Розглянуто сучасні наукові підходи до визначення поняття “педагогічні умови”. Наведено основні складові та класифікації цього поняття.

Рассмотрены современные научные подходы к определению понятия «педагогические условия». Представлены основные составляющие и классификации этого понятия.

Modern scientific approaches to definition of conception “pedagogical conditions” are considered. The main components and classifications of this conception were presented.

Розглянуто сутність еколого-правової компетентності майбутнього вчителя та значення її формування за умов переходу суспільства до сталого розвитку.

Рассмотрена сущность эколого-правовой компетентности будущего учителя и значение ее формирования в условиях перехода общества к устойчивому развитию.

Descriptions of ecological-legal competence of future teacher and value of its forming is examined in the conditions of passing of society to steady development.

Розкрито зміст понять "еколого-правова компетентність майбутнього вчителя" та "формування еколого-правової компетентності майбутнього вчителя". Уточнено компоненти еколого-правової компетентності майбутнього вчителя: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-операційний, рефлексивно-оцінний. Описано їх критерії. Охарактеризовано рівні сформованості еколого-правової компетентності майбутнього вчителя (високий, середній та низький). Обгрунтовано та експериментально перевірено технологію формування такої компетентності у процесі валеологічної підготовки та визначено етапи її реалізації (підготовчий, мотиваційно-стимулювальний, змістово-практичний і аналітико-результативний).

Розглянуто сутнісні характеристики еколого-правової компетентності майбутнього вчителя та науково-методичну модель її формування за умов педагогічного ВНЗ.

Рассмотрены сущностные характеристики эколого-правовой компетентности будущего учителя и научно-методическая модель ее формирования в условиях педагогического ВУЗ.

Essential characteristics scriptions of ecological-legal competence of future teacher and scientifically-methodical model of her forming are examined in the conditions of higher pedagogical educational establishment are describes.

Мета роботи - визначити основні антропометричні показники, рівень функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем спортсменів залежно від типу конституції їх тіла. У процесі дослідження здійснено вимірювання типу конституції тіла, морфологічних показників та показників функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем спортсменів. Сформовано дві експериментальні групи зі спортсменів ХВУФК. Здійснено аналіз антропометричних та функціональних показників серцево-судинної та дихальної систем спортсменів, що спеціалізуються у вільній боротьбі та веслуванні на байдарках і каное, ХВУФК. Показано залежність стану морфологічних та функціональних показників спортсменів у залежності від типу конституції тіла. Висновки: встановлено залежність між типом конституції тіла із морфологічними і функціональними показниками спортсменів, що спеціалізуються у вільній боротьбі та веслуванні на байдарках і каное.

Фізична активність високої та середньої інтенсивності - важлива складова частина здоров'я чоловіків молодого та середнього віку. На фоні тотального малорухомого способу життя активізація фізичної активності високої інтенсивності (ФАВІ) чоловіків доступними й природними засобами складників способу життя, що змінюють добовий енергетичний баланс, набуває актуальності, ураховуючи фактори сезонності. Мета дослідження - аналіз ефективності методу природної активізації ФАВІ чоловіків молодого й середнього віку корекцією енергетичного балансу організму в літній сезон. На першому етапі досліджували фізичний стан чоловіків, їх фізичну активність та харчування напередодні ФАВІ; вираховували ІП співвідношення кількості пройдених кроків до кількості спожитих грамів їжі й відносної ваги спожитих продуктів тваринного та рослинного походження; отримані дані порівнювали з повсякденними показниками. Результатом стали індивідуальні моделі ІП з урахуванням відносної ваги спожитих тваринних і рослинних продуктів. На другому етапі експерименту чоловіки цілеспрямовано дотримувалися цих моделей, по закінченню порівнювали показники фізичного стану з початковими результатами. Основу експериментальних моделей констатувального експерименту становили відмінності між днями напередодні ФАВІ та звичайними: ІП - 44,58 %, загальна фізична активність - 21,31 %, відносна вага тваринних продуктів - 14,65 %, відносна вага рослинних продуктів - 10,62 %, відносна вага спожитих продуктів - 10,04 %. Основою моделі способу життя чоловіків у формувальному експерименті були індивідуальні ІП - Me = 1,66 кроків на грам спожитої їжі за добу, якого притримувалися чоловіки напередодні ФАВІ. Метод корекції енергетичного балансу чоловіків напередодні ФАВІ надав змогу збільшити кількість занять на тиждень ФАВІ на 45,89 %; кількість кроків ФАВІ - на 25,08 %; затраченого часу занять - на 11,41 %. Позитивні зміни відзначено у фізичному стані чоловіків. Висновки: розроблена методика природної активізації ФАВІ чоловіків складниками способу життя на основі моделювання добового енергетичного балансу організму, виявилась ефективною. Збільшення енергетичних запасів організму стимулює бажання занять ФАВІ наступного дня в літній період.

Фізична активність високої та середньої інтенсивності - важлива складова частина здоров'я чоловіків молодого та середнього віку. На фоні тотального малорухомого способу життя активізація фізичної активності високої інтенсивності (ФАВІ) чоловіків доступними й природними засобами складників способу життя, що змінюють добовий енергетичний баланс, набуває актуальності, ураховуючи фактори сезонності. Мета дослідження - аналіз ефективності методу природної активізації ФАВІ чоловіків молодого й середнього віку корекцією енергетичного балансу організму в літній сезон. На першому етапі досліджували фізичний стан чоловіків, їх фізичну активність та харчування напередодні ФАВІ; вираховували ІП співвідношення кількості пройдених кроків до кількості спожитих грамів їжі й відносної ваги спожитих продуктів тваринного та рослинного походження; отримані дані порівнювали з повсякденними показниками. Результатом стали індивідуальні моделі ІП з урахуванням відносної ваги спожитих тваринних і рослинних продуктів. На другому етапі експерименту чоловіки цілеспрямовано дотримувалися цих моделей, по закінченню порівнювали показники фізичного стану з початковими результатами. Основу експериментальних моделей констатувального експерименту становили відмінності між днями напередодні ФАВІ та звичайними: ІП - 44,58 %, загальна фізична активність - 21,31 %, відносна вага тваринних продуктів - 14,65 %, відносна вага рослинних продуктів - 10,62 %, відносна вага спожитих продуктів - 10,04 %. Основою моделі способу життя чоловіків у формувальному експерименті були індивідуальні ІП - Me = 1,66 кроків на грам спожитої їжі за добу, якого притримувалися чоловіки напередодні ФАВІ. Метод корекції енергетичного балансу чоловіків напередодні ФАВІ надав змогу збільшити кількість занять на тиждень ФАВІ на 45,89 %; кількість кроків ФАВІ - на 25,08 %; затраченого часу занять - на 11,41 %. Позитивні зміни відзначено у фізичному стані чоловіків. Висновки: розроблена методика природної активізації ФАВІ чоловіків складниками способу життя на основі моделювання добового енергетичного балансу організму, виявилась ефективною. Збільшення енергетичних запасів організму стимулює бажання занять ФАВІ наступного дня в літній період.

Висвітлено актуальність проблеми формування культури здоров'я та здорового способу життя учнів початкової школи закладів середньої освіти (ЗСО). За рахунок процесу інтеграції програми олімпійської освіти (ОО) в ЗСО будуватиметься за допомогою крос-курікулярної технології, яка передбачає, що кожен урок - це окремий блок, який має чітко визначену структуру. Діяльність учителя зводитиметься не до ретрансляції знань, а до створення компетентнісного освітнього середовища для пошуку та відкриттів. Розглянуто програму ОО, яка є передумовою для того, щоб молодь долучилася до спорту, спричинивши зростання здорового способу життя, позитивного впливу на формування цінностей та особистість. Із метою виявлення ефективності програми з використанням олімпійських цінностей у процесі роботи з учнями ЗСО м. Херсон проведено комплексну діагностику сформованості поведінкових рис цінностей дітей за допомогою методики "Олімпійський опитувальник" Р. Телама, метод семантичного диференціалу В. Ф. Петренко. Важливою особливістю інтеграції олімпійських цінностей в освітній процес школярів є заохочення чіткого та послідовного послання на те, наскільки спорт є важливою частиною культури, що має величезний виховний вплив. Доведено, що з упровадженням у заклади середньої освіти програми олімпійської освіти діти та молодь розуміють, що довговічність, яка зумовлена спортом, висвітлює інші цілі життя та допомагає знайти свій власний шлях у суспільстві. Олімпійський спорт, ОО, концепція спортивних занять і виховання особистості в культурі олімпійських цінностей підкреслюють значення загальних людських цінностей. Глобальний орієнтир в ОО - виховання молодої людини з осмисленням гуманістичних ідеалів, здорового способу життя, позитивного мислення, цінності олімпізму та віри в майбутнє.

Нагальною науковою та прикладною проблемою сучасного фізичного виховання в закладах вищої освіти (ЗВО) є обгрунтування системного підходу до навчання студентів плавання, що враховуватиме наявний досвід і сучасні вимоги, студентоцентризм процесу й об'єктивність критеріїв забезпечення. Мета роботи - обгрунтувати концепцію системи навчання плавання студентів ЗВО. Матеріал і методи: теоретичний аналіз та узагальнення, вивчення документальних матеріалів, соціологічні методи опитування, системний аналіз, історико-логічні методи. Ключовим чинником концепції є вхідна інформації. Вона підрозділяється на кілька елементів. Перший елемент визначається суттєвою суспільною значущістю. Більш наближеними до предмету наукового пізнання виступають суб'єктна та об'єктна значимість навчання плавання. Кожен з елементів вихідної інформації несе відповідальність за зміст і спрямованість окремих елементів на рівні системи навчання плавання студентів. Базовим блоком концепції виступає система навчання плавання студентів ЗВО. Визначено необхідність розмежування двох частин цієї системи. Перша з них (процесна) містить значну частину елементів (компонентів), які надають змогу зрозуміти сутність цієї системи, друга - результатна. Підсумком концепції навчання плавання студентів ЗВО в умовах фізичного виховання є наявність вихідної інформації. Базовими функціями системи навчання плавання студентів ЗВО визначено такі: соціалізувальну, комунікативну, мотиваційну, прогресувальну, систематичну, самостверджувальну, оздоровчо-корекційну, прикладну. Спеціальними для системи навчання плавання студентів ЗВО вважаємо такі принципи: поліструктурності та диференційованості, відповідності та грунтовності, ресурсності та мотивації, індивідуальності та доцільності, динамізму та прогресування, контролю та керованості. На теоретичному та методологічному рівні доведено можливість створення передумов навчання плавання студентів ЗВО в умовах фізичного виховання. Вони полягають в запропонованій концепції, що безпосередньо містить опис вхідної інформації, обгрунтування та характеристику системи навчання плавання студентів закладів вищої освіти (із виокремленням процесної та результатної частин) і вихідну інформацію.

Узагальнення наукової інформації дає підстави для виокремлення чітких пріоритетів, покладених в основу фізичного виховання студентської молоді. У межах перспектив та підвищення практичної значущості роботи потрібно розробляти певні методичні положення програм навчання плавання студентів закладів вищої освіти в процесі фізичного виховання та проводити їх експериментальну перевірку. Мета роботи - охарактеризувати комплекс взаємообумовлених і послідовних програм навчання з плавання студентів закладів вищої освіти в навчально-виховному процесі з фізичного виховання. Досліджено теоретичний аналіз та узагальнення, вивчено документальні матеріали, системний аналіз, історико-логічні методи. Програмування навчання плавання в межах фізичного виховання студентів ЗВО передбачає створення й реалізацію програм (алгоритмів) освітнього процесу, які послідовно розв'язують специфічні завдання наростаючої складності, а також базові завдання фізичного виховання ЗВО. Програмування навчання плавання та врахування індивідуальної траєкторії постановки й досягнення цілей розв'язують завдання та забезпечують оптимальний шлях від одного до наступного рівня плавальної підготовленості студентської молоді. Визначені чотири взаємопов'язаних індивідуально-мотиваційних рівнів, що передбачають послідовну (самостійну) реалізацію програм навчання плавання студентів ЗВО в межах навчально-виховного процесу з фізичного виховання. До занять на першому передбачено залучення студентів мають великий рівеньстраху щодо перебування у воді та без наявних умінь плавання; другому - мають незначний рівень страху щодо перебування у воді та не вміють плавати; третього - мають певні вміння/навики триматися на воді та плавають довільним способом і четвертого - володіють уміннями та навичками з плавання й мають бажання займатися та вдосконалювати техніку надалі. Висновки: уперше крізь призму програмування освітнього процесу з фізичного виховання та врахування теоретичних і методичних основ навчання плавання студентів ЗВО охарактеризовано комплекс взаємообумовлених та послідовних програм, що дають можливість логічно поєднати завдання для різних індивідуально-мотиваційних рівнів занять.

Активність занять студентів у процесі навчання плавання визначається їхнім особистим ставленням. В умовах сучасної вищої школи пріоритети здобувачів виступають основою для реформування освітнього процесу. Мета роботи - визначити суб'єктивні чинники ставлення студентів Херсонського державного університету (ХДУ) до навчання плавання. Проведено теоретичний аналіз та узагальнення, вивчення документальних матеріалів; використано соціологічні методи опитування (анкетування), методи математичної статистики. До опитування впродовж вересня - жовтня 2020 р. залучено здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) та другого (магістерського) ступенів освіти ХДУ. Загалом було 1513 респондентів. Виявлено достатньо високу та активну позицію студентства, яка повинна бути покладена в основу подальшого формування та підтримання мотивації до систематичних занять плаванням як в умовах ЗВО, так і в подальшому житті. Це може бути позитивно перенесено й на інші види рухової активності (види спорту). Загалом можна стверджувати про підтримання тенденцій у фізичному вихованні студентської молоді ХДУ та дотримання студентоцентрованого та компетентнісного підходу в навчанні. Результати опитування доводять, що не всі респонденти вбачають можливість і бажання до занять плаванням. Однак організація системи навчання плавання матиме ресурсне наповнення орієнтовно в межах 60 - 70 %, зважаючи на структуру вподобань студентів. Це доводить попередні припущення та ставить вимогу додаткового вивчення й урахування організаційних і методичних особливостей під час безпосередньої реалізації змісту навчання плавання студентів ЗВО. Встановлено, що ранжування чинників за частками на певних роках навчання вказало, що беззаперечний негативний вплив на участь у систематичних заняттях плаванням чинять відсутність часу та бажання здобувачів вищої освіти. Для інших чинників притаманні менші частки відповідей респондентів і незначні відмінності в значеннях, виходячи з думок респондентів.

Вміщено наукові роботи учасників І Всеукраїнської науково-практичної конференції. Представлено узагальнені результати досліджень у напрямку теоретичних та практичних аспектів громадського здоров’я та раціональної рухової активності різних верств населення. Висвітлено умови діяльності та профілактики професійних захворювань фахівців морської галузі засобами фізичної культури. Наведено вивчення рівня обізнаності учнів з питань виникнення та профілактики онкологічних захворювань. Окреслено стимулювання голосових реакцій та мовленнєву активність у дітей з вадами розвитку; організацію освітнього процесу в умовах реалізації основних засад інклюзивного навчання. Описано формування здоров’язберігаючої компетентності в концепції нової української школи, здоровий спосіб життя молоді, формування життєвих компетентностей, що сприяють здоровому способу життя в учнів спеціальної школи. Розглянуто організацію занять руховою активністю дорослого населення, формування здорового способу життя у дітей, підлітків з розладами аутистичного спектру. Надано характеристику якості життя дітей середнього шкільного віку тощо.