Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.4-33

Шифр НБУВ: Ж16332 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено корпус фразеологічних одиниць (ФО) української мови на позначення поведінки людини. Зазначено, що комплексне застосування ідеографічного та аксіологічного аспектів дозволило одержати нові результати щодо семантичної організації даного шару ФО, місця фразеологічної мікросистеми "поведінка людини" в структурі фразеологічної системи української мови. Використано досягнення сучасної психологічної, сексологічної, суїцидологічної наук, експериментальної психосемантики, деяких теорій, висновків етно- та нейропсихолінгвістичної галузей лінгвістики. У ідеографічному аспекті охарактеризовано їх тематичні поля - "агресивна поведінка людини", "девіантна поведінка людини", "просоціальна поведінка людини", "сексуальна поведінка людини". Визначено домінуючі типи структурно-граматичних моделей ФО. Розглянуто питання, пов'язані із типологією аксіологічно орієнтованих ФО. Запропоновано психосемантичний підхід щодо дослідження їх позитивного та негативного оцінювання значень. На основі психолінгвістичного аналізу показано зв'язок фразеологізмів із національним менталітетом.

Розвиток сучасної лінгвістики вимагає вирішення теоретичних і практичних завдань, комплексного опису мовних одиниць та їх складових підрозділів та взаємозв'язків. Цей аспект стає актуальним для вивчення детермінантних членів речення. Поглиблене вивчення цих структур сприяє не тільки визначенню функціонування прийменникових поширювачів у реченні, але й детальному висвітленню загальних і конкретних проблем виділення детермінант різних синтаксичних груп. Робота присвячена проблемі вивчення одного з індивідуальних питань комунікативної організації речення - ролі детермінантних членів у експлікації просторової, часової, причинної, умовної, цілеспрямованої, класифікуючої семантики та значень уточнення / обмеження, складність / поділ семантико-синтаксичної структури простих речень у сучасній українській мові, їх предметне та формальне вираження. Охарактеризовано характеристики лінгвістичної природи детермінантних членів як незалежних поширювачів пропозиції, виявлено статус детермінантних структур.

Вперше в новітній українській лінгвістиці проведено концептуально цілісне дослідження кореляцій формально-синтаксичних другорядних членів речення, визначених за типом синтаксичного зв'язку, із семантико-синтаксичними одиницями - синтаксемами, поділ яких ґрунтовано на семантико-синтаксичних відношеннях. Систематизовано й уніфіковано поняттєво-термінологічний апарат для номінації мінімальних синтаксичних одиниць, із метою вдосконалення традиційної типології другорядних членів речення введено поняття синкретичних (з одинарним і з бінарним зв'язком) членів речення. Запропоновано ранжування формально-синтаксичних другорядних членів речення за формою синтаксичного зв'язку (керовані, узгоджені, прилеглі). За силою підрядного зв'язку формально-синтаксичні другорядні члени речення розподілено на дві групи: обов'язкові - прислівні керовані компоненти - і необов'язкові, валентно не зумовлені компоненти неелементарного простого речення - прислівні узгоджені та прилеглі. Простежено специфіку кореляцій другорядних членів речення з їхніми семантико-синтаксичними відповідниками, проаналізовано їх за частиномовною належністю опорного слова. Визначено та систематизовано кореляти фонових (локативного та темпорального) детермінантів, детермінантів зумовленості (причини, мети, допусту, умови) та детермінантів із характеризувальним значенням (уточнення / обмеження та сукупності / роздільності), які на семантико-синтаксичному рівні корелюють з різними типами адвербіальних синтаксем.