Вперше науково обгрунтовано й експериментально перевірено психологічні умови розвитку професійної креативності викладача іноземної мови, якими є: його мотиваційна готовність до систематичної роботи з підвищення рівня методичної майстерності; критичний аналіз своєї педагогічної діяльності; цілеспрямований перегляд сформованої системи методичних знань, навичок і умінь та пошук нових засобів і способів навчання іноземної мови. Визначено основні параметри, критерії, показники та рівні розвитку даної якості. Зроблено висновок, що освоєння викладачем нових методів і методик вирішення конкретних завдань навчання іноземної мови повинно здійснюватися за умови дотримання певної психологічної послідовності етапів оволодіння способами рішення методичних проблем. Розкрито сутність і психологічні механізми креативної активності викладача іноземної мови, визначено роль методичного компонента у формуванні його професійної креативності. Обгрунтовано шляхи оптимізації професійної діяльності викладача іноземної мови на підставі розкриття психологічних умов подолання його мотиваційно-смислових і предметно-операційних бар'єрів.

Висвітлено проблеми соціально-психологічного характеру, що стосуються розвитку особистості за умови суспільних трансформацій. Проаналізовано проблеми емоційного розвитку (в ситуаціях, пов’язаних із розлученням батьків, дистантних сім’ях); морального розвитку (у школярів з інтелектуальними порушеннями), психофізичного розвитку (за небхідності смислової регуляції моторних дій, становлення креативності).

Розкрито проблеми психології травмуючих ситуацій як самостійної галузі психологічної науки, сутності та змісту основних категорій. Представлено загальну характеристику методологічних принципів роботи з психотравмою. Розкрито теоретичні аспекти, що дозволяють зрозуміти специфіку травмуючих ситуацій, їх значення для людини. Приділено також увагу практичним і прикладним аспектам. Описано особливості переживання травматичного стресу дітьми та підлітками.

Висвітлено основні питання організації та проведення психологічного забезпечення діяльності Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Зауважено, що психологічна служба рятувальних підрозділів є витребуваною часом актуальною працею, яка буде корисною для організації психологічної допомоги. Систематично викладено навчальний матеріал з цього курсу згідно з навчально-методичною програмою.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню ролі шТОЯ-сигнальної мережі у регуляції міграційної активності пухлинних клітин під впливом найближчого мікрооточення. У роботі виявлено, що молекули паракринної сигналізації, продуковані фібробластами, сприяють активації компонентів тТОЇІ/86К1 -сигнальної ланки, включаючи рВЗБбК І, р7086К1 та рбОБбКІ. За допомогою стабільних клітинних ліній із редагованою експресією ізоформ БбКІ, отриманих за допомогою технології СШ8РК/Са59 на базі клітин лінії МСТ-7, з’ясовано, що зміна профілів експресії ізоформ БбКІ суттєвим чином позначається на функціонуванні тТОЯ-сигнальної мережі в цілому. Крім того, порушення експресії ізоформ БбКІ призводить до зміни профілів експресії та активації білків, залучених до процесів міграції та адгезії, зокрема БАК, С029, С044, С0326, С0227, СОббе та 20-1. Виявлені зміни профілів експресії цих білків викликають суттєве порушення рухливості пухлинних клітин. Особливо це стосується експресії ізоформи рбОЯбК 1 за умов блокування експресії р8586К1 та р70Б6К1, яка призводить до зростання міграційної активності клітин у 3,5 рази. Цікаво, що клітини з таким профілем експресії ізоформ БбКІ, на відміну від клітин дикого типу, втрачають чутливість як до паракринного впливу фібробластів, так і до специфічного інгібування тТОК/ЯбКІ- сигналювання рапаміцином. Окремо слід зазначити, що паракринна дія фібробластів на клітини дикого типу МСР-7 повністю анулює пригнічуючий вплив рапаміцину, відновлюючи локомоторну активність пухлинних клітин до нормального рівня. Отримані у роботі результати свідчать про наявність виразних відмінностей серед функціональних здатностей окремих ізоформ 86К1 та про важливість співвідношення активностей окремих ізоформ для життєдіяльності клітин за різних фізіологічних та патологічних умов.