Сухожильний шов Дяченка застосовано у клінічній практиці (5 пацієнтів) для зшивання 9 пошкоджених сухожилок згиначів і розгиначів верхньої та нижньої кінцівок. Ранні результати тенорафії оцінено за допомогою системи С. І. Дегтярьової як "добре" та "задовільно". Лише один випадок задовільної оцінки, між іншим, був пов'язаний із супровідними переломами пальців стопи.

Встановлено основні властивості деякі популярні сухожилкові шви (способи М. М. Казанова, Б. Кюнео, Ф. Ланге, В. І. Розова), а також запропонованого у 2003 р. шви О. П. Дяченка, їх комплексну порівняльну оцінку, визначено ступені впливу сухожилкового шва на регенерацію сухожилка, характер і ступені морфологічних змін у тканини сухожилка за кожного з вказаних швів. На серії біофізичних експериментів, експериментальних операцій на кроликах з вивченням судинного русла, особливостей морфологічних змін у сухожилках і регенерату на 2-му та 5-му тижнях після операції встановлено, що шов О. П. Дяченка в цілому в найбільшій мірі задовольняє вимогам, які пред'являються до сухожилкового шву. Характеристики якості шва О. П. Дяченка залежать від обраного варіанту накладання даного шва. Серед популярних швів слід виділити шов Ф. Ланге, який поступається всім варіантам шва О. П. Дяченка за біомеханічними властивостями та може бути порівняний зі швом О. П. Дяченка за ступеню кровопостачання сухожилка. Значно гірші результати були виявлені за швів Б. Кюнео, В. І. Розова та М. М. Казакова. За допомогою запропонованої автором методики комплексної відносної оцінки якості сухожилкового шва можна оцінити та вибрати оптимальний спосіб тенорафії за клінічних умов і в експерименті, а також порівняти властивості шва, який застосовується, з властивостями інших популярних швів.