Висвітлено головні ідеї мислителів України - представників різних сфер духовної культури, їх внесок у розвиток філософської думки в епохи Київської Русі, Просвітництва, українського романтизму і Ренесансу, а також Києво-Могилянської академії.

Освещены главные идеи мыслителей Украины - представителей разных сфер духовной культуры, их вклад в развитие философской мысли в период Киевской Руси, Просветительства, украинского романтизма и Ренессанса, а также Киево-Могилянской академии.

Висвітлено історію, проблеми, інтерпретації внутрішньої форми слова, розкрито її образотворчу проекцію, смислову багатоплановість та прагматичну значущість у художньому дискурсі, а також характер, функціональне навантаження в текстах ЗМІ політичного спрямування та в народних віруваннях гуцулів як архаїчному дискурсі.

Освещены история, проблемы, интерпретации внутренней формы слова, раскрыты её изобразительная проекция, смысловая многоплановость и прагматическая значительность в художественном дискурсе, а также характер, функциональная нагрузка в текстах СМИ политического направления и в народных верованиях гуцулов как архаическом дискурсе.

Розкрито функціональне навантаження внутрішньої форми слова у ритуальному тексті. Дослідження космологічних, міфологічних, міфопоетичних уявлень народу, виявлення лінгво-змістових категорій системи його вірувань, ритуальних і побутових стереотипів, розкриття ізофункціонального навантаження окремих мовних одиниць у структурі ритуального тексту - коло завдань, актуальних не лише для мовознавців, але й культурологів, психологів, етнологів, філософів - представників різних наукових напрямків.

Наведено 750 найуживаніших термінів з питань лексикології, фразеології, лексикографії. Увагу приділено систематизації та поясненню значень термінологічних одиниць, взаємозв'язків і взаємозалежностей між ними з урахуванням важливих рис, особливостей терміновживання у задекларованих галузях українського мовознавства. Розкрито сутність таких понять, як антоніміка, безеквівалентна лексика, гебраїзм, гібридне слово, гіперонім, енантіосемія, етнографізми, пареміологія, сингармонізм, словник мовця, фразеологічні антоніми, шифризми.

Висвітлено тенденції дослідження художнього тексту в контексті сучасних лінгвістичних парадигм. Акцентовано на комунікативно-прагматичних і когнітивно-дискурсивних його вимірах. Розкрито сутність внутрішньої форми слова (як асоціативно-образного компонента значення лексеми) та її функції у поетичному тексті. Розкрито питання, пов'язані з характером, семантичною структурою оцінно-образної номінації, зокрема з її функціонально-комунікативним навантаженням у "малій прозі" кінця XIX - початку XX ст. Визначено статус дескриптивних номенів, проведено їх типологію, простежено реалізацію текстотвірно-прагматичного й образотвірного потенціалу дескрипцій у сучасній "малій прозі". Розглянуто лінгвістичний статус категорії імпліцитності, виявлено комунікативно значущі лексичні засоби її формування та показано їх функціональне навантаження у текстах української драми початку XX ст. Досліджено особливості реалізації проспекції у текстах сучасних українських художників слова.

Подано словникові статті, найуживаніші терміни, які використовують під час вивчення лінгвістичного аналізу тексту. Розкрито сутність таких понять як архітектоніка, дискурсивність, експресивність, ідіостиль, мегаобраз, меліоризація, надтекст, парономазія, прагматограма, семантика, тезаурус, уособлення, холізм, хронографія.

Висвітлено особливості процесів, що відбуваються в лексиці сучасної української мови, зокрема акцентовано на активізації окремих тематичних груп лексики, оказіоналізмах, запозиченнях, номінаціях із яскраво вираженими внутрішніми формами, що використовуються в політичному дискурсі.

Розглянуто основні ідеї Т. Г. Шевченка щодо майбутнього людини, України, людських спільнот та окремих сфер суспільного життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.22

Шифр НБУВ: Ж73616 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі аналізу творчості М. Гоголя показано його підхід до розуміння співвідношення людини та суспільства, висвітлено центральну Гоголівську ідею - гармонізації суспільних відносин через "оживлення душі" людини та "християнізацію життя". Відзначено українськість мислителя та його образне вираження ідеї України.

Лексикографічно опрацьовано фразеологічні одиниці, що маніфестують говірку с. Тюдів Косівського району Івано-Франківської області. З дослідження випливають особливості гуцульського діалекту.

Досліджено актуальні теми сучасної слов'янської філології та висвітлено питання сутності мови та слова. Представлено медіаобраз Томаша Падури як символа українсько-польського єднання. Висвітлено деякі історичні та типологічні паралелі в розвитку румунської та української літературних мов. Увагу приділено функціонально-прагматичним аспектам чеських трансформованих фразем. Охарактеризовано сучасний поетичний дискус прагматики асоціативного епітета.

Наведено результати діалектологічного дослідження, розкрито особливості говірки села Тюдів Косівського району Івано-Франківської області. Зауважено, що другий том (Н - Я) словника, як і перший (А - М), містить слова та стійкі звороти, що репрезентують говіркове мовлення мешканців села.

Подано більше 600 словникових статей, понад 700 найуживаніших термінів лексикології, фразеології, лексикографії. Дефінітивна частина довідника побудована так, що до кожної реєстрової одиниці запропоновано декілька визначень різних авторів (із вказівкою на джерело цитати - визначення певного терміна). Орієнтовано на студентів філологічних факультетів, аспірантів, учителів-словесників.

Розкрито семантику тих мовних одиниць, які в гуцульському діалектному дискурсі є вагомими у вираженні прагматичних компонентів значення. Насамперед звернено увагу на внутрішньоформні лексеми - слова з яскраво вираженою внутрішньою формою, оскільки в діалектному тексті вони є носіями оцінних та асоціативно-образних значень, що сприяє формуванню смислової багатоплановості тексту. Включені в адресантно-адресатні відношення, такі одиниці є значущими у вираженні ілокутивних сил мовця та досягненні ним перлокутивного ефекту. Зокрема, розкрито семантику внутрішньоформної лексеми ЛУТАВ'ЄК, показано її співвіднесеність із спільнокореневим словотвірним гніздом як засобом вираження відповідного концепту, оскільки внутрішня форма слова - це концептуальна ознака, закріплена в слові, яка є носієм не тільки поняттєвого змісту, але й різного типу асоціацій, образів, уявлень, що є значущим у тексті як комунікативно-прагматичному цілому. Доведено, що назване слово, як і будь-яке інше з яскраво вираженою внутрішньою формою, у діалектному дискурсі може виступати виразником різного типу прагматичних компонентів значення, що сприяє актуалізації інтенцій комунікантів у процесі їх мовленнєвої взаємодії. Досліджено також характер семантики таких мовних одиниць, як АГА ЙО та АЛЛЕ, і виявлено їх функційне навантаження в різних фрагментах говіркового мовлення, зокрема акцентовано на здатності цих величин підсилювати комунікативно-прагматичну спрямованість тих висловлень, у складі яких вони використовуються.