Проаналізовано словотвірні афікси у близькоспоріднених українській та російській мовах. Розглянуто спільні та поодинокі випадки вживання суфіксів, визначено їх продуктивність/непродуктивність.

Дисертацію присвячено проблемі структурно-семантичної організації словотворчих гнізд (СГ) з базовими дієсловами "говорити", "казати", "мовити" в українській мові XIX-XX ст. Вперше в українському мовознавстві систематизовано СГ дієслів мовлення "говорити", "казати", "мовити", проведено їх словотворчий аналіз, виявлено спільні й специфічні риси у системі формування, розвитку та функціонування СГ. СГ розглядається й аналізується як складна синкретична єдність, що складається із комплексних одиниць (словотворчих ланцюжків та словотворчих парадигм).

Окреслено основні розбіжності між поняттями "мова", "мовлення" і "мовленнєва діяльність"; з'ясовано, який зв'язок існує між ними, адже їх природа взаємозалежна та взаємозумовлена; проаналізовано погляди В. фон Гумбольдта, Ф. де Соссюра, М. Бахтіна, Ф. Бацевича та інших учених стосовно задекларованої теми; визначено закономірності розвитку цих понять, розглянуто тенденції їх функціонування.

Розкрито проблему педагогічного спілкування учителя початкових класів з молодшими школярами на уроках гуманітарного циклу. Доведено, що педагогічне спілкування передбачає доброзичливо-контактну взаємодію учасників комунікації під час вивчення предметів гуманітарного циклу. Запропоновано ситуації, завдання та вправи, які можна використовувати на уроках української мови та читання у початкових класах.

Досліджено актуальні теми сучасної слов'янської філології та висвітлено питання сутності мови та слова. Представлено медіаобраз Томаша Падури як символа українсько-польського єднання. Висвітлено деякі історичні та типологічні паралелі в розвитку румунської та української літературних мов. Увагу приділено функціонально-прагматичним аспектам чеських трансформованих фразем. Охарактеризовано сучасний поетичний дискус прагматики асоціативного епітета.

Розглянуто роль соціолекту інтелігенції Східної Галичини у формуванні норм української літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано культурно-історичні обставини мовного простору Східної Галичини досліджуваного періоду та визначено місце в ньому української інтелігенції. З'ясовано роль української мови у професійній діяльності та комунікації української інтелігенції Східної Галичини, схарактеризовано визначальні соціоментальні та професійні ознаки цієї соціальної групи. Соціолект інтелігенції цього регіону вивчено як самостійний ідіом у мовних портретах Уляни Кравченко, Івана Франка, Константини Малицької, Стефана Коваліва, Андрея Шептицького. На підставі спільних рис проаналізованих мовних портретів, а також мовної практики інтелігенції Східної Галичини цього часу загалом запропоновано індуктивну структурну модель аналізованого соціолекту, встановлено його складники, інкорпоровані в нормативну систему сучасної української літературної мови на різних її рівнях.