Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.844.6

Рубрики:

Операції на променевозап'ястковому суглобі, кисті і пальцях

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.99

Рубрики:

Відновлювальна (пластична) хірургія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198-5

Рубрики:

Пошкодження кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено причини незадовільних результатів лікування хворих, розроблено методи їх усунення. Застосовано метод балонної дермотензії з огляду на результати клінічних досліджень і дані лазерної доплерівської флоуметрії. Встановлено оптимальний режим тканинної експансії за використання балонної дермотензії на різних сегментах кінцівок з огляду на результати лазерної доплерівської флоуметрії та гістологічних досліджень. Обгрунтовано недоцільність використання балонної дермотензії в дистальних сегментах кінцівок. Доведено ефективність вільного пересадження перфорантних клаптів у дистальних сегментах кінцівок. Уточнено локалізацію виходу основних непрямих м'язових перфорантних судин торакодорзального клаптя за допомогою морфологічних та ультразвукового досліджень, що дозволило гарантовано формувати на їх основі перфорантні клапті. За даними гістологічних досліджень у різні строки вивчено структурні зміни в тканинах, використаних для закриття дефектів, проведено порівняльний аналіз з неураженими тканинами.

Мета роботи - вивчити особливості кровопостачання залозистої тканини тубулярних грудей (ТГ) та вдосконалити тактику хірургічної корекції цієї патології шляхом розробки авторського методу операції. У період з 2004 до 2015 р. під спостереженням перебували 30 пацієнток віком 18 - 34 роки з ТГ II типу, яким виконали корекцію грудей за різними методиками. Всі пацієнтки мали асиметрію і тубулярність обох грудей. У доопераційний період, крім клінічних тестів, усім пацієнткам проводили УЗД грудей для виявлення патологічних утворень. Корекція ТГ за методикою клініки полягала у широкій мобілізації центральної частини залози і формуванні за допомогою насічок залозистого клаптя, достатнього для покриття нижнього полюса імплантату. Клапоть фіксували до субмамарної складки прошивками, що запобігало його скороченню і підкреслювало нову субмамарну складку. Для обгрунтування методики та дослідження особливостей будови судинного русла тканини залози ТГ проведено морфологічні дослідження. Висновки: запропонована методика надала змогу одержати добрі та відмінні естетичні результати, які зберігалися у віддалений післяопераційний період.

Мета роботи - проаналізувати застосування мікрохірургічних методик у лікуванні великих дефектів тканин, що виникли внаслідок бойових поранень, та післяопераційні ускладнення з тим, щоб покращити умови для подальшої реабілітації постраждалих. За період з 2015 по 2018 рр. лікували 65 військовослужбовців Збройних сил України, інших силових відомств та добровольчих батальйонів, яким застосовували переміщення та пересадку васкуляризованих комплексів тканин для закриття дефектів тканин голови, верхніх та нижніх кінцівок, черевної стінки, промежини, іншої локалізації. У жодному спостереженні реконструктивне лікування не ускладнилось тотальною втратою клаптя або кінцівки. Висновки: мікрохірургічне переміщення або пересадка васкуляризованих комплексів тканин є методом вибору, а іноді і єдиним методом хірургічного лікування дефектів тканин, спричинених бойовою травмою.

Мета роботи – проаналізувати відомості наукової літератури, узагальнити сучасні погляди на хірургічне лікування тубулярних грудей ІІ типу та виявити причини незадовільних результатів. Тубулярні груди належать до вроджених мальформацій сполучної тканини, що проявляються в пубертатному періоді та викликають чималий психологічний дискомфорт у жінок. Більшість авторів відзначають, що ІІ тип тубулярної груді є найпоширенішим під час звернення пацієнток у клініку для виконання корегувальної операції. Корекція ІІ типу – реконструктивна операція, що характеризується низкою труднощів. Завдання такої операції полягає не тільки у створенні об’єму нижнього полюса груді в разі його дефіциту, але й у формуванні надійного чохла для імпланта при ригідності власних м’яких тканин, забезпеченні рівності контуру нижнього полюса. Нині запропоновано багато хірургічних методик для вирішення цих завдань, як-от С. Puckett і M. Concannon (1990), L. Ribeiro (1998), E. Muti (1996), A. Mandrekas (2003) і сучасні модифікації, набувають популярності методики ліпофілінгу тубулярної груді, проте всі вони мають низку недоліків. Високий рівень ускладнень і відсутність універсальної методики корекції тубулярних грудей ІІ типу зумовлюють необхідність удосконалення хірургічного лікування цієї патології.