської служби охорони здоров'я, налагодження унормованої забудови міста, створення міської транспортної мережі та нового адміністративного центру на Хрещатику. Встановлено, що ці заходи думи сприяли перетворенню Києва у торгово-промисловий центр України.

Увагу приділено дослідженню діяльності Київської міської думи в 1870 - 1914 рр., коли цей самоврядний орган міської влади використав людські та матеріальні ресурси міста, щоб перетворити його з провінційного в модерне. З'ясовано участь киян у виборі гласних думи, їх соціальний склад та освітній рівень, які впливали на практики роботи думи й управи. Наголошено на тому, що дума скористалася наданими їй повноваженнями - укладала бюджет і розбудовувала міську інфраструктуру, наздоганяючи європейський стандарт міста. Звернено увагу на взаємодію верховної та міської влади, на конфліктні ситуації з воєнним відомством під час встановлення меж міської території, відстоювання місцевих інтересів перед імперськими. Зазначено, що важливим наслідком діяльності думи було запровадження міського громадського транспорту - електричного трамваю. Підкреслено роль думи у процесі становлення Києва як торгово-промислового центру Правобережної України.

Презентовано спробу нової візії перетворень, яких зазнали міста України у процесі переходу від традиційного до індустріального суспільства. Увагу приділено тим змінам, що відбулися внаслідок складної взаємодії природних, політичних, соціальних, культурних факторів і стали тривкими. Здійснено огляд сучасної вітчизняної історіографії, що стосується вивчення історії українського міста у складі Російської імперії XIX ст. Висвітлено регіональні особливості промислового розвитку міст і містечок Поділля. Вивчено етносоціальний склад міського населення українських губерній (на основі даних перепису 1897 р.). Подано інформацію про водопостачання й електротранспорт як атрибути модерного міста, поштово-телеграфний і телефонний зв'язок у містах. Розкрито особливості формування міської мережі загальноосвітніх шкіл. Досліджено повсякдення міської родини на тлі суспільних змін.