Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)0-55

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретично-методологічні положення та практичні рекомендації щодо трансформації трудової діяльності за умов переходу до знаннєвої економіки. Уточнено та розвинено понятійно-термінологічний апарат, пов'язаний з трудовою діяльністю за умов економіки знань. Окреслено вимоги до трудової діяльності за нових умов господарювання, розроблено пропозиції щодо вдосконалення відображення особливостей трудової діяльності в нормативно-правовому полі та державних класифікаторах. На основі системного підходу побудовано модель впливу знаннєвих факторів, розмежованих за етапами відтворювання знань, на продуктивність праці. Здійснено оцінку еволюції трудової діяльності й окреслено тривалість етапів еволюції трудової діяльності в Україні у ХХ - ХХІ ст. Проаналізовано фактори формування та реалізації трудової діяльності за умов переходу до економіки знань, виявлено можливості використання зарубіжного досвіду для обгрунтування трансформації трудової діяльності за умов переходу до економіки знань в Україні. Розроблено концепцію трансформації трудової діяльності за умов переходу до економіки знань.

Простежено розвиток наукової парадигми управління персоналом за умов переходу до економіки знань через призму зміни трудової діяльності, формування системи нових цінностей та організації праці під впливом знаннєвої економіки. Визначено сучасні підходи до забезпечення потреб організації у персоналі (маркетинг персоналу, використання новітніх джерел, зростання ролі рекрутингових агенств). Висвітлено особливості мотивації персоналу у світлі постіндустріальних теорій мотивації праці. З позицій застосування нових технологій управління персоналом розкрито питання розвитку, професійного навчання, організації службового просування та кар'єрного зростання. На основі експертного соціологічного опитування подано бачення банківськими працівниками стану використання персоналу у структурних підрозділах НБУ крізь призму постматеріальних ціннісних орієнтацій. Розкрито особливості управління персоналом у фінансово-кредитній сфері. Описано форми та методи управління персоналом банківських установ на засадах корпоративної соціальної відповідальності.

Обгрунтовано теоретичні положення та розроблено практичні рекомендації щодо формування напрямів трансформації трудової діяльності (ТД) за умов переходу до знаннєвої економіки. Розкрито сутність та взаємозв'язок дефініцій "трудова діяльність" та "економіка знань", наведено вимоги до ТД для забезпечення переходу до економіки знань у контексті теоретичних знань. Проаналізовано підходи до дослідження ТД, охарактеризовано еволюційні етапи її трансформації. Досліджено методичні підходи до оцінювання ТД за умов постіндустріального суспільства. Побудовано моделі впливу знаннєвих факторів на продуктивність праці. Показано можливості використання зарубіжного досвіду для обгрунтування трансформації ТД на шляху переходу до економіки знань в Україні. Розроблено Концепцію трансформації трудової діяльності за умов переходу до економіки знань з метою сприяння покращанню нормативно-правового регулювання у сфері зайнятості, ефективному розвитку інноваційної діяльності та безперервної освіти, забезпеченню конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.

Визначено теоретичні основи категорій "синергетика", "деонтологія", "духовність" та особливості процесу здійснення трудової діяльності з позицій синергетичного, деонтологічного і духовного підходів. Запропоновано схему підвищення ефективності трудової діяльності.

Мета роботи - удосконалення концептуальних засад і розробка системного підходу до формування безпеки страхового бізнесу в Україні. Запропоновано авторський підхід до трактування системи безпеки страхового бізнесу та визначення її структури та елементів. Обгрунтовано методологічну основу формування системи безпеки страхового бізнесу з урахуванням єдності взаємопов'язаних елементів; визначено її ключові особливості. Доведено, що ефективність функціонування системи безпеки страхового бізнесу визначається її здатністю з найбільшою результативністю протистояти чинникам зовнішніх і внутрішніх загроз, що дозволить уникнути втрат, запобігти настанню страхових випадків, мінімізувати страхові відшкодування й максимізувати прибутковість бізнесу. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є аналіз й оцінювання безпеки страхового ринку та вдосконалення як індикаторного, так і інших підходів до визначення рівня безпеки страхового бізнесу на основі максимальної взаємоугодженості страхових інтересів.

Удосконалено існуючі теоретичні і методологічні підходи до організації системи фінансово-економічної безпеки підприємства. З урахуванням огляду існуючого наукового доробку запропоновано авторський підхід до формування системи забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства, суті, компонентів та дієвого механізму, який є сукупністю відповідних методів, важелів та інструментів. Обгрунтовано методологічну основу формування системи фінансово-економічної безпеки підприємства з урахуванням єдності взаємопов'язаних елементів. Відзначено, що функціонування системи фінансово-економічної безпеки підприємства повинно враховувати низку основоположних компонентів: принципи побудови, його організаційну та управлінську структуру, ефективне функціонування підрозділів і служб, у тому числі з управління фінансово-економічною безпекою. Системний та безпекоорієнтований підходи спрямовані на досягнення мети, цілей та завдань діяльності підприємства в поточному та стратегічному вимірах. Перспективою подальших досліджень у даному напрямі є розробка дієвої стратегії розвитку фінансово-економічної безпеки, яка б характеризувалася тісним взаємозв'язком і взаємообумовленістю її основних складових.

Мета роботи - дослідження проблем маркетингового забезпечення процесу формування іміджу підприємств індустрії гостинності в умовах пандемії. Пандемія загострила питання конкурентної боротьби, що зумовило активізацію та актуалізацію досліджень у напрямі формування позитивного іміджу підприємств індустрії гостинності. На основі трактувань дослідників надано власне визначення іміджу підприємства, яке охарактеризовано як "синергетичне" поняття, що охоплює різні іміджеві рівні, які формуються на основі ціннісних орієнтацій, комунікаційних зв'язків і соціально-економічних відносин між суб'єктами взаємодії та співпраці. Визначено, що імідж підприємства формується на основі корпоративної культури компанії, де фундаментальною складовою є чітке та зрозуміле формулювання місії організації. Наведено авторську модель формування іміджу закладів індустрії гостинності. Запропоновано розглядати довіру споживача як однин із ключових факторів стабілізації індустрії гостинності, яка відкриває горизонти нового бачення функціонування підприємства. Досліджено 3 основні компоненти довіри: довіра інвесторів (вкладників), довіра персоналу до організації, довіра клієнтів. Надано авторський підхід щодо формування сучасних складових довіри. Проаналізовано глобальні споживчі настрої населення під час пандемії (грудень 2020 р. - лютий 2021 р.) у розвинених країнах світу, на основі яких зроблено висновок, що споживачі все ж таки планують скоротити свої витрати щонайменше на 20 % у наступні 4 тиж у порівнянні з чотирма попередніми. Найбільша частка скорочених витрат припадає на ресторанні послуги та подорожі. Проведене дослідження сприяє вирішенню багатьох питань щодо поліпшення функціонування закладів індустрії гостинності в умовах пандемії. Зроблено висновок, що в умовах скорочення попиту на послуги підприємств індустрії гостинності та посилення ролі безпекового фактора в рекреаційно-туристичній діяльності особливого значення набуває формування нового рівня довіри клієнта, яка повинна базуватися на оновленому трактуванні принципу "почувайтеся як удома" з розширенням використання інформаційно-комунікаційних технологій.

Мета роботи - аналіз підходів до трактування індустрії гостинності як наукової категорії та її становлення як важливого сектору національної економіки в контексті підвищення її конкурентоспроможності. Проаналізовано історичне походження терміна "гостинність", яке на сьогодні зазнало суттєвої трансформації. Охарактеризовано гостинність із різних наукових позицій. Запропоновано розглядати гостинність із релігійної наукової позиції, яка, на думку авторів, характеризується здатністю людини (колективу, спільноти) духовно взаємодіяти з представниками тотожного чи іншого віросповідання, гостинно надавати притулок для проживання та харчування, розділяти молитовні медитації, зібрання тощо. Надано авторське сучасне тлумачення поняття "гостинність", яке має базуватися на триєдиному поєднанні понять (HRP): людинавзаємини - місце (humanrelationship - place) - і в соціально-економічному сенсі реалізуватися через надання та споживання комплексних послуг гостинності. Охарактеризовано 2 головні підходи до виокремлення індустрії гостинності: "американський" та "європейський". Наведено авторську модель співвідношення та взаємозв'язків між індустрією гостинності та індустрією туризму. Запропоновано трактувати індустрію гостинності як сукупність підприємств та інших організацій, що надають послуги гостинності в межах певної території (локації, дестинації) її мешканцям і відвідувачам (туристам). Уперше запропоновано віднести до індустрії гостинності волонтерські послуги, які надаються на безкорисливій основі (харчування, проживання, супровід та ін.), а також різні форми релігійної активності (паломництво, прощі, зібрання тощо). Охарактеризовано найбільші сегменти індустрії гостинності: ресторанне та готельне господарства, рекреаційні заклади. Проаналізовано основні концепції, на яких функціонує сучасна індустрія гостинності - гуманітарна, технологічна, функціональна та комерційна. Зроблено висновок, що сьогодні варто розуміти відмінності між послугами гостинності (які переважно локалізовані) та туристичними послугами (які надаються за межами території постійного проживання їх споживача-туриста та передбачають обов'язкове переміщення в просторі для отримання цих послуг). Проаналізовано сучасні тенденції розвитку індустрії гостинності та окреслено перспективні напрями функціонування цього сектора національної економіки. Обгрунтовано роль індустрії гостинності як вагомого чинника забезпечення функціонування національної економіки в кризові періоди.

Висвітлено досягнення менеджменту в бізнесі та сервісі, які можуть бути корисними для підвищення ефективності прийняття рішень у наукових і прикладних проєктах. Увагу приділено фінансовому управлінню, корпоративній соціальній безпеці, трансформації стратегій управління підприємствами. Розглянуто еколого-економічні засади в агробізнесі. Розкрито питання управління організаційними та проєктними комунікаціями. Здійснено аналіз управлінської діяльності галузей сільського господарства. Досліджено актуальні питання менеджменту готельно-ресторанних послуг та індустрії туризму. Розкрито проблеми розвитку регіонального туризму під час кризи й особливості управління поведінкою споживачів послуг індустрії гостинності та рекреації. Розглянуто питання управління розвитком персоналу закладів індустрії гостинності. Акцентовано на проблемах розробки та реалізації стратегії відновлення потенціалу міжнародного співробітництва вітчизняної індустрії туризму в кризових умовах. Запропоновано цифрові рішення для реалізації управління зеленими інноваціями на основі розробленої програмної системи визначення оптимального відновлювального джерела енергії.