Представлены теоретические и практические аспекты биохимических механизмов и процессов, лежащих в основе функционирования системы гемостаза. Приведены данные о функционировании звеньев системы гемостаза, их взаимодействии и взаиморегуляции, что является основой физиологического протекания биохимических процессов, направленных на поддержку жидкого состояния крови. Изложены сведения о белковых молекулах - факторах системы свертывания крови и фибринолиза, физиологических антикоагулянтах и ингибиторах фибринолитической системы. Освещены процессы, лежащие в основе синдрома диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови. Рассмотрены сосудисто-тромбоцитарный гемостаз, структура и функции тромбоцитов, их активация, агрегация и участие в формировании тромба. Отображены патологические изменения, происходящие в системе гемостаза при разных заболеваниях. Освещены методические и методологические подходы для своевременной и качественной диагностики состояния данной системы при различных патологиях.

Зазначено, что антифосфоліпідний синдром (АФС) характеризується венозними й артеріальними тромбозами різної локалізації, тромбоемболією та наявністю аутоантитіл до фосфоліпідів. Зауважено, що його розпізнавання має входити до діагностичного процесу в усіх випадках ранніх і рецидивних тромботичних ускладнень. Антифосфоліпідні антитіла спрямовані проти аніонних фосфоліпідів або фосфоліпідозв'язувальних білків. Клінічно найбільш охарактеризованими є вовчаковий антикоагулянт та антикардіоліпінові антитіла. Зроблено літературний огляд щодо розвитку та клінічних проявів АФС, критеріїв класифікації, діагностики та методів лікування.

Зазначено, що інфаркт міокарда є однією з актуальних проблем сучасної медицини. У патогенезі цього захворювання провідну роль відіграють порушення функціональної активності тромбоцитів, що визначає актуальність вивчення різних механізмів їх адгезії та агрегації. Механізм агрегації тромбоцитів залежить від типу індуктора. У хворих на інфаркт міокарда відзначено підвищення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, що свідчить про підвищення саме агрегаційної активності тромбоцитів у даної категорії. Акцентовано увагу на необхідності контролю за станом системи гемостазу пацієнтів під час та після відміни антитромботичної терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р282.7/9 + Р284.92

Рубрики:

Токсикологія отрут тваринного походження

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.111.4 + Р282.113

Рубрики:

Загальна зоологія

Окремі біохімічні продукти лікарських рослин в фармації

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що отрута змій - це суміш біологічно активних речовин - білків і пептидів. Деякі з них взаємодіють із компонентами системи гемостазу. Особливий інтерес зумовлюють ферменти - активатори й інгібітори, які впливають на різні етапи зсідання крові та фібринолізу. Залежно від специфічності дії їх поділено на прокоагулянтні, антикоагулянтні та фібринолітичні. Розглянуто ферменти, описані у літературі, а також такі, методи виділення та властивості яких розроблено й охарактеризовано авторами. До них належать ферменти, одержані з отрути щитомордника звичайного: тромбіноподібний фермент анцистрон-H (використовується для визначення вмісту фібриногену у плазмі крові під час гепаринотерапії та у разі нагромадження інгібіторів зсідання крові), фібриногенолітичний фермент (застосовують у дослідженнях білок-білкових взаємодій у системі фібриноген - фібрин), активатор протеїну C (за допомогою його визначають рівень протеїну C у плазмі крові під час різних патологій), інгібітор агрегації тромбоцитів (класу дезінтегринів, а його інгібіторні властивості можуть бути використані для розроблення антитромботичних препаратів). Наведено інформацію щодо використання отрути змій у наукових дослідженнях і медичній практиці.

Цель работы - изучить особенности состояния системы гемостаза у пациентов с диффузными артериовенозными формами врожденных сосудистых мальформаций (АВФ ВСМ) на основе оценки информативности комплекса иммунодиагностических тестов для определения степени активации системы свертывания крови и фибринолиза с целью прогнозирования гемостазиологических осложнений в периоперационный период. Представлены результаты исследования системы плазменного гемостаза (D-димер, растворимый фибрин, фибриноген) и системы фибринолиза (протеин C) с использованием иммунодиагностической тест-системы в до- и ранний послеоперационный периоды (до 3 суток) у пациентов основной группы (с АВФ ВСМ, n = 23) и у пациентов контрольной группы с варикозной болезнью (n = 16, клинический класс C3 - C5, CEAP). В дооперационный период у 9-ти (43 %) пациентов с АВФ ВСМ выявлен дисбаланс в виде значительной активации коагуляционного звена при нормальной активности протеина C. В контрольной группе у 10-ти (62,5 %) пациентов до операции выявлена умеренная активация коагуляционного звена при нормальной активности системы фибринолиза (протеина C). В послеоперационный период в основной группе отмечена корреляция между параметрами свертывающего и фибринолитического потенциалов, при этом гипокоагуляция отмечена у 4-х (57 %) пациентов, в контрольной группе дисбаланс между системами свертывания крови и фибринолиза в виде гиперкоагуляции отмечен у 5 (45,5 %) пациентов. Выводы: с целью своевременной коррекции гемостазиологических нарушений и предотвращения фатальных геморрагических осложнений в периоперационный период пациентам с диффузными АВФ ВСМ необходимо выполнять диагностические тесты, характеризующие состояние компонентов системы свертывания крови и фибринолиза.