Для in vitro скринінгу нових біологічно активних функціонально заміщених оксазолів та азотовмісних бісфосфонатів з відомою фунгістатичною активністю використано як біосенсори еритроцити та лейкоцити крові людини. Встановлено, що жодна з досліджуваних сполук не виявила гемолітичної дії у реакції осмотичного гемолізу еритроцитів крові. Всі сполуки достовірно змінювали швидкість осідання еритроцитів крові - функціонально заміщені оксазоли знижували реакцію приблизно на 70 %, а азотовмісні бісфосфонати збільшували приблизно на 30 %. Встановлена реактивність може свідчити про високу тропність досліджуваних сполук до адренорецепторів мембрани клітин. Надана активність може бути використана для характеристики та прогнозування ряду інших потенційних ефектів сполук-антимікотиків, що вивчалися. Результати НСТ-тесту свідчать, що функціонально заміщені оксазоли є активаторами антимікробного потенціалу нейтрофільних лейкоцитів крові і можуть розглядатися як потенційні стимулятори реакційної здатності неспецифічного імунітету людини. Одержані експериментальні дані суттєво розширюють спектр біологічних ефектів синтезованих сполук-фунгістатиків і підтверджують перспективність їх подальшого вивчення як потенціальних антимікотичних засобів. Скринінг in vitro з використанням як біосенсорів клітин крові людини є важливою частиною дослідження потенційних лікарських засобів і може бути рекомендований для тестування нових біологічно активних сполук з відомою біологічною активністю.

Синтезовано водорозчинну та водонерозчинну іонні рідини на основі катіона 1-додецил-3-метилімідазолію, хлорид і тетрафтороборат відповідно. Одержано комплекси включення іонних рідин з beta-циклодекстрином (beta-ЦД) у мольному співвідношенні 1:1, структуру яких підтверджено методами ІЧ спектроскопії та диференційної сканувальної калориметрії. Встановлено антимікробну активність іонних рідин та їх комплексів з beta-ЦД проти тест-культур Staphylococcus aureus (ATCC-25923), Escherichia coli (ATCC-25922), Pseudomonas aeruginosa (ATCC-27853), Candida albicans (M 885 ATCC 10231) та Candida albicans (клінічний ізолят). Показано, що комплексоутворення іонних рідин з beta-ЦД призводить до зниження їх токсичності.

Досліджено антимікробні властивості ряду імідазолієвих солей. Розроблено QSAR моделі для прогнозування антибактеріальної та протигрибкової активності досліджених сполук. Проведено експериментальні дослідження широкого спектру антимікробних властивостей і гострої токсичності досліджених імідазолієвих солей. Як ефективний інструмент для пошуку та конструювання нових сполук в ряду імідазолієвих солей як перспективних біоцидів запропоновано стабільні класифікаційні та регресійні QSAR моделі на основі оригінальних інформаційних баз даних про активність досліджених сполук проти широкого спектра мікробних культур. Експериментальні дослідження засвідчили, що важливим фактором набуття антимікробної активності сполуками є довжина алкільного ланцюга С12 та наявність невеликих метальних, бутильних, алільних або 2-гідроксиетильних радикалів для асиметричних імідазолієвих солей, а для симетричних - алкільний ланцюг С6-С8. Найбільш ефективними для успішного пошуку нових імідазолієвих солей як потенційних біоцидних агентів визначено класифікаційні QSAR моделі. Класифікаційну QSAR модель протигрибкової активності імідазолієвих солей проти штаму С. albicans запропоновано як доцільну для пошуку та конструювання нових сполук цього ряду як ефективних фунгістатичних засобів проти широкого спектра Candida spp. Встановлений рівень гострої токсичності дозволив віднести більшість імідазолієвих солей, як симетричних, так і асиметричних, до малотоксичних сполук. Вперше продемонстровано перспективність використання комплексу β-циклодекстрину з імідазолієвими солями як одного із ефективних шляхів зниження гострої токсичності активних сполук.

З використанням розроблених регресійної та класифікаційної QSAR-моделей для прогнозування антибластичної активності сполук щодо клітин лінії Hep-2 проаналізовано базу віртуальних структур Z- та E-ізомерних тіазоловмісних похідних N-метил-, N-бензил- і N-фенілетилзаміщених роданінів. Методом молекулярного докінгу оцінено відносну спорідненість 3-заміщених 5-тіазолілметиленроданінів до АТФ-зв'язувального центру потенційної білкової мішені - протеїнкінази Pim-1. За результатами віртуального скринінгу з бази даних відібрано 10 сполук, які синтезовано шляхом взаємодії N-заміщених роданінів із тіазол-2-карбоксальдегідами, тіазол-4-карбоксальдегідами та тіазол-5-карбоксальдегідами. На підставі in vitro досліджень сполук з N-заміщеним роданіновим скафолдом встановлено, що їх цитотоксична дія на культуру клітин аденокарциноми гортані людини Hep-2 у 2,7 - 10 разів поступається впливу цисплатину як референс-препарату. Найбільш вираженою дією характеризувались роданінова похідна з 5-заміщеним тіазол-2-ільним і N-(4-метоксифеніл)етильним замісниками та сполука з 2-заміщеним тіазол-4-ільним і N-4-метилбензильним замісниками. У цьому випадку їх токсичність, визначена на моделі гідробіонта D. magna, була приблизно на 2 порядки меншою, ніж у цисплатину.