Теоретично обгрунтовано й експериментально апробовано педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю. Здійснено аналіз дослідженої проблеми. Розкрито суть поняття "креативність майбутнього вчителя гуманітарного профілю". Виявлено особливості та структуру його креативності. Розроблено й обгрунтовано модель розвитку креативності майбутнього вчителя та впроваджено в навчальний процес технологію креативного багаторівневого кодування інформації, яка базується на трьох взаємопов'язаних методах інтелект-карт, АбРеСа (згортання смислу тексту) та консепту (розгортання смислової ідеї тексту).

Досліджено теоретичні та практичні проблеми правового регулювання засобів захисту та реалізації конституційних трудових прав працівників за сучасних умов розвитку України. Проаналізовано гарантії дотримання даних прав, визначено шляхи їх забезпечення. Розглянуто виникнення й еволюцію правової регламентації засобів здійснення та гарантії конституційного права на працю. Визначено суттєві характеристики. Трудовий договір є основним, але не єдиним засобом здійснення громадянином своїх конституційних трудових прав. Визначено, що конституційні трудові права реалізовуються на підставі юридичних фактичних складів, до яких слід віднести: направлення на роботу після закінчення навчального закладу, обрання на посаду, конкурсне її заміщення, призначення на посаду, прийняття-вступ у члени, якщо членство зумовлене обов'язковістю особистої праці. Доведено, що необхідно розвивати та впроваджувати в практичну діяльність нові види трудових договорів і вдосконалювати чинні за допомогою розширення їх змісту, сфери дії, покращувати гарантії реалізації конституційних трудових прав працівників залежно від галузі, а також від їх професійних і фізіологічних особливостей.

Розглянуто проблеми, пов'язані із впливом віртуальних спільнот на національну та міжнародну безпеку.

Розглянуто специфічні аспекти впливу сучасних телекомунікаційних технологій на структурні зміни угрупувань організованої злочинності та визначено можливі тенденції у формуванні такого роду утворень, що діють у сфері комп'ютерної злочинності.

Здійснено спробу проаналізувати педагогічні умови (організаційно-педагогічні, психолого-педагогічні, культурологічні), які забезпечують духовну самореалізацію студентської молоді. Запропоновано альтернативну методику викладання гуманітарних, зокрема, педагогічних дисциплін. Описано інтерактивні методи, прийоми та засоби навчання, які розвивають творчі можливості студентської молоді, роблять їх активними учасниками освітнього процесу, сприяють їх духовній самореалізації. Указано, що найдієвішим засобом духовного зростання студентів є проектна методика, оскільки вона залучає студентів до активної перетворювальної діяльності, до створення творчої атмосфери на заняттях. Наголошено, що участь студентів у навчальному процесі духовного спрямування - радісна і життєствердна подія, яка гармонізує усі буденні справи, активно здійснює особисту програму духовної самореалізації.

Мета роботи - висвітлити дискурс як складний феномен, який "пронизує" різні наукові площини. У ході дослідження було використано такі методи: описовий (для зазначення теоретичних засад роботи); аналізу й синтезу, структурний (для узагальнення та систематизації одержаних даних). Зокрема, розглянуто лінгвістичний і соціальний параметри розуміння дискурсу. Увагу приділено дискурс-аналізу як знаку мовного коду, зануреного в соціальне середовище. Його визначають як міждисциплінарну галузь знань, що спирається на соціологію, психологію, розробки штучного інтелекту, етнографію, семіотику, стилістику, філософію. Проаналізовано причини різноманітності підходів до соціологічного аналізу дискурсу, підходи до вивчення проблеми трактування поняття "дискурс", розмежовано значення термінів "текст", "дискурс", "мовлення", з'ясовано категорії, одиниці та структуру дискурсу, а також описано деякі його типологічні риси. Наголошено на природі дискурсу, яку пов'язано з двома аспектами - прагматичним і когнітивним; обгрунтовано психолінгвістичні параметри дискурсу. Зокрема, охарактеризовано дві позиції: власне лінгвістичну (дискурс як результат); лінгвокогнітивну (дискурс як процес). Наукова новизна праці полягає в розкритті ъсоціолінгвістичних векторів дискурсу крізь призму його психолінгвістичних параметрів. Результати дослідження можуть бути використані під час комплексних досліджень соціологічної та психологічної природи дискурсу й підготовки фахівців соціологів, психологів і журналістів.

Проаналізовано феномени організованої злочинності та корупції як загрози національній безпеці України у соціальній, інформаційній, економічній, політичній та інших сферах. Розкрито рівень та динаміку їх поширення, висвітлено проблеми моніторингу та прогнозування таких загроз. Досліджено також мімікрію організованої злочинності та корупції, зазначено роль, місце та організаційні засади участі СБ України в системі боротьби з цими явищами. Окреслено характеристику загроз національній безпеці України з боку організованої злочинності та корупції. Проаналізовано рівень і динаміка поширення організованої злочинності та корупції в Україні. Визначено глобалізацію як чинник, що сприяє поширенню організованої злочинності та корупції. Встановлено прояви та причини поширення організованої злочинності й корупції в умовах гібридної війни.

Представлено ґрунтовну наукову працю з питань участі іноземних спеціальних служб у протидії організованій злочинності і корупції. На підставі всебічного дослідження теоретичних засад протидії організованій злочинності та корупції, досвіду спеціальних служб США та країн ЄС у цій сфері проаналізовано можливості та напрями його застосування в Україні, сформовано пропозиції щодо створення національної моделі боротьби з цими явищами. Визначено ґенезу наукових досліджень участі спеціальних служб у протидії організованій злочинності та корупції. Окреслено методологію міжнародного та вітчизняного оцінювання масштабів й особливостей цих явищ в Україні. Наголошено на формуванні національної системи протидії організованій злочинності та корупції.

Розглянуто загальнотеоретичні засади та практичні аспекти управління ризиками та досліджено можливості його застосування у сфері протидії організованій злочинності в Україні. Досліджено різні шляхи забезпечення кримінологічної безпеки суспільства з використанням методів управління ризиками. Висвітлено специфіку управління ризиками кримінологічної безпеки та суб’єктами забезпечення кримінологічної безпеки. Проаналізовано процес управління ризиками організованої злочинності в Україні шляхом максимізації ризиків для злочинної діяльності в організованих формах. Охарактеризовано управління ризиками у прийнятті рішень при здійсненні заходів щодо запобігання та протидії організованій злочинності в Україні. Увагу приділено політиці та стратегії управління ризиками організованої злочинності.