Досліджено становище громад євангельских християн-баптистів (ЄХБ) Південної України за умов суспільних трансформацій 1920 - 1930-х рр. Розкрито організаційну структуру громад ЄХБ, висвітлено їх еволюцію й основні напрямки діяльності. Показано деструктивний вплив антирелігійних заходів радянської влади, що призвели до деформації організційної структури громад ЄХБ. Проаналізовано культову, організаційну (підготовка кадрів, участь у місцевих і всеукраїнських заходах), гуманітарну та культурницьку (благодійну та гурткову) діяльність громад ЄХБ. На прикладі підвенноукраїнських громад ЄХБ підтверджено тезу про зростаня чисельності протестантів на початку 1920-х рр. та їх зменшення наприкінці даного десятиліття. Доведено нечисленне, але постійне поповнення громад протягом 1930-х рр. Виявлено фактори впливу на динаміку чисельності південноукраїнських громад ЄХБ, засвідчено безперервність їх функціонування всупереч репресивній політиці радянської влади 1930-х рр. Проаналізовано соціальну структуру південноураїнських громад ЄХБ. Доведено, що у складі ЄХБ переважали особи працездатного віку (середняки та бідняки), переосмислено традиційну оцінку соціальної структури баптистських громад як "куркульських осередків". Зафіксовано здебільшого український національний склад громад ЄХБ. Показано роль родини у збереженні та відтворенні віровчення. Виявлено посилення політичного й адміністративного тиску на громади баптистів з боку держави протягом 1920 - 1930-х рр. Охарактеризовано основні вектори репресивної політики, проаналізовано їх вплив на життєдіяльність ЄХБ.

Показано ілюзорність лояльного ставлення радянської влади до баптистів у 1920-х рр. Встановлено взаємозв'язок між проголошенням тези про посилення класової боротьби зі створенням ідеологічного підгрунтя репресій проти баптистів. Доведено фальсифікацію органами ДПУ - НКВС слідчих справ з метою знищення авангарду баптиських громад у 1930-х рр.

Проаналізовано динаміку чисельності громад євангельських християн-баптистів Південної України у 20 - 30-ті рр. XX ст. Визначено зовнішні та внутрішні фактори впливу на кількість баптистських громад, шляхи їх поповнення, що мали як прямий, так і зворотній характер. Вказано на домінуючий вплив державної політики на зміни чисельності громад.

Досліджено особливості репресивної політики радянської влади проти євангельських християн-баптистів у 20 - 30-ті рр. XX ст. у південноукраїнському регіоні. На основі широкого кола джерел доведено цілеспрямованість дискредитації баптистів у суспільній свідомості, визначено негативні наслідки позбавлення священнослужителів громадянських прав, проаналізовано процес закриття молитовних будинків та нищення релігійної літератури.

Охарактеризовано основні напрямки діяльності громад євангельських християн-баптистів у період 1920 - 30-х рр. на матеріалах південноукраїнського регіону, таких як: внутрішньогромадська, благочинна, організація курсів підготовки професійних кадрів при громадах, забезпечення віруючих духовною літературою, участь в місцевих та всеукраїнських з'їздах баптистів. Доведено, що діяльність місцевих баптистських громад блокувалась радянської владою шляхом правових утисків та репресій, з метою недопущення посилення впливу баптистів на населення.

Проаналізовано ступінь вивчення історії баптистів України за умов суспільних трансформацій 20 - 30-х рр. XX ст. Акцентовано увагу на радянській історіографії проблеми, яка містила великий фактологічний матеріал, але носила упереджений та політично заангажований характер. Визначено особливості, напрямки і перспективи сучасних досліджень.

Досліджено проблеми репресивної політики радянської влади проти баптистів у 1930-ті рр. в південноукраїнському регіоні. На основі широкого кола джерел визначено типові звинувачення проти віруючих, доведено сфабрикованість карних справ, окреслено причини репресій, проаналізовано їх вплив на подальшу діяльність громад євангельських християн-баптистів.

Розглянуто організаційну будову баптистських громад у 1920-ті рр., визначаючи керівні органи та їх функції, обов'язки рядових віруючих, джерела фінансування громад. Розкрито особливості взаємозв'язків серед віруючих громади. Відзначено специфіку організаційної будови баптистських громад, що полягала у незалежності від ієрархії, відсутності жорстко визначеної, універсальної моделі. Наголошено, що сталінська модернізація суспільства призвела до втрати баптистськими громадами набутого організаційного рівня.

Охарактеризовано функції, діяльність і роль лідерів місцевих громад євангельських християн-баптистів України 20 - 30-х рр. XX ст. Досліджено кількісні, гендерні, вікові, майнові та інші параметри соціального складу служителів. Визначено масштабність політико-правового впливу держави на можливість виконання очільниками громад своїх функцій. Розглянуто побудову колективного портрета керівників баптистських громад.