Подано характеристику основних тенденцій розвитку сучасної української сім'ї, виділено основні аспекти, в яких сім'я є об'єктом дослідження. Обгрунтовано думку, що особливе місце посідає виховна функції сім'ї з погляду її суспільної значущості. Висвітлено комплекс суб'єктивних і об'єктивних чинників сімейного неблагополуччя. Досліджено комплекс питань теоретичного та практичного характеру, які пов'язані з механізмом впливу сімейного неблагополуччя на формування особистості неповнолітнього злочинця та його протиправну поведінку. Розглянуто сучасну сім'ю як об'єкт кримінологічного дослідження, її криміногенний та антикриміногенний вплив. Досліджено шляхи підвищення профілактичного потенціалу загальносоціальних заходів і ефективності спеціально-кримінологічних заходів профілактики сімейного неблагополуччя.

Проаналізовано проблеми захисту прав дітей, виявлено взаємозв'язок порушень прав дитини зі злочинністю неповнолітніх. Запропоновано відповідні заходи боротьби із порушенням прав дітей, а також заходи із запобігання дитячої злочинності.

Розглянуто питання змісту та забезпечення прав, свобод і законних інтересів дитини, що є результатом співпраці держав. Проаналізовано існуючі міжнародно-правові засоби захисту прав дітей та заходи запобігання злочинності неповнолітніх.

Проаналізовано актуальні проблеми дітей, що виникають за умов збройних конфліктів, розглянуто питання захисту та забезпечення прав дітей у нормах міжнародного гуманітарного права.

Розглянуто міжнародний досвід соціально-правового захисту сім'ї, формування та здійснення сімейної політики в країнах Західної Європи.

Досліджено досвід діяльності судів у справах неповнолітніх Німеччини, розглянуто основні принципи та систему виховних заходів щодо запобігання злочинності неповнолітніх.

Розглянуто питання щодо ролі соціальних органів та громадськості в забезпеченні належного сімейного розвитку та виховання, а також функції, форми взаємодії та принципи діяльності зазначених суб'єктів у системі запобігання молодіжній злочинності.

Розглянуто деякі аспекти модернізації та підвищення якості підготовки юристів-міжнародників. Зазначено, що ефективність формування фахівця в галузі міжнародного права та міжнародних відносин в освітньому процесі може бути забезпечена за допомогою реалізації принципу систематизації та міждисциплінарної диференціації елементів професійної компетентності. Важливе значення при цьому мають урахування принципу взаємодії галузей освіти, орієнтація на сучасні інноваційні методи навчання.

Досліджено позитивний досвід іноземних країн у використанні охоронного ордера (ОО) як превенцїї сімейного насильства та внутрісімейних злочинів. Розглянуто види ОО. Визначено, які обмеження та зобов'язання передбачає ОО для особи, яка вчинила насильство в сім'ї. Проаналізовано запобіжну дію цього юридичного документа в зарубіжних країнах.

Проаналізовано вплив міжнародних стандартів щодо захисту прав людини на трансформацію концепції державного суверенітету. Констатовано, що за сучасних умов захист прав людини вже не є виключно внутрішньою компетенцією держави. Визначено наявність колізії між міжнародним принципом поваги прав людини і принципом невтручання у внутрішні справи держав, що грунтується на повазі суверенітету держав.