Досліджено зовнішню політику царя Понту Мітрідата VI (120 - 63 рр. до Р.Х.) у період підготовки до війни з Римською республікою. Розглянуто процес становлення зовнішньополітичних контактів Понтійського царства із сусідніми територіями, пошуку і залучення союзників. Визначено, що близько 102 р. до Р. Х. були встановлені союзницькі відносини з Парфянським царством, а у 95 р. до Р. Х. - Великою Вірменією. Розкрито причини зацікавлення Мітрідата VI підкоренням Каппадокії. Досліджено династичну боротьбу за каппадокійський престол і проаналізовано у ній роль Мітрідата VI.

Представлено результати комплексного дослідження постаті Мітрідата VІ Евпатора та його оточення в античній традиції і в пізніших рецепціях доби Середньовіччя і Раннього Нового часу. Розглянуто на основі широкого кола джерел суспільно-політична діяльність понтійського царя у контексті військового протистояння з Римською республікою. Особливу увагу приділено аналізу просопографічного портрета царя. Визначено, що політика Мітрідата VІ значною мірою формувалася під впливом його найближчого кола і була продовженням курсу попередніх очільників Понтійського царства. Встановлено, що причини і передумови до відкритого військового протистояння Мітрідата з Римом випливали з зовнішньополітичної практики та пропагандистської політики царя. Здійснено аналіз укладених домовленостей Понтійського царства з Віфінією, Парфією та Великою Вірменією. Визначено, що Мітрідат користувався союзною підтримкою цих держав на різних етапах військової кампанії проти Риму. Спеціально досліджено вияви рецепції реалій Мітрідатового правління наступними поколіннями. З'ясовано, що характер сприйняття образу царя і кола наближених до нього осіб обумовлювався, по-перше, історико-культурними уподобаннями реципієнтів (за відомою схоластичною формулою: "quidquid recipitur ad modum recipientis recipitur") і, по-друге, оцінками, що сходили ще до античних авторів.