Вивчено вплив кріопротекторів диметилсульфоксиду (ДМСО), диметилацетаміду (ДМАЦ), 1,2-пропандіолу (1,2-ПД), їх комбінацій і двох програм заморожування на морфофункціональні властивості тромбоцитів донорської крові людини на етапах кріоконсервування (КК). Показано, що найвищі показники збереженості тромбоцитів одержано у разі їх КК із ДМСО та комбінацією кріопротекторів 1,2-ПД і ДМАЦ у кінцевій концентрації 0,7 М у процесі заморожування за програмою зі зняттям переохолоджування. Одержані результати свідчать про необхідність розробки багатокомпонентних кріозахисних середовищ для КК тромбоцитів і перспективність дослідження спеціальних програм заморожування з контрольованою швидкістю проходження температурного інтервалу кристалізації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е.с3

Шифр НБУВ: Ж29137 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив швидкості охолодження в температурних інтервалах кристалізації кріобіологічної системи та низькотемпературного евтектичного розшарування розчину кріопротектора на ступінь пошкодження тромбоцитів крові людини, який визначали за активністю цитозольних ферментів в позаклітинному середовищі після кріоконсервування. Показано, що проходження зазначених температурних інтервалів з певною контрольованою швидкістю значно знижує ступінь пошкодження кров'яних пластинок.

За допомогою методів флуоресцентної мікроскопії, проточної цитофлуориметрії та гістохімічного забарвлення вивчено суспензію клітин надниркових залоз дорослих щурів до та після кріоконсервування. Показано, що швидкості охолодження чинять селективну дію на життєздатність клітин наднирників. Низькі швидкості охолодження дозволяють зберегти найбільшу кількість ядровмісних клітин у суспензії після заморожування-відігріву.

Запропоновано принципово новий методологічний підхід до розробки протоколів кріоконсервування суспензій клітин шляхом урахування фізичних ефектів в області субнульових температур, використання контрольованих швидкостей охолодження-нагрівання як на етапі заморожування, так і на етапі відтавання, що дозволяє підвищити ефективність протоколів низькотемпературного консервування, забезпечити гарантовану повторюваність результатів, максимально вилучити суб'єктивний чинник з процедури заморожування-відтавання. На основі теоретичного аналізу та спеціальним чином спланованих експериментів виділено фізичні явища та процеси, що відбуваються в кріозахисному середовищі в області субнульових температур, які спричиняють кріопошкодження клітин у процесі низькотемпературного консервування біооб'єктів. Розроблено методику визначення за допомогою термомеханічного аналізу температурних інтервалів, що відповідають фазовим перетворенням у кріозахисному розчині. Сформульовано загальні принципи вибору чисельних значень контрольованих швидкостей охолодження та нагрівання в зазначених температурних інтервалах. Запропоновано алгоритм оптимізації режимів охолодження-нагрівання суспензій клітин, заснований на узгодженні режимних параметрів заморожування-відтавання як з біофізичними, транспортними та геометричними характеристиками клітин, що кріоконсервуються, так і з особливостями фазово-структурних перетворень у кріозахисному середовищі.

Кріодеструкція під контролем ендоскопічної техніки вважається перспективним підходом до лікування доброякісних вузлових утворень щитовидної залози (ЩЗ). Для визначення параметрів кріодеструкції необхідне проведення модельних експериментів на тваринах, оскільки патологічно змінена тканина ЩЗ відрізняється за теплопровідністю та теплоємністю від нормальної тканини. У роботі порівнювали температурні зміни в ЩЗ експериментальних тварин під час кріовпливу на нормальну тканину та з дифузною гіперплазією (ДГ), індукованою пропілтіоурацилом (ПТУ). Кріодеструкцію ЩЗ проводили щурам, які до цього втручання отримували 0,1 %-й розчин ПТУ протягом 90 днів. Використовували мідний кріоаплікатор, охолоджений до температури рідкого азоту. Процес контролювали за допомогою термопар, розташованих на різній відстані від зони проморожування. Встановлено відмінності між термограмами зразків інтактної тканини ЩЗ та ПТУ-індукованої ДГ. Доведено, що для руйнування тканини ЩЗ із ДГ на глибину більше 1 мм необхідно проводити два цикли заморожування-нагріву з 120-секундною експозицією кріоаплікатора.

Вперше розглянуто можливість використання термомеханічного аналізу для побудови фрагментів діаграм стану кріопротекторних розчинів у зоні температур склування. Розроблено методику вивчення кластерної кристалізації кріопротекторних розчинів на основі термомеханічних кривих. Проведено аналіз параметрів термомеханічних кривих заморожених водних розчинів диметилсульфоксиду (ДМСО), поліетиленоксиду 1500 (ПЕО-1500), гліцерину та встановлено зв'язок між вказаними параметрами і кінетикою кластерної кристалізації цих розчинів. На основі експериментально одержаних термомеханічних кривих заморожених розчинів ДМСО і ПЕО-1500 показано можливість утворення кластерів двох типів: на основі мікрокристалів льоду і мікрокристалів кріопротекторної речовини. Одержано додаткові експериментальні дані для побудови повних діаграм стану кріопротекторних розчинів, які включають ділянки існування кластерної фази.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.561.1 Sac*71 + Е. с8

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ