Порушено питання функціонування українських говірок на теренах України, перераховано спільні та відмінні риси виділюваних у наш час ареалів. Визначено специфіку східнослобожанського континууму на фоні говірок південно-східного наріччя. Обгрунтовано внесок окремих письменників у формування нової української літературної мови.

Проаналізовано трансформи традиційних прислів'їв, уживані в мові засобів масової інформації. Доведено, що способи трансформації не виходять за межі вже відомих, вони описані в науковій літературі: це розширення компонентного складу стійких сполучень слів, скорочення його, заміна окремих лексичних одиниць чи всіх компонентів, інверсії компонентів, мовна гра; збереження моделі, за якою побудоване прислів'я, наявність образу, який легко співвіднести з традиційним висловом, допомагає читачеві вловити прямий чи прихований зміст трансформи, впізнати конотацію.

Подано модифіковані вирази прислів'їв, приказок, фразеологізмів, уживані в періодичній пресі й усному мовленні сходу України в кінці XX - XXI ст. Авторами модифікованих виразів є відомі журналісти та сатирики, такі як О. Перлюк, Ф. Бондар, Ю. Рибников, Л. Куліш-Зіньків, М. Левицький та інші.

Стійкі сполучення слів складають національно-культурні стереотипи, у яких визначено критерії оцінок поведінки людей у суспільстві, що зумовлено емотивними реакціями на ту чи ту стандартну життєву ситуацію. Для слобожанина, як і для будь-якого українця, загалом важливими і досить вартісними є такі категорії, як добро, зло, честь, порядність, правдивість, розум, відвага та ін. Тому категорія добра репрезентована багатьма прислів'ями, афоризмами, фразеологізмами. У наш час у зв'язку з переоцінкою багатьох життєвих вартостей відбувається трансформація стійких сполучень слів, зокрема й тих, у яких маніфестовано категорію добра. Новотвори виникають унаслідок заміни одного слова іншим, обігруванням значень полісем, поширенням традиційного вислову тощо. Найбільш сталою є схема-модель, за якою побудований вислів. Доведено, що найчастіше структурних і семантичних змін зазнають лише культурно й психологічно важливі для етнічної ментальності феномени. Саме такими є стійкі сполучення слів, у яких репрезентовано категорію добра.

Вперше розглянуто антиприслів'я в українській мові як окремий клас стійких сполучень слів, які виникають внаслідок трансформації поширених узуальних прислів'їв, приказок, афоризмів, біблійних сентенцій, власне фразеологізмів. З'ясовано умови та особливості трансформації й варіювання фразеологічних одиниць (ФО). Проаналізовано трансформи та варіанти стійких сполучень слів, з'ясовано їх структуру, компонентний склад, текстотвірний потенціал, визначено функціональну активність базових ФО у контексті творення антиприслів'їв. Увагу приділено ролі антиприслів'їв у формуванні тексту та досягненні його експресивності. Поглиблено положення про співвідносність стійкості та змінності компонентного складу ФО як визначальних у характерології цих одиниць мови, з'ясовано роль схеми-моделі як найбільш сталої ознаки прислів'їв і приказок, афоризмів, релігійних сентенцій тощо, яка забезпечує зв'язок антиприслів'я з первинною ФО. Охарактеризовано роль "фразеологічного образу" в збереженні фразеологічного значення та структури ФО. З'ясовано, що попри тенденцію стійкості компонентного складу й семантики ФО динамізм формальної структури й значення залишається яскраво вираженою рисою цих мовних одиниць.