Розглянуто методичні підходи щодо системного аналізу шахти як об'єкта приватизації. На принципах багатофакторної оптимізації стан групи шахт оцінюється певним набором критеріїв, на основі яких будується приватизаційний паспорт підприємства. Запропоновано відповідний алгоритм послідовності підготовки чергових ділянок шахтного поля за критерієм найвищого рівня концентрації гірничих робіт.

Обгрунтовано, що роздержавлення вугледобувних підприємств шляхом приватизації створює умови для залучення в галузь інвестицій. Доведено необхідність збереження регулювальних функцій держави у здійсненні роздержавлення вугледобувних підприємств. Виявлено сучасні проблеми функціонування вугледобувних підприємств України, що полягають у складності гірничо-геологічних умов, використанні застарілої техніки і технології видобутку вугілля, недостатній підтримці з боку держави, відсутності дієвого механізму ринку вугільної продукції. Здійснено економічну оцінку діяльності шахт на базі використання кластерного аналізу. Обгрунтовано доцільність використання прямої і двоїстої моделі оптимізаційного програмування використання ресурсів для визначення їх обсягу, необхідного для одержання запланованого рівня доходу. Встановлено, що для визначення інвестиційної привабливості вугільної шахти доцільно здійснювати оцінювання її інноваційного рівня. Обгрунтовано сутність приватизаційного рейтингу як кількісного показника, що визначає місце шахти в групі вугільних підприємств за пріоритетністю інвестування на ринкових принципах. Запропоновано систему багатофакторної оцінки стану вугільної шахти для визначення приватизаційного паспорту.

Визначено, що формування національних стратегій національної безпеки є важливою складовою частиною загальної стратегії країн. Під час розроблення стратегічних документів з питань забезпечення національної безпеки країн увага приділяється економічній складовій частині національної безпеки. Зміст стратегій національної безпеки щодо її економічної складової частини значною мірою визначається позиціями країни в геоекономічному та геополітичному просторі. Глобалізація є провідним чинником у формуванні міжнародного безпекового середовища й може як створювати сприятливі умови для забезпечення економічної безпеки країн, так і розхитувати національні системи економічної безпеки. Спектр загроз став більш широким і потребує створення таких систем національної економічної безпеки, які були б досить гнучкими й здатними швидко адаптуватися до мінливих умов міжнародного безпекового середовища.

Досліджено причинно-наслідкові зв'язки між викликами глобалізації та забезпеченням економічної безпеки країн у сучасних умовах. Досліджено еволюцію теоретичного базису вивчення економічної безпеки країн. Проведений аналіз показав, що наукові пошуки й емпіричні дослідження формування та забезпечення економічної безпеки проводяться тривалий час. Питання економічної безпеки розглядались крізь визначення впливу зовнішньої торгівлі на добробут нації, який є безпосередньо пов'язаним не тільки зі станом військової безпеки, а й безпеки економічної. Класики економічної науки звертали увагу на інструменти забезпечення стабільності ринків, узгодженості інтересів їх суб'єктів. із розвитком міжнародних економічних відносин під впливом посилення глобальних викликів відбувається розширення фокусу досліджень сфери економічної безпеки від традиційних проблем до дослідження безпекових питань, повіязаних із екологічною проблематикою, організаційною злочинністю, тероризмом, безпекою людини тощо. Серед нових напрямів дослідження безпеки слід виділити розробки концепції кооперативної безпеки, демократичного світу, теорію транснаціональних мереж, концепції нетрадиційної безпеки, теорію соціально-економічних катастроф, теорію конфліктів, теорію самоорганізації складних систем тощо. Дослідження теоретико-методологічних засад визначення економічної безпеки дозволяють визначити її як систему і як процес, що, своєю чергою, потребує відповідного виокремлення складових у визначенні економічної безпеки, а саме з точки зору суб'єкта (безпека людини, безпека країн, міжнародна безпека); предмета безпеки (військова, політична, економічна тощо); рівня формування безпеки (національна, регіональна, глобальна). Зроблено висновок, що, незважаючи на досить вагомий науковий доробок у дослідженні концепту безпеки, ця категорія й досі є складною та суперечливою і потребує відповідної концептуалізації шляхом застосування відповідних підходів щодо визначення змістовного наповнення економічної безпеки, що визначає подальший напрямок досліджень економічної безпеки країн у сучасних умовах.

Досліджено проблеми формування та забезпечення економічної безпеки країн у сучасних умовах розвитку світового господарства. Висвітлено сутність, еволюцію формування багатовимірного концепту економічної безпеки. Розглянуто моделі й основні властивості систем міжнародної економічної безпеки, визначено детермінанти її розвитку та систематизовано основні виміри. Доведено, що економічна безпека країни нерозривно пов'язана зі сталим розвитком національних економічних систем. Досліджено соціальні, економічні й екологічні індикатори безпеки країн. Запропоновано інтеграційний підхід дослідження економічної безпеки країн, що передбачає застосування методичного інструментарію багатовимірного оцінювання. Проаналізовано розвиток сучасного середовища міжнародної економічної безпеки. Досліджено особливості формування безпекових стратегій країн світу. Обґрунтовано напрями підвищення економічної безпеки країн у контексті забезпечення сталого розвитку.