Досліджено теоретико-прикладні проблеми зародження, становлення та розвитку юридичної науки й освіти в Києво-Могилянській академії та її фактичній наступниці - Київській духовній академії у 1615 - 1920 рр., а також проаналізовано викладені академіями юридичні знання для практичної юридичної діяльності їх випускників. Охарактеризовано методологічну основу дослідження, надано визначення окремих методів і принципів наукового пізнання, які були використані для розкриття теми. Опрацьовано значний масив історіографічного та архівного матеріалу. Досліджено внесок у юридичну освіту, науку і практику Києво-Могилянської академії (1615 - 1817 рр.), враховано припинення її існування у 1817 р. та відновлення у 1819 р. як Київської духовної академії, визначено розвиток юридичної складової в науковій та навчально-виховній сфері останньої до 1920 р. Охарактеризовано наукові здобутки й основні державно-правові погляди професорів і вихованців закладів, практичну юридичну діяльність вихованців академій.

Проаналізовано державницькі та правові погляди провідних викладачів і випускників. Охарактеризовано внесок викладачів і вихованців Києво-Могилянської академії у юридичну практику. Визначено місце юридичних знань у навчально-виховному процесі. Досліджено юридичні здобутки Київської духовної академії.