Комплексно досліджено вплив політичної складової на систему функціонування регіонального мовлення. Узагальнено специфічні риси державного та недержавного телебачення як феномена політичної комунікації. Проаналізовано прояви політичного тиску на діяльність телеорганізацій протягом усього періоду становлення українського регіонального телебачення, а також історичний досвід і моделі світового мовлення. Визначено принципи становлення відносин між медіа та суб'єктами політичної діяльності, які базуються на прозорості та дотриманні законодавства. Проведено й узагальнено результати опитувань серед працівників регіональних телестудій щодо їх бачення взаємовідносин медіа, представників влади й аудиторії. Проаналізовано специфіку взаємовідносин телеорганізацій європейських держав з суб'єктами політики. З урахуванням зарубіжного досвіду розроблено рекомендації щодо правового й економічного реформування українського телебачення. Обгрунтовано можливості забезпечення фінансової незалежності регіональних телеорганізацій. Узагальнено характеристики регіонального медіаринку, що раніше не досліджувалися у даному аспекті.

Телебачення є ефективним засобом управління політичною орієнтацією людей, що завжди з успіхом використовується правлячими колами будь-якої держави світу. Навчання політичній культурі, інформування з приводу тих чи інших політичних подій та аналіз великих обсягів інформації за допомогою телебачення - це безумовно позитивні досягнення сучасних електронних ЗМІ. Але водночас, спостережено масові порушення прав людей, дезінформування та маніпулювання свідомістю у найгіршому розумінні. Це стало можливим завдяки одержанню телевізійниками глибоких знань щодо тонкощів алгоритму надання судженням форми чіткої об'єктивності, а часом і політичної безпристрасності, з метою створення психологічного контакту з мільйонами. Такий інформаційний продукт, професійно поданий крізь призму телеоб'єктиву, наділений величезною силою переконання, що є однією з найбільших небезпек, принесених людству телебаченням.

Проаналізовано основні показники економічної динаміки підприємств вітчизняного машинобудування. Виявлено стійкі негативні тенденції у загальних обсягах виробництва та реалізації машинобудівної продукції. Аналіз експортних можливостей машинобудування за різними товарними групами засвідчив зростання в обсягах експорту частки продукції третього технологічного укладу, що вказує на зниження її наукомісткості. Проаналізовано опосередкований вплив на стан галузі загальних макроекономічних тенденцій, які відображені у змінах Глобального індексу конкурентоспроможності України у 2014 - 2016 рр. Відзначено деякі поліпшення у показниках, що характеризують умови господарювання підприємств і результати інноваційної діяльності. З метою оцінки відповідності напрямів інноваційної діяльності підприємств вітчизняного промислового сектора завданням зростання їх інноваційного потенціалу проаналізовано динаміку обсягів і структури інноваційних витрат. Аналіз показав, що основна їх маса йде на придбання обладнання, причому упровадження новітніх технологій здійснюється переважно за ознакою їх ресурсоощадності, а не гнучкості. З кожним роком зменшується виведення на ринок продуктових інновацій, серед яких майже немає принципово нових. Аналіз організаційних форм управління якістю та управління інноваціями на машинобудівних підприємствах Подільського регіону показав відсутність компліментарності систем управління якістю та управління інноваціями, їх взаємозв'язку з конкурентними стратегіями, а також низький рівень залучення персоналу до процесів удосконалення якості. Підкреслено необхідність усунення цих недоліків в управлінні інноваційною діяльністю підприємств для нарощування їх інноваційного потенціалу і досягнення когнітивної самодостатності. Зазначено, що для розв'язання цього завдання можуть бути застосовані принципи, що лежать в основі сучасних систем управління якістю.

Узагальнено розвиток наукового знання про природу інновацій та зміст інноваційних процесів в економічних системах, систематизовано науково-методичні підходи до управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах та обґрунтовано доцільність удосконалення цієї діяльності в умовах глобалізації на основі принципових положень концепції Total Quality Management (TQM). Проаналізовано стан і чинники економічної динаміки підприємств машинобудування в Україні, охарактеризовано стратегії і результати інноваційної діяльності підприємств Подільського регіону, зроблено оцінку компліментарності систем менеджменту якості й управління інноваціями у розрізі конкурентних стратегій підприємств однієї із галузевих підгруп. Сформовано науково-методичні рекомендації для розвитку функціонального забезпечення управління інноваційною діяльністю промислового підприємства з урахуванням принципових положень концепції Total Quality Management, сформовано відповідний методичний інструментарій і розроблено рекомендації для його практичного застосування.