Розкрито загальні поняття, які відносяться до об'єктів дослідження. Надано опис суб'єктів туризму та надав визначення основним туристичним підприємствам і організаціям. Було сформулювало основні відмінності та взаємозв'язок між туроператорами, турагенствами та екскурсійними компаніями. Основними перспективними напрямками дослідження по даній тематиці можуть бути наступні: удосконалення управління спеціалізацією туристичних компаній, а також розширення властивостей туристичного продукту.

Обгрунтовано необхідність постійного моніторингу і теоретично-практичного оновлення мотиваційного менеджменту персоналу у зв'язку зі змінами у соціально-економічному і політичному середовищах. Для розв'язання проблеми обраної теми дослідження розглянуто теоретичні основи мотивації та кар'єрного процесу, розкрито суть мотиваційного механізму для кожної вікової групи працівників та відповідного кар'єрного етапу, розглянуто особистісно-психологічні та професіональні потреби різних вікових груп працівників.

Виділено основні методи правового впливу на формування товарної спеціалізації аграрних підприємств; розглянуто нормативно-правові акти, які регулюють виробничо-господарську діяльність в різних галузях сільського господарства; визначено законодавчу базу, яка утворює правове поле для функціонування аграрних підприємств.

Розглянуто методичні підходи та наведено системні показники для визначення критеріїв оцінки товарної спеціалізації аграрних підприємств, таких, як частка головної продукції галузі, показник рівня розвитку товарних галузей, рівень спеціалізації, порівняльна ефективність кількох варіантів спеціалізації, а також економічний ефект від розвитку спеціалізації. Узагальнені основні задачі вдосконалення внутрішньогосподарської спеціалізації, перераховані позитивні та негативні сторони розвитку спеціалізації, які у сукупності з інформаційно-математичним опрацюванням складають основу науково обгрунтованому управлінню товарною спеціалізацією аграрних підприємств.

Розглянуто туризм як специфічну сферу життєдіяльності та соціокультурної практики сучасної людини. Досліджено філософсько-культурологічні та соціально-економічні аспекти туризму, пов'язані з виникненням нових сенсів зазначеного феномену. Зазначено, що феномен туризму набуває нової конфігурації, у результаті відбуваються модифікації моделей туризму та методології дослідження. Висвітлено гуманітарну складову, питання економічної теорії та практики в галузі туризму. Аналіз цих проблем окреслює перспективні напрями спеціалізованого туризму, що представлені у контексті нової взаємодії "суспільство - туризм - людина".

Важливість дослідження спеціалізації обумовлена її роллю в економічному зростанні країни, так як вона сприяє концентрації ресурсів на виробництві конкурентоспроможної продукції, забезпеченні науково-технічного розвитку та підвищенні ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств. Мета дослідження - розробка механізмів управління товарною спеціалізацією аграрних підприємств. Визначено унікальні риси сільського господарства в загальній структурі національного господарства. Визначена вирішальна роль земельних ресурсів. Розгалужено рівні впливу на управління товарної спеціалізації аграрних підприємств: загальнодержавний, регіональний та локальний, для яких виокремлено засоби впливу. Розглянуто причини дисбалансу у структурі виробництва сільськогосподарської продукції. Виокремлено групи чинників, які впливають на відтворення ресурсів як факторів сільськогосподарського виробництва: суспільно-політичні, соціально-економічні, пріоритети державної аграрної політики, рівень використання сільськогосподарських земель та інших ресурсів, природно-кліматичні умови, сезонність виробництва, енерго- та ресурсоємність, упровадження інноваційних технологій. Запропонована структура сільського господарства України за 3 рівнями в розрізі рослинництва, тваринництва і мисливства. Визначено фактори необхідності системного впливу на управління товарною спеціалізацією аграрних підприємств. Представлено детермінанти товарної спеціалізації аграрних підприємств. Висновки: надано архітектуру організаційно-економічного механізму управління товарною спеціалізацією аграрних підприємств, яка включає внутрішнє середовище підприємства, безпосередня механізм, варіанти розвитку, вплив умов функціонування зовнішнього середовища та чинників впливу за спеціалізацією аграрного підприємства. Концепція враховує тенденції формування економічного потенціалу, внутрішньої інфраструктури підприємства, основні архітектурні рішення і стандарти, модель управління та вимоги до процесів управління, а також визначає принципи переходу з існуючого стану підприємства в цільовий.

Дослідження присвячене науковому аналізу принципів раціонального вибору товарної спеціалізації з урахуванням специфіки функціонування аграрних підприємств. Визначено основні завдання, вирішення яких має потенціал вдосконалення внутрішньогосподарської спеціалізації. Серед них: максимальне збільшення виробництва продукції в кожному підрозділі, ефективне використання виробничих фондів і трудових ресурсів, підвищення показників ефективності виробництва. Структуровано процес адаптації товарної спеціалізації аграрних підприємств до ринкових умов. Виділено вісім його етапів: від визначення обсягу змін, пов'язаних з адаптацією підприємства до зовнішнього середовища, до коригування системи оперативного, тактичного й стратегічного планування. В рамках аналізу факторів внутрішнього й зовнішнього середовища аграрного підприємства систематизовано детермінанти його товарної спеціалізації. Окреслено авторське бачення організаційно-економічного механізму управління товарною спеціалізацією аграрних підприємств. Відзначено тенденцію до актуалізації дослідження системи ризиків у процесі управління товарною спеціалізацією аграрних підприємств. Зазначена система включила наступні ризики: кон'юнктурні, кадрові, фінансові, юридичні, природно-кліматичні, матеріально-технічні, агротехнологічні, єдиний для багатьох галузей сільського господарства механізм державного регулювання. Зроблено висновок, що обгрунтування концептуальних засад побудови організаційно-економічного механізму управління товарною спеціалізацією аграрного підприємства дозволяє реалізовувати адаптаційні стратегії розвитку виробничо-комерційної діяльності. Основою виступає комплексне врахування дії факторів зовнішнього та внутрішнього середовища при мобілізації компонент виробничого й економічного потенціалу, а також визначенні конфігурації систем управління товарною спеціалізацією в менеджменті підприємств.

Формування ринкових відносин неможливо уявити без відповідного середовища - ринкової інфраструктури, яка має забезпечувати взаємодію суб'єктів господарювання на ринках товарів, грошей і праці. Туризм є важливою галуззю народного господарства з огляду на масштаби його діяльності та чисельність зайнятих в економіці. Організаційні, технічні, економічні та фінансові питання, які мають вирішуватися на щоденній основі, оскільки туристична діяльність безпосередньо пов'язана із задоволеністю клієнтів, є ключовими факторами в цьому секторі. Управління туризмом за допомогою комплексного підходу - складний процес, який реалізується з використанням різних методів. Управління туристичної служби розглядає всі ключові аспекти управління туристичним бізнесом, досліджує різні методи та правила на основі загальних теорій управління, адаптуючи їх до туристичної діяльності. Також використовуються загальні методи управління туризмом, управління виробництвом, управління інноваціями, управління персоналом та управління фінансами, пов'язані з діяльністю туристичного бізнесу. Управління в туризмі має низку характерних рис, зумовлених специфічними властивостями послуг, що надаються туристськими організаціями. Як інтегрований вид діяльності туризм включає активність суб'єктів різного рівня та може бути націлений на досягнення різних результатів. Питання організації ефективної взаємодії між учасниками мають бути в центрі уваги всіх суб'єктів туристичної діяльності, зацікавлених у координуванні своїх дій і в реалізації спільних програм розвитку галузі.

Увагу присвячено обґрунтуванню організаційно-економічних засад управління товарною спеціалізацією аграрних підприємств. Вивчено сутність, принципи та форми розвитку спеціалізації аграрного виробництва. Обґрунтовано теоретичні засади побудови механізмів управління товарною спеціалізацією аграрних підприємств. Ідентифіковано методичні підходи до оцінювання рівня товарної спеціалізації та ефективності управління нею в аграрних підприємствах. Визначено тенденції трансформації товарної спеціалізації аграрних підприємств. Виконано оцінку ефективності виробництва в аграрних підприємствах різних типів спеціалізації. Проаналізовано зміни кон’юнктури товарних ринків сільськогосподарської продукції в системі управління спеціалізацією аграрних підприємств. Обґрунтовано стратегічні напрями раціоналізації товарної спеціалізації та сполучення галузей аграрних підприємств. Ідентифіковано типологію аграрних підприємств з урахуванням ринкових умов детермінації товарної спеціалізації. Обґрунтовано організаційно-економічні засади управління збутовою діяльністю спеціалізованих аграрних підприємств. Обґрунтовано концептуальні засади побудови організаційно-економічного механізму управління товарною спеціалізацією аграрного підприємства, який дозволяє реалізовувати адаптаційні стратегії розвитку виробничо-комерційної діяльності за рахунок комплексного врахування дії факторів зовнішнього та внутрішнього середовища при мобілізації компонент виробничого й економічного потенціалу, а також визначати конфігурацію систем управління товарною спеціалізацією в менеджменті підприємств. Розроблено методичний підхід до визначення рівня товарної спеціалізації аграрного підприємства й ефективності управління нею на основі поєднання основних і додаткових показників та індикаторів, які характеризують рівень спеціалізації підприємства, чіткого визначення її типів, а також шляхом виконання оцінки ефективності управління спеціалізацією через призму обсягів нагромадження додаткового продукту залежно від приросту виробничих фондів. Розвинуто наукове тлумачення категорії "спеціалізація" стосовно виробничо-комерційної діяльності аграрних підприємств шляхом ідентифікації її як специфічного об'єкту управління, який характеризує обсяги та структуру виробництва та реалізації продукції підприємства, пропорції поєднання галузевих напрямів, а також повноту реалізації економічного потенціалу. Виконано ідентифікацію тенденцій трансформації товарної спеціалізації аграрних підприємств в контексті превалювання виробництва продукції галузі рослинництва, а також визначення резервів підвищення ефективності основної діяльності аграрних підприємств при виробництві тваринницької продукції та реалізації проєктів з переробки сільськогосподарської сировини.