Розглянуто сучасні наукові підходи до визначення психологічного консультування як засобу оптимізації державно-управлінського процесу. Запропоновано системну практичну модель психологічного супроводу державно-управлінської діяльності, в якій визначено етапи, види та зміст діяльності. Зазначено, що модель психологічного консультування в органах державної влади включає визначення цілей, завдань, сфери застосування, перелік функцій, методів, інструментів упровадження, орієнтована на вдосконалення процесу управління та підвищення психологічної компетентності державних службовців. Визначено, що для впровадження технологій психологічного консультування в органах державної влади України необхідне розв'язання інформаційних (роз'яснювальних), мотиваційних, організаційних, теоретико-методологічних, кадрових, фінансових та інших питань. Встановлено, що психологічне консультування в органах державної влади має власну специфіку, урахування якої є обов'язковою умовою його ефективності.

Наведено погляд на елітознавство як на навчальну дисципліну з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації політичних і адміністративно-управлінських лідерів. Висвітлено сучасні вимоги до національних цінностей, особистих і морально-етичних якостей, соціальної відповідальності та комунікації еліти, як погляд на національний стандарт якості політично-управлінської еліти. Розглянуто глобалізаційні процеси та Євростандарт, які спрямовують еліту на раціональне використання власних можливостей та здібностей з метою забезпечення ефективності державного управління. Викладено знання про світову (Давоську, Більдерберзьку) еліту, яка діє за умов глобалізації влади на наднаціональному рівні. Обгрунтовано вимоги до формування Президентського кадрового резерву "Нова еліта нації". Приділено увагу елітологічному тезаурусу, який сприяє розвитку усвідомлення ролі та значення національної політично-управлінської еліти в розбудові незалежної України й розвитку громадянського суспільства.

Висвітлено основні аспекти та явища корупції. Охарактеризовано наукові підходи щодо його визначення. Розглянуто засади запобігання і протидії корупції в органах державної влади України та їх реалізацію. Виокремлено корупційні ризики в діяльності державних службовців. Описано методи боротьби з корупцією в системі державного управління. Увагу приділено виникненню таких психологічних феноменів, що спричиняють та поглиблюють явище корупції у суспільстві, як: соціальний аутизм, подвійні стандарти моралі, амбівалентність, "цілісна аномія", стереотипи тіньової поведінки, "дилема ув'язненого", колективне несвідоме, особистісні та групові проекції, психічне відчуження, архетипи.

Проведено теоретичний аналіз еволюції розвитку ідеї глибинної демократії. Зокрема, розглянуто метод світової роботи, спрямований на формування нової організаційної та суспільно-політичної культури. Акцент зроблено на понятті глибинної демократії як механізму формування сучасного лідерського світогляду та підвищення результативності в процесі вирішення політико-управлінських завдань. Зазначено, що сучасні суспільно-політичні системи характеризуються не тільки відкритою та зумовленою структурою, намірами і цілями, а також і своїми емоційними характеристиками, такими як конфліктні відносини, ревнощі і заздрість, так само як і альтруїстичні спонукання, духовні потреби і зацікавленість у сенсі життя. Обгрунтовано, що виходячи із сучасних суспільно-політичних відносин демократія без усвідомлення може бути тиранією.

Розглянуто різноаспектні актуальні питання політичної діяльності сучасного парламенту, зокрема щодо політичних еліт і політичного лідерства, політико-правової діяльності та політичних технологій, лобізму в парламентській діяльності, прикладної психології парламентаризму, комунікації та політичної конфліктології у парламентській діяльності, а також політичної аналітики й електоральної кратології. Висвітлено історію становлення політико-владної еліти України. Наведено характеристику та понятійний апарат лобістської діяльності. Розкрито специфіку політико-парламентського дискурсу. Увагу приділено технологіям залучення громадськості до процесів формування та реалізації державної політики.