Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.101.1-52 + Р733.457.465.305.61-52

Рубрики:

Перитоніти у дітей

Динамічна непрохідність кишечнику у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.6-5 + Р733.457.465.101.1-5

Рубрики:

Ілеус (непрохідність) кишечнику у дітей

Перитоніти у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено методи комплексного лікування синдрому ентеральної недостатності у разі гострої кишкової непрохідності та розповсюдженого перитоніту у дітей, оцінено їх клінічну ефективність. Встановлено основні клініко-діагностичні критерії синдрому ентеральної недостатності. Визначено клінічну ефективність інтубації тонкої кишки у дітей з гострою кишковою непрохідністю та розповсюдженим перитонітом. Розроблено новий спосіб лікування ентеральної недостатності шляхом введення препаратів через інтубаційних зонд. Виконано порівняльне дослідження з оцінюванням клінічної ефективності різних способів інтубації тонкої кишки. Доведено, що впровадження запропонованих методів комплексного лікування синдрому ентеральної недостатності у разі гострої кишкової непрохідності та розповсюдженого перитоніту у дітей сприяє прискоренню відновлення перистальтики кишечнику, зниженню кількості післяопераційних ускладнень і скороченню тривалості лікування в стаціонарі.

Висвітлено особливості побудови багатоядерних процесорів (БЯП) для паралельних обчислень. Описано мікроархітектуру процесорів - гомо- та гетерогенні системи, масивно-паралельні обчислювальні системи, методи організації паралельних обчислень, архітектуру сучасних БЯП різного призначення. Розглянуто проблеми вдосконалення програмного забезпечення для БЯП, використання БЯП у системах високопродуктивних обчислень.

Проаналізовано досвід проведення запрограмованих релапаротомій у 18 дітей з розповсюдженим перитонітом. З метою санації черевної порожнини (ЧП) виконувалося від 1 до 6 запрограмованих релапаротомій. Під час оперативних втручань визначався індекс ЧП. Показанням до припинення санаційних релапаротомії та остаточного закриття ЧП був індекс ЧП в межах 7 - 11 балів.

Питання об'єктивізації та вибору показань до консервативного лікування інвагінації кишечника у дітей залишаються предметом дискусії. Проаналізовано досвід лікування 249-ти (172 хлопчики та 77 дівчаток) дітей з інвагінацією кишечника віком від 2-х місяців до 13 років. Всього спостерігалося 265 випадків інвагінації кишечника, включаючи 16 випадків рецидиву у 11-ти дітей. Консервативне лікування виконано 178-ми дітям (71,5 %), оперовано 71-у дитину (28,5 %). Для проведення аналізу дітей було розподілено на 3 груп відповідно до 3-х десятирічних періодів. За результатами статистичного аналізу відзначено зменшення кількості хворих за останнє десятиліття зі збільшенням кількості дітей віком від 1-го року. У перший період відбулося впровадження наскрізної аероінсуффляції, розробленої автором з відмовою від рентгенологічного контролю. В експерименті було розроблено способи об'єктивізації критеріїв консервативної дезінвагінації шляхом наскрізної аероінсуффляції. У другий період розроблено алгоритм лікування інвагінації кишечника, розширено показання до консервативної дезінвагінації. У 5-ти (22,7 %) з 22-х дітей з давністю захворювання понад 24 год та у 6-ти (46,2 %) з 13-ти дітей віком від 1-го року дезінвагінацію виконано консервативно. У третій період розширено показання до консервативної дезінвагінації. У 11-ти (57,9 %) з 19-ти дітей з давністю захворювання понад 24 год та у 20-ти (74,1 %) з 27-ми дітей віком від 1-го року дезінвагінацію виконано консервативно. З 14-ти дітей віком від 1-го року, що були оперовані, анатомічну причину виявлено у 4-х (28,5 %). Проаналізовано досвід лікування 11-ти дітей з 16-ма рецидивами кишкової інвагінації. В 7-ми випадках виконано консервативну дезінвагінацію, 4-х дітей оперовано. В жодному випадку у разі оперативних втручань анатомічних причин, що могли викликати інвагінацію, не виявлено. Летальних випадків за період, що аналізувався, не було. Висновки: наскрізна аероінсуффляція є ефективним та об'єктивним методом консервативної дезінвагінації у дітей. Спроба консервативної дезінвагінації можлива у переважно у більшості хворих за відсутності ознак перитоніту. Давність захворювання, вік хворого та наявність рецидиву не є абсолютними критеріями у виборі лікувальної тактики у разі інвагінації кишечника.

Проведено аналіз результатів лікування трьох дітей із синдромом Пейтца - Турена - Єгерса і двох хлопчиків віком 12 років та дівчинки віком 13 років. Запропоновано новий спосіб видалення поліпів з кишечника без множинних розтинів кишки, застосування якого зменшує травматичність операції, знижує ризик післяопераційних ускладнень та є операцією вибору у разі множинних розсіяних поліпів тонкої та товстої кишки.

Мета дослідження - удосконалення методів хірургічного лікування новонароджених з ентеростомами. В основу роботи покладено аналіз результатів лікування 14 новонароджених з захворюваннями та вадами розвитку кишечнику, яким було виконано ентеростомію. Встановлено, що тривале позбавлення функції дистальних відділів кишечника призводить до розвитку в них гіпотрофії та глибокого пригнічення моторної функції, що призводить до затримки кишкового вмісту на рівні анастомозу з небезпекою неспроможності його швів. Запропоновано новий спосіб підготовки відключеної кишки та об'єктивізації її готовності до реконструктивної операції. Спосіб передбачає, що у післяопераційному періоді у дитини з подвійною кишковою стомою збирають кишковий вміст з проксимального сегмента кишки. Кишковий вміст за допомогою шприцу та зонду порціями вводять в дистальний сегмент через стому. Початковий об'єм кишкового вмісту, що вводиться через стому, 1 - 2 мл з поступовим його збільшенням до повного об'єму, що отримується з проксимального сегменту кишки. Паралельно проводиться ретроградне гідротренування відключеної кишки за допомогою очисних клізм. Готовність відключеної кишки оцінюють за появою випорожнень природнім шляхом після очисних клізм та самостійно. Висновки: використання запропонованого способу у передопераційній підготовці дітей з ентеростомами надає змогу підготувати виключену кишку й оцінити її готовність до проведення реконструктивної операції з урахуванням інших критеріїв.

Травма є основною причиною летальності серед дітей та підлітків, близько 10 % випадків травм мають проникаючий характер. Проникаючі поранення, що виникають, коли дитина падає або сідає на довгий, гострий предмет, належать до рідкісних за механізмом. Наведено власний досвід лікування 5 дітей з проникаючими пораненнями органів черевної порожнини довгими гострими предметами: 3 дитини отримали травми внаслідок падіння на металеві стрижні паркану, 2 - сівши на металевий штир та на косу. Наслідками поранення було пошкодження тонкої кишки (1), товстої кишки (4), шлунка (1), нирки (1), сечового міхура (2). Клінічні випадки. Два брати віком 11 і 12 років впали на металевий паркан із дерева з висоти близько 3 м, госпіталізовані до КП "Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" з металевими стрижнями в тілі. Після передопераційної підготовки діти оперовані. Видалення сторонніх тіл виконано в операційній. В одного хлопчика виявлено пошкодження шлунка, поперечної ободової кишки, розчавлену нирку. Виконано зашивання ран порожнистих органів, нефректомію. У другого хлопчика виявлено пошкодження прямої кишки, виконано колостомію з її наступним закриттям. Дівчина 16 років отримала поранення, сівши на лезо коси, розташоване вертикально. Під час оперативного втручання виявлено поранення здухвинної кишки та брижі голодної кишки, рани зпшито. Усі діти виписані з одужанням. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.

Дивертикул Меккеля (ДМ) - найпоширеніший варіант аномалій неповної облітерації жовткової протоки. Серед різноманітних вад розвитку травного каналу, які можуть спричинити кишкову непрохідність, ДМ посідає перше місце і становить 1,7 %. Мета роботи - узагальнити результати лікування дітей з кишковою непрохідністю, викликаною ДМ. Узагальнено досвід лікування 183 дітей з ДМ та пов'язаною з ним патологією. Основними ускладненнями ДМ були кишкова непрохідність, кровотеча з пептичної виразки, дивертикуліт. У 100 дітей дивертикул був безсимптомним і виявився випадковою знахідкою під час хірургічних втручаннях на органах черевної порожнини з приводу іншої патології. Кишкова непрохідність, викликана ДМ, становила 20,8 % усіх випадків і 45,7 % усіх ускладнень, пов'язаних із дивертикулом. Странгуляційну кишкову непрохідність діагностовано у 18 пацієнтів: у 16 ДМ викликав внутрішнє защемлення, в 1 - заворот петель тонкої кишки навколо фіксованого дивертикулу, в 1 - вузлоутворення. У 5 спостереженнях ДМ викликав явища часткової кишкової непрохідності. У 15 дітей виявлено інвагінацію (тонкокишкову - у 6 випадках, ілеоцекальну - у 9). Наведено клінічні випадки, що показують складнощі діагностики кишкової інвагінації, викликаної ДМ, у дітей старшого віку та при защемленні тонкої кишки в мезодивертикулярній зв'язці. Запропоновано спосіб субсерозної дивертикулектомії та одномоментної декомпресії тонкої кишки. Висновки: ДМ слід розглядати як імовірну причину гострої кишкової непрохідності в дітей віком від 2 років та яким раніше не виконували оперативні втручання на органах черевної порожнини. У хірургічному лікуванні патології, викликаної ДМ, можливим є одномоментна декомпресія тонкої кишки шляхом дивертикулотомії та субсерозне видалення дивертикулу. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей.