Розкрито проблеми впливу інноваційно-інтеграційного потенціалу на соціально-економічний розвиток регіону. Охарактеризовано інноваційно-інвестиційні механізми впровадження системних європейських технологій реформування житлово-комунального господарства (ЖКГ) міста. Показано можливості оцінювання праці робітників ЖКГ на підставі унітарної методики енергетичних еквівалентів. Проаналізовано вплив світових глобалізаційних процесів на вітчизняну металургійну галузь та її економічну безпеку. Визначено рівень і динаміку монополізму у трубній промисловості України. Увагу приділено конкурентній боротьбі у кондитерській галузі країни. Висвітлено проблеми інвестиційного забезпечення реформування комунального господарства Нікополя.

Викладено теоретичні аспекти ефективного функціонування економічної безпеки металургійної галузі України за умов сталого розвитку. Проведено аналіз циклічності в контексті економічної безпеки та сталого розвитку. Здійснено оцінювання системи господарювання у металургійній галузі. Досліджено імперативи трансформаційних механізмів у технологічно споріднених з чорною металургією галузях. Розкрито наукові засади формування стійкої економічної безпеки металургійної галузі на мезорівні. Обгрунтовано формування випереджаючого розвитку технологічних складових ресурсного потенціалу металургійної галузі у натуральному та фінансовому еквівалентах. Надано пропозиції та рекомендації до впровадження системних економіко-організаційних заходів підвищення стійкості економічної безпеки металургійної галузі та ринку металургійної продукції.

Проаналізовано циклічність розвитку чорної металургії, коксохімічної, залізорудної, вогнетривкої та трубної галузей України з використанням лагової динамічної моделі. Установлено наявність взаємної кореляції у розвитку чорної металургії, галузей, що забезпечують її, та трубної галузі. Виявлено додаткові можливості підвищення рівня економічної безпеки металургійної галузі за рахунок використання важелів державного впливу на економічні процеси.

Запропоновано багатофакторну економіко-математичну модель, що описує циклічний характер взаємозв'язку елементів складних техніко-економічних систем. Встановлено наявність малих економічних циклів у розвитку складних систем - чорної металургії та житлово-комунального господарства, тривалість яких складає 2 - 4 роки. Теоретична модель циклічності підтверджена фактичними статистичними даними. Результати дослідження: проведено дослідження економічної циклічності розвитку чорної металургії України у 2000 - 2010 рр. та визначено взаємозв'язок циклічності розвитку чорної металургії та сировинних складових і залізорудної та коксохімічної промисловості. Крім того, встановлений взаємозв'язок між циклічним розвитком цих галузей та циклами індексів цін на їх продукцію. Встановлено, що тривалість циклу складає 2 - 4 роки, тобто наявні малі цикли. Проведено дослідження циклічності зміни цін на житлово-комунальні послуги в цілому та залежно від окремих складових: водо-, електро-, газопостачання, опалення та гарячого водопостачання та квартплати. Встановлено взаємозв'язок циклічності зміни індексів цін на ЖК послуги, тривалість циклу складає 2 роки.

Розглянуто особливості визначення основних показників сталого розвитку металургії України. Запропоновано методику кількісного оцінювання рівня сталості чорної металургії, залізорудної, коксохімічної, трубної та вогнетривкої галузей.

Проведено аналіз циклічності розвитку чорної металургії, коксохімічної та залізорудної галузей України з метою пошуку оптимальних шляхів скорочення виробництва в кризових ситуаціях. Запропоновано шляхи зниження рівня продуктивності роботи обладнання підприємств галузей, що здатні забезпечити економічну безпеку металургійної галузі.

Науково обгрунтовано теоретико-методологічні положення та підтверджено практикою результати, що у сукупності подають нове вирішення науково-практичної проблеми створення цілісного організаційно-економічного механізму підвищення рівня економічної безпеки провідної галузі національного господарства - чорної металургії та забезпечення її сталого розвитку. Розроблено методологічні засади забезпечення та підвищення рівня економічної безпеки металургійної галузі за умов сталого розвитку на основі системного підходу. Побудовано багатофакторну динамічну модель, що описує циклічний характер взаємозв'язку чорної металургії, забезпечувальних і технологічно споріднених галузей, використання якої забезпечує можливість прогнозувати розвиток металургії на середньо- і довгострокову перспективу. Розроблено метод оцінювання сталого розвитку за інфраструктурними показниками, якими є економічний, екологічний та соціальний. Запропоновано методичні засади оцінки ступеня вертикальної інтегрованості, як механізму, що підвищує рівень економічної безпеки металургії. З’ясовано взаємозв’язок циклічного розвитку металургії з рівнем стійкості їх економічної безпеки та меж сталості розвитку. Розроблено теоретичну концепцію економічної безпеки галузі національної економіки на основі детермінант.

Досліджено структуру й алгоритмічні особливості процесів у житлово-комунальному господарстві (ЖКГ) України. Здійснено діагностику та ретроспективний моніторинг фінансово-економічного стану ЖКГ на різних стадіях розвитку. Розкрито сутність та особливості фінансових ресурсів ЖКГ. Розроблено оптимізаційні моделі фінансування ЖКГ. Описано систему формування прибутковості та рентабельності ЖКГ. Приділено увагу імперативам імплементації фінансових механізмів ЖКГ України, Росії та Республіки Білорусь. Вивчено позитивний світовий досвід управлінської діяльності у ЖКГ. Показано вплив публічного менеджменту на ефективність структур самоорганізації у ЖКГ. З'ясовано роль такого менеджменту в діяльності об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Визначено перспективи функціонування житлових, житлово-будівельних кооперативів у сфері житлового будівництва України. Розглянуто державно-приватне партнерство як форму паритетності співпраці держави, бізнесу та споживачів. Проведено порівняльний аналіз програм і Концепції реформування ЖКГ на державному рівні.

Проведено моделювання умов стабільного функціонування фінансової системи територіальної громади (ТГ). Реформування міжбюджетних відносин є стимулом для місцевих громад ефективніше формувати дохідну частини бюджету з подальшим переходом на самозабезпечення та більш раціональне планування своїх видатків, що у майбутні фінансові періоди нададуть змогу зробити ТГ економічно та фінансово спроможними. Показано, що унаслідок прийняття змін до Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України суттєво розширені фінансові можливості місцевого самоврядування. На сьогодні держава здійснює суттєву фінансову підтримку процесу децентралізації. Доведено, що фінансова підтримка реформ адміністративно-територіального устрою України не має перетворитись на перерозподіл коштів Державного бюджету на користь окремих ТГ та їх об'єднань. Тобто кінцевою метою реформ має стати створення фінансово спроможних і самодостатніх ТГ. Проведено моделювання етапів та умов забезпечення сталого розвитку ТГ. Доведено, що необхідно виокремити три стадії: мінімізація збитків, досягнення беззбитковості та формування умов самодостатності у фінансовому забезпеченні; досягнення прибутковості та рентабельності; досягнення рівня фінансової стійкості, достатнього для сталого розвитку територій. Доведено, що найбільшу фінансову допомогу з боку держави ТГ потребують на перших двох стадіях. У зв'язку з цим запропоновано на перших двох стадіях планувати експоненційне зростання обсягів державної підтримки. На третій стадії залишається необхідною потреба у зовнішньому фінансуванні з боку держави. Але на цьому етапі більшість територій вже має знаходиться на тому рівні фінансової стійкості, на якому більшу частину її прибутковості і рентабельності можливо забезпечити за рахунок внутрішньогалузевих ресурсів і можливостей. Доведено, що на третій стадії зникає необхідність стрімкого зростання видатків, їх можливо зафіксувати на певному достатньому для підтримки сталого розвитку рівні. Таку ситуацію найкраще можливо описати логістичною кривою.

Проведено аналіз позитивного досвіду використання державно-приватного партнерства в житлово-комунальному господарстві, доведена доцільність його впровадження в управління ЖКГ. Показано, що основними формами співробітництва є: приватизація; договір на виконання робіт; контракти на управління підприємством (довірче управління); оренда; концесія. На основі аналізу міжнародного позитивного досвіду використання державно-приватного партнерства в житлово-комунальному господарстві, доведена доцільність його впровадження в управління ЖКГ за умов децентралізації влади. Проведено порівняльний аналіз світового досвіду щодо основних моделей функціонування ЖКГ та використання у цій сфері ДПП. Проведено порівняльний аналіз основних моделей функціонування ЖКГ, зокрема: англійської, американської, французької та німецької. Доведено, що більш привабливою для України є німецька модель. Вона передбачає створення у сфері ЖКГ підприємства акціонерної форми власності, але за умови, що контрольний пакет акцій буде належати муніципалітету. Але з урахуванням недостатньої розвиненості вітчизняного фондового ринку та інвестиційної привабливості ЖКГ, запропоновано використати французький досвід ефективного управління. Доведено доцільність використання договорів концесії в процесі узгодження інтересів держави, приватного бізнесу та споживачів ЖК послуг. За допомогою баєсової гри доведено, що ДПП буде ефективним тільки в разі досягнення домовленостей між державою і приватним бізнесом та споживачем житлово-комунальних послуг.

Проведений аналіз досвіду проведення реформування адміністративно- територіального устрою та децентралізації управління в європейських країнах. Проведено порівняння різних моделей децентралізації влади. Досліджено особливості адміністративно-територіальних перетворень у країнах-членах ЄС, які призвели до позитивних та негативних результатів. Показано, що європейська практика демонструє зростаючу роль місцевого самоврядування в системі публічної влади та можливості ефективного розмежування повноважень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування в загальнодержавному й територіальному управлінні. Встановлено, що у більшості країн Європи на місцевому та регіональному рівнях практично усі компетенції, окрім компетенцій загальнодержавного значення, належать до повноважень органів місцевого самоврядування. Встановлено, що у країнах Європи простежується тенденція до укрупнення адміністративно-територіальних одиниць базового рівня, що відповідає рівню громад в Україні та децентралізація й реформування функціональних повноважень у системі адміністративно-територіального устрою. Проведений порівняльний аналіз повноважень адміністративно-територіальних одиниць у різних країнах, структури та особливостей формування доходів місцевих органів самоврядування. На основі проведеного аналізу здійснені пропозиції щодо формування української моделі децентралізації. Доведено, що для отримання позитивних результатів децентралізації влади в Україні необхідно одночасно враховувати такі аспекти: запровадження механізмів широкого залучення членів територіальних громад до участі в управлінні; розвивати громади як публічні корпорації на власних ресурсах; забезпечити повсюдність місцевого самоврядування, розширити їх юрисдикцію на територію за межами населених пунктів; децентралізація повноважень має супроводжуватись децентралізацією бюджетних ресурсів.

За сучасних умов децентралізації особливої актуальності набуває проблема розбудови ефективної системи управління фінансами територіальних громад. Однією з основних проблем процесу децентралізації є створення умов для забезпечення фінансової стійкості та самодостатності територіальних громад. Сучасними аспектами вирішення проблем розвитку територіальних громад та місцевого самоврядування займаються такі вчені, як Павлюк А. П., Олійник Д. І., Баталов О. А., Дацко О. І., Муркович Л. Л., Молодожен Ю. Б. та ін. [1-4]. Результати власних досліджень проблеми наведені в [5-11]. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не дивлячись на зміни до Бюджетного та Податкового кодексів, існують механізми, що стримують розвиток об'єднаних територіальних громад і створюють загрозу їх фінансовій спроможності. Одним з таких механізмів є базова та реверсна дотація. Їх вплив на фінансовий стан ОТГ потребує окремого аналізу і дослідження. Існує необхідність аналізу впливу чинної системи міжбюджетних взаємовідносин на фінансовий стан об'єднаних територіальних громад. У процесі проведення дослідження використані загальнонаукові (аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналітичне групування) та спеціальні (абстрагування, економіко-математичне моделювання і т. ін.) методи вивчення економічних явищ і процесів. Проведено аналіз показників ефективності реформи адміністративно-територіального устрою, що відбувається в Україні з 2015 року. Показано, що впродовж 2014 - 2017 років внаслідок децентралізації є позитивні тенденції щодо покращення фінансового стану об'єднаних територіальних громад. Доведено, що позитивні результати децентралізації управління були досягнуті у 2014 - 2016 рр. і обумовлені активною фінансовою підтримкою реформ. Негативні тенденції розвитку громад у 2017 році можливо пояснити тим, що відбулось накопичення невирішених проблем впродовж попереднього періоду. Показано, що така підтримка передбачена впродовж п'яти років - до 2020 року і тому існує необхідність створення в межах ОТГ фінансових механізмів беззбиткового їх функціонування. Доведено, що новий механізм бюджетного вирівнювання негативно впливає на фінансово спроможні громади, стримує їх розвиток унаслідок вилучення коштів до Державного бюджету з одночасною штучною підтримкою фінансово неспроможних громад за рахунок базової дотації. Запропоновано визначити припустимі межі реверсної дотації у взаємозв'язку із темпами зростання доходів на одного мешканця ОТГ. Запропоновано модель визначення меж реверсної дотації у взаємозв'язку із темпами зростання доходів на одного мешканця ОТГ, підтверджена розрахунками на основі офіційних статистичних даних. Отримані практичні результати можна використати об'єднаними територіальними громадами у процесі розробки політики управління доходами та витратами бюджету. Наукові результати можуть бути використані при викладанні дисциплін економічного спрямування. Висновки: доведено неефективність чинного механізму міжбюджетного регулювання, оскільки він створює умови для того, щоб певні регіони країни не прикладаючи зусиль, функціонували за рахунок базової дотації.

Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Питання управління процесом децентралізації на основі прийняття ефективних рішень потребує особливої уваги та поглиблених як теоретичних, так і практичних досліджень. Отже існує потреба у розробці методології узгодження, вироблення та оцінки рішень в умовах невизначеності та ризику виникнення негативних подій і обставин, що обумовлюються національною специфікою децентралізації. Постановка завдання, мети дослідження. Наведеними вище обставинами зумовлена доцільність формування методології ризик-менеджменту природно-господарських систем на прикладі об'єднаних територіальних громад. Метод та методологія проведення дослідження. У процесі проведення дослідження використані загальнонаукові (аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналітичне групування) та спеціальні (абстрагування, моделювання і т. ін.) методи вивчення економічних явищ і процесів. Викладення основного матеріалу (результати роботи). У роботі доведено, що ризик-менеджмент природно-господарських систем, до числа яких належать об'єднані територіальні громади (ОТГ), повинен враховувати їх специфіку. Це зумовлено тим, що у практиці оцінювання економічних явищ і процесів у природно-господарських системах використання традиційних методів не завжди можливе. Саме тому запропоновано використання інструментарію теорії нечітких множин. Показано, що пошук оптимальних механізмів регулювання інвестиційних процесів на регіональному рівні залишається нагальною потребою. В першу чергу це стосується територіальних громад, оскільки традиційні механізми управління інвестиційними ресурсами, як показує практика, не забезпечують необхідної ефективності. Доведена доцільність для оцінки реальних інвестиційних проектів, що пропонуються об'єднаними територіальними громадами, використати математичний апарат нечітких множин, коли певну частину параметрів проекту можуть оцінити експерти. Встановлено, що в сучасних умовах реформування адміністративно-територіального устрою та децентралізації влади в Україні потребують особливої уваги проблеми управління житлово-комунальним господарством, оскільки його утримання забезпечують місцеві органи державної влади та створені у процесі реформування об'єднані територіальні громади (ОТГ). Запропоновано використовувати теорію нечітких множин при оцінці якості житлово-комунальних послуг. Висновки: доведена доцільність розробки нового інструментарію прийняття та оцінки рішень з урахуванням особливостей процесу децентралізації влади в Україні. Встановлено, що використання математичного апарата нечітких множин щодо оцінки інвестиційних проектів, буде сприяти підвищенню достовірності прогнозних розрахунків щодо економічної і соціальної ефективності програм та проектів управління територіями. Доведена доцільність використання теорії нечітких множин для оцінки якості житлово-комунальних послуг. Це дозволить враховувати одночасно кількісні та якісні показники що сприятиме підвищенню рівня ефективності функціонування ЖКГ у об'єднаних територіальних громадах.

Розвиток економіки провідних країн світу свідчить про те, що на сьогодні відбувся перехід від індустріальної стадії розвитку до постіндустріальної економіки, яку називають також інноваційною економікою, економікою знань і т. ін. За таких умов особливої уваги потребує аналіз проблем освітньої галузі в умовах реформування, як складової сталого розвитку будь-якого суспільства. Основою національного багатства, його найціннішим ресурсом стає не природній та відтворюваний капітал, а людський та інтелектуальний капітали, оскільки саме рівень його розвитку і визначає темп економічного зростання сучасного суспільства. На сьогодні, в умовах реформування освітньої галузі, на особливу увагу потребує вирішення проблеми невідповідність пропозиції на ринку праці та попиту на трудові ресурси певних професій, кваліфікації та освітнього рівня підготовки. Суттєвий внесок в розгляд проблем розвитку людського капіталу внесли Богиня Д. П., Вовканич С. Й., Геєць В. М., Голубець М. А., Гришньова О. А., Долішній М. І, Злупка С. М., Канигіна Ю. М., Колот А. М., Кузьмін О. Є., Мочерний С. В., Федулова Л. І., Хміль Ф. І. [2-5] та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Питання управління сталим розвитком країни невід'ємно пов'язане із процесом реформування освітньої галузі країни, тому пошук ефективних механізмів проведення реформ потребує особливої уваги та поглиблених як теоретичних, так і практичних досліджень. Отже існує потреба у проведенні дослідження потенціалу такого сегменту ринку освітніх послуг для закладів вищої освіти, як перепідготовка та підвищення кваліфікації викладачів закладів професійної (професійно-технічної) освіти в Україні кваліфікованих робітників є наслідком того, що за роки незалежності кількість професійно-технічних навчальних закладів зменшилася на 40 %, а кількість підготовлених робітників - зменшилася більш ніж наполовину. Проведеним аналізом взаємозв'язку між чисельністю закладів професійної (професійно-технічної) освіти, кількістю учнів й слухачів в них та кількістю педагогічного персоналу свідчить про зниження усік перерахованих показників. Проведений аналіз динаміки показників рівня фінансування освіти загалом та професійно-технічної зокрема та співставлення зазначених показників в Україні та економічно розвинених країнах світу. Доведено необхідність збільшення обсягів фінансування до рівня економічно розвинених країн з метою забезпечення ефективності розпочатих реформ. Висновки: проведено аналіз перспектив та можливостей розвитку сегмента ринку освітніх послуг закладів вищої освіти щодо перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Аналізом ринку праці України встановлено наявність невідповідності попиту та пропозиції на трудові ресурси певних професій та кваліфікації. Доведено, що для вирішення завдань реформування системи освіти щодо підвищення її якості та конкурентоспроможності, існує необхідність оптимізації системи підготовки та перепідготовки педагогічної кадрів для професійної-технічної освіти залученням викладачів закладів вищої освіти. З метою визначення потенціалу зазначеного сегмента ринку освітніх послуг для закладів вищої освіти, проведений аналіз показників освітньої діяльності у системі професійної (професійно-технічної) освіти в Україні.

Трансформація адміністративно-територіального устрою в Україні є однією із складових реформ, яких потребує українське суспільство. Головним із десяти пріоритетів "Стратегії сталого розвитку Україна - 2020" [1], схваленій Указом Президента України, є децентралізація та реформа державного соціально-економічного устрою, перебудова територіальної організації об'єктів господарювання. Отже Україна та її економіка потребують нагального наукового обгрунтування та практичної реалізації заходів щодо сталого геопросторового розвитку країни в умовах трансформації адміністративно-територіального устрою за умови ефективного використання наявного потенціалу. Для забезпечення ефективності процесу реформування адміністративно-територіального устрою країни необхідні нові моделі, інструменти й механізми управління та прийняття рішень, що забезпечать сталий розвиток територій, регіонів і держави в цілому. Саме тому, існує необхідність визначення пріоритетних факторів розвитку та використання потенціалу територій, що забезпечує їх сталий геопросторовий розвиток у довготривалій перспективі. Счасними аспектами вирішення проблем децентралізації та реформування адміністративно-територіального устрою у країні займаються такі вчені, як Павлюк А.П., Олійник Д.І., Баталов О.А., Дацко О.І., Муркович Л.Л., Молодожен Ю.Б. та ін. Питання управління сталим розвитком територій в умовах децентралізації потребує особливої уваги та поглиблених як теоретичних, так і практичних досліджень. Проведено аналіз рівня фінансової спроможності ОТГ Запорізької області та факторів впливу на її рівень. Запропонована методика кластеризації ОТГ за рівнем фінансової спроможності з використанням статистичних показників відносної частоти та частості з подальшим визначенням довірчого інтервалу для середніх. В якості критеріїв кластеризації для оцінки фінансової спроможності були обрані: дохід на одну особу; власні доходу на одну особу; інфраструктурна субвенція на одну особу. В якості факторів впливу на рівень використання та розвитку трудового потенціалу запропоновано використати показник видатків розвитку (капітальні видатки) на одну особу. Встановлено, що основними факторами формування фінансової спроможності та самодостатності ОТГ є не чисельність населення, а ресурсний потенціал. Складовими цього потенціалу є природно-географічні (земельні, лісові, водні, мінерально-сировинні, біологічні, енергетичні) та соціально-економічні (матеріальні, фінансові, людські та нематеріальні) ресурси. За допомогою дисперсного аналізу доведено, що розмір ОТГ не впливає на рівень їх фінансової спроможності та ефективності функціонування. Висновки: проведено аналіз рівня фінансової спроможності ОТГ Запорізької області та факторів впливу на її рівень. Запропонована методика кластеризації ОТГ за рівнем фінансової спроможності з використанням статистичних показників відносної частоти та частості. Встановлено, що основними факторами формування фінансової спроможності та самодостатності ОТГ є ресурсний потенціал, складовими якого є природно-географічні та соціально-економічні ресурси.

Досліджено можливості використання концепції корпоративної відповідальності задля забезпечення ефективності фінансування розвитку професійно-технічно освіти в України та подолання диспропорцій на ринку праці в Україні. Доведено, що в Україні існують диспропорції щодо забезпечення потреб ринку у фахівцях певних спеціальностей і рівня кваліфікації. За результатами аналізу структури та джерел фінансування професійно-технічної освіти в Україні доведено, що забезпечення позитивних результатів децентралізації освіти та фінансування освітніх послуг можливо забезпечити тільки в разі залучення додаткових коштів. За допомогою теорії ігор змодельовано умови досягнення паритету інтересів сторін у моделі корпоративної соціальної відповідальності.

Мета дослідження - проведення суспільно-географічного обгрунтування напрямів, моделей, механізмів та пріоритетів реформування адміністративно-територіального устрою країни на засадах децентралізації на прикладі Запорізької області. Проведений аналіз результатів децентралізації забезпечив можливість виявити чинники, що сповільнюють процеси реформування адміністративно-територіального устрою в Україні. Доведено необхідність суспільно-географічного обгрунтування механізмів подальшого розвитку реформ. Запропоновано здійснення подальшого укрупнення об'єднаних територіальних громад (ОТГ) шляхом їх об'єднання у кластери. Для визначення рівня, можливостей і перспектив створення кластерів ОТГ використано кластерний аналіз, який був проведений на прикладі ОТГ Запорізької області. За результатами проведеного аналізу виявлено наявність семи кластерів, до складу кожного з яких входять ОТГ з подібним рівнем економічного розвитку. Сформовано пропозиції щодо приєднання на наступному етапі децентралізації до сформованих кластерів тих сільських рад, в яких не створено ОТГ. Отримані результати можуть бути основою для розроблення рекомендацій щодо оптимізації використання соціально-економічного потенціалу розвитку об'єднаних територіальних громад. Проведене дослідження, спрямоване на наукове забезпечення процесів децентралізації, сприятиме формуванню оптимальних територіальних комплексів, які акцентують регіональну політику на базовий та субрегіональний територіальний рівень, що матиме потенціал та спроможність до сталого розвитку.

За сучасних умов реформування освітньої галузі на особливу увагу потребує проблема фінансового забезпечення розпочатих реформ, оскільки від рівня його достатності залежить успішність розпочатих перетворень. Зазначене в повній мірі стосується системи професійно-технічної освіти, оскільки останніми роками актуалізувалась проблема нестачі робітничих кадрів. Вирішити завдання забезпечення провідних галузей національного господарства кадрами можливо тільки в умовах достатнього рівня фінансування освіти загалом і професійно-технічної зокрема. Мета дослідження - оцінка рівня та механізмів фінансування процесу реформування та розвитку професійно-технічної освіти в Україні. У процесі проведення дослідження використані загальнонаукові (аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналітичне групування) та спеціальні (абстрагування, моделювання і т. ін.) методи вивчення економічних явищ і процесів. Проведено аналіз динаміки та механізмів фінансування реформи професійно-технічної освіти в Україні. У результаті аналізу структури джерел фінансування встановлено, що останніми роками відбулось перенесення фінансового навантаження щодо утримання закладів професійно-технічної освіти з державного на місцеві бюджети. Показано, що за фактичними та плановими показниками обсягів фінансування наявне співпадіння щодо державного бюджету при систематичному недовиконанні планових показників місцевими бюджетами. Проведено аналіз ефективності фінансового забезпечення реформ децентралізації професійно-технічної освіти. Отримані результати свідчать, про те що на початковому етапі реформ їх успішність опинилась під зазагрозою внаслідок недофінансування юх органами місцевого самоврядування. На державному рівні вирішення проблеми у 2016 р. було здійснено за допомогою стпбілізаційної дотації. Зроблено висновок про створення системи фінансування професійно-технічних послуг, зокрема, неперервних, у бездефіцитний спосіб, з урахуванням регіональних потреб ринку праці та рівня надання освітніх послуг. Висновки: проведеним аналізом динаміки та механізмів фінансування реформи професійно-технічної освіти в Україні встановлено, що останніми роками відбулось перенесення фінансового навантаження щодо утримання закладів професійно-технічної освіти з державного на місцеві бюджети. Встановлено наявність співпадіння фактичних та планових показниками обсягів фінансування щодо державного бюджету та неспівпадіння щодо місцевих бюджетами. Проведений аналіз рівня та ефективності фінансового забезпечення реформ децентралізації професійно-технічної освіти. Показано, що внаслідок недофінансування з місцевих бюджетів на початковому етапі реформ, їх подовження опинилось під загрозою. Ситуацію було виправлено використанням стабілізаційної дотації з державного бюджету. За результатами аналізу динаміки обсягів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази ПТЗО, її розподілу між регіонами України та рівня виконання планових показників встановлено, що впродовж 2016 - 2019 рр. регіональні пріоритети у фінансуванні змінювались, але обсяги субвенції не залежали від розмірів області та відповідної кількості ПТЗО в них. Проведений аналіз показав наявність диспропорцій у розподілі субсидій між регіонами, що не є обгрунтованою, тому механізм субсидування потребує більш виваженого підходу, оскільки серед регіонів, які недоотримали субсидії є ті, де суттєвою є потреба у робітничих кадрах.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що виконання цілей сталого розвитку, адаптованих до національних умов, забезпечення практичного переходу країни та її регіонів до моделі сталого розвитку вимагає використання усіх можливостей та ресурсів, підвищення ефективності використання природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу розвитку територій як основної мети державної політики. Саме такі завдання стоять на сучасному етапі реформування адміністративно-територіального устрою країни. Постановка проблеми. Одним з основних завдань здійснення адміністративно-територіальної реформи є переформатування відносин і повноважень між адміністративно-територіальними одиницями, створення об'єднаних територіальних громад (ОТГ) та надання їм розширених прав щодо управління власним сталим розвитком. Отже існує необхідність методологічного обгрунтування процесу та умов максимально ефективного використання природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу територій, як основи їх збалансованого розвитку. Сучасними аспектами вирішення проблем децентралізації та реформування адміністративно-територіального устрою у країні займаються такі вчені, як Павлюк А. П., Олійник Д. І., Баталов О. А., Дацко О. І., Муркович Л. Л., Молодожен Ю. Б. та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Оскільки існує нерівність в забезпеченості територій базовими умовами до яких належать наявність природних ресурсів, демографічна ситуація, соціально-економічний потенціал, потребує вирішення проблема розробки системних механізмів сприяння створенню фінансово спроможних та самодостатніх громад та їх інфраструктурного забезпечення як основи сталого, збалансованого розвитку територій та країни вцілому. Метод та методологія проведення дослідження. У процесі проведення дослідження використані загальнонаукові (аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналітичне групування) та спеціальні (абстрагування, моделювання і т.ін.) методи вивчення економічних явищ і процесів. Викладення основного матеріалу. Проведене дослідження динаміки державної підтримки інфраструктурного розвитку ОТГ, видатків розвитку (капітальних видатків) та ефективності чинного механізму нарахування інфраструктурної субвенції на прикладі Запорізької області. Встановлено, що чинний механізм визначення розмірів інфраструктурної субвенції, коли вона визначається в залежності від чисельності сільського населення та площі ОТГ є неефективним. Доведено, що необхідно оцінювати параметри сталого розвитку ОТГ не тільки за традиційними складовими, якими є економічна, екологічна і соціальна, а й за інфраструктурною складовою. Для цього запропонований інтегральний показник сталого інфраструктурного розвитку кожної окремої ОТГ, району або області який би дозволяв здійснювати порівняння показників ОТГ не тільки в межах району чи області, а й між областями України. Інтегральний показник оцінки рівня інфраструктурного сталого розвитку враховує дві складові: зовнішній вплив у вигляді інфраструктурної субвенції та внутрішні можливості ОТГ у вигляді видатків розвитку.

Сьогодні освіта, як форма організації виховання і передачі наступним поколінням систематизованих знань та інформації, зазнає суттєвої трансформації в усіх країнах світу. Зміни у системі освіти за сучасних умов мають широкий спектр і за своїм змістом проявляються в різних формах: ускладненні самого процесу навчання, розширенні інституційних форм та структури організації, диверсифікації її фінансового механізму. Не виключенням є і України, оскільки в умовах децентралізації адміністративно-територіального устрою та усього суспільства важливим є питання забезпечення цих важливих процесів кваліфікованими кадрами, здатними ефективно реалізувати реформаційні завдання та створити умови сталого розвитку національного господарства [1]. Виконання стратегічних завдань реформування системи освіти, яке забезпечить підвищення її якості та конкурентоспроможності, можливість інтеграції у європейський і світовий освітній простір, зумовлюють необхідність оптимізації системи підготовки та перепідготовки педагогічної кадрів для професійної-технічної освіти. Постановка проблеми. Система підготовки викладачів професійної освіти складніша, ніж система підготовки педагогів для закладів середньої освіти, що обумовлено особливим місцем професійної освіти у суспільстві - вона належить до економічної, соціальної та культурної сфер. Суттєвий внесок в розгляд проблем розвитку людського капіталу внесли Богиня Д. П., Вовканич С. Й., Геєць В. М., Голубець М. А., Гришньова О. А., Долішній М. І., Злупка С. М., Канигіна Ю. М., Колот А. М., Кузьмін О. Є., Мочерний С. В., Федулова Л. І., Хміль Ф. І. [2-5] та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Питання управління процесом реформ та децентралізації влади задля забезпечення сталого розвитку країни невід'ємно пов'язане із процесом реформування освітньої галузі, тому пошук ефективних моделей та механізмів підвищення кваліфікації педагогів професійної освіти потребує особливої уваги та поглиблених як теоретичних, так і практичних досліджень. Наведеними вище обставинами зумовлена доцільність проведення моделювання узгодженості інтересів сторін у процесі підвищення кваліфікації викладачів професійної освіти. Використані загальнонаукові (аналіз та синтез, індукція та дедукція, аналітичне групування) та спеціальні (абстрагування, моделювання і т. ін.) методи вивчення економічних явищ і процесів. Встановлено, що вони формують потенційний ринок надання послуг з підвищення кваліфікації. Розглянуті три підходи до зміста підвищення кваліфікації. Перший підхід передбачає, що зміст підвищення кваліфікації формується повністю її організаторами. За другим - зміст замовляють ті, хто планує підвищувати кваліфікацію. Третій - зміст формується одночасними зусиллями тих, хто підвищує кваліфікацію і тих, то цей процес забезпечує. Висновки: аналіз динаміки кількості педагогів у системі професійної (професійно-технічної) освіти показав наявність періодичності щодо їх кількості, що практично цілком відповідає ситуації щодо чисельності тих, кого вони навчають.