Обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування та розвитку інтрапренерства як форми реалізації інноваційної діяльності, здійснено аналізування й оцінювання ефективності форм реалізації інноваційної діяльності на машинобудівних підприємствах та удосконалено процес формування й розвитку інтрапренерства на машинобудівних підприємствах. У результаті виконаного дослідження розвинуто категоріально-понятійний апарат у сфері формування механізму підтримки й розвитку інтрапренерства, зокрема уточнено такі поняття, як інтрапренерство, інтрапренер, підприємство інтрапренерського типу, інтрапренерська одиниця, екзопренерство. Раціоналізовано процес формування організаційної культури інтрапренерства. Удосконалено метод економічного оцінювання потенціалу та організаційно-ресурсної готовності машинобудівних підприємств до впровадження інтрапренерства, побудовано дворівневу модель оцінювання доцільності впровадження інтрапренерської форми реалізації інновацій, виокремлено досліджувані машинобудівні підприємства в зональні групи через використання показників дворівневої моделі доцільності впровадження інтрапренерства. Розроблено метод вибору ефективної форми запровадження інновацій із використанням багатокритеріальної оптимізаційної моделі з урахуванням числових значень критеріїв часу й витрат, що ґрунтується на побудові ієрархій, реалізації та систематизації попарних порівнянь та розрахунку відносної значущості елементів кожного рівня ієрархії. Удосконалено систему стимулювання інтрапренерства для зональних груп машинобудівних підприємств та обґрунтовано необхідність розвитку структур інтрапренерської діяльності на машинобудівних підприємствах.