Розглянуто питання щодо застосування цифрових методів і засобів для побудови телевізійних систем. Основну увагу приділено зменшенню швидкості цифрового потоку. Описано принципи побудови характерних пристроїв цифрових телевізійних систем, зокрема, запам'ятовуючих пристроїв, перетворювачів стандартів, шумопослаблювачів, синхрогенератора, цифрових телевізійних приймачів.

Розглянуто питання застосування телевізійних методів і засобів поза межами мовного телебачення. Наведено основні параметри та характеристики телевізійних систем. Описано принципи побудови та функціонування промислових, вимірювальних, космічних, телевізійних та інших прикладних систем, а також систем передавання додаткової інформації.

Рассмотрены вопросы применения телевизионных методов и средств за пределами телевещания. Приведены основные параметры и характеристики телевизионных систем. Описаны принципы построения и функционирования промышленных, измерительных, космических, телевизионных и других прикладных систем, а также систем передачи дополнительной информации.

Запропоновано математичне забезпечення для збирання, збереження й опрацювання зображень, одержаних тепловізійною камерою. Розглянуто особливості його програмної реалізації.

За допомогою числового аналізу підтверджено перевагу сканувальної телевізійної мікроскопії перед камерною, що полягає у відсутності у сканувальних мікроскопах характерного для камерної мікроскопії обумовленого дифракцією явища оконтурювання зображень об'єктів чи їх фрагментів.

Запропоновано підхід до оцінки просторової роздільної здатності телевізійних перетворювачів випромінювання-сигнал з дискретною структурою чутливої поверхні, базований на обчисленні функції передавання модуляції за дискретними відліками сигналу, одержуваними від чутливих елементів перетворювача. Наведено кількісні дані. Запропонований підхід підвищує коректність оцінки просторової роздільної здатності.

Запропоновано метод формування та відображення мікрооб'єктів у сканувальній оптичній мікроскопії з використанням багатоелементного фотоприймача відбитого від мікрооб'єкта випромінювання, який дозволяє одержувати уявлення про об'ємність мікрооб'єкта без використання принципу стереобачення.