Наведено стислий огляд основних питань міждисциплінарного напряму досліджень статевої своєрідності людини. Висвітлено історичний розвиток даної галузі психологічної науки. Викладено основні теорії, наведено опис навчального курсу за кредитно-модульною системою. Розглянуто особливості соціальної поведінки чоловіків і жінок, гендерні особливості у дитячому віці, роль батька та матері у вихованні дитини.

Приведен краткий обзор основных вопросов междисциплинарного направления исследований полового своеобразия человека. Освещено историческое развитие данной отрасли психологической науки. Изложены основные теории, приведено описание учебного курса в соответствии с кредитно-модульной системой. Рассмотрены особенности социального поведения мужчин и женщин, гендерные особенности в детском возрасте, роль отца и матери в воспитании ребенка.

Визначено стандарти фізичної привабливості та їх вплив на самооцінку і поведінку людини. Висвітлено, зокрема, особливості вивчення стереотипів зовнішності в американській соціальній психології.

Запропоновано семиточковий шаблон, на базі якого одержано різницевий алгоритм числового розв'язку гіперболічної форми рівняння теплопровідності, який дозволяє розв'язувати задачі нестаціонарної теплопровідності для тіл любої геометричної форми та граничних умов.

Вивчено особливості формування першого враження в різних статевих групах. Розглянуто чинники, які зумовлюють зміст і структуру соціально-перцептивного образу незнайомої людини, особливу увагу приділено виявам гендерної специфіки в об'єкта та суб'єкта сприймання. Емпірично встановлено, що формування першого враження в різних статевих групах студентської молоді має свої особливості. Виявлено кореляцію між особливостями побудови соціально-перцептивного образу незнайомої людини та рівнем вираженості маскулінних/фемінних рис у перцепієнтів. За результатами дослідження розроблено навчальний спецкурс "Психологія соціальної перцепції: гендерні аспекти", експериментальне впровадження якого сприяє розвитку перцептивних складових соціального інтелекту та дає змогу підвищити точність першого враження.

Розглянуто питання впровадження інноваційних бібліотечних процесів у діяльність бібліотек, їх нормативне забезпечення на державному та внутрішньобібліотечному рівнях. Наголошено на проблемі нормування праці бібліотечних працівників за умов впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.

Висвітлено підходи щодо формування організаційної та нормативної бази створення й функціонування бібліотечних веб-сайтів, уніфікації статистичних показників та розробки типових документів щодо організації сайтів.

Вміщено результати теоретико-емпіричних досліджень, проведених у 2000-х рр. співробітниками кафедри загальної, вікової та соціальної психології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка, що була заснована відомим чернігівським психологом М. А. Скоком. Наведено дані стосовно соціально-психологічних особливостей сучасної вітчизняної молоді, специфіки її політичної, правової та економічної свідомості, проблем соціального благополуччя та адаптації. Розкрито тенденції зміни ціннісних орієнтацій студентської молоді та аспекти психологічної освіти як фактор соціалізації особистості. Охарактеризовано особистість студента в дзеркалі протиріч процесу дорослішання. Розглянуто здібність прийняття рішень як реалізацію здатності людини впливати на хід подій.

Висвітлено підходи до трактування нового поняття, запропонованого в межах позитивної психології, - суб'єктивного соціального благополуччя. Якщо раніше більшість досліджень концентрувалася на вивченні соціальних чинників суб'єктивного благополуччя, соціальних параметрів якості життя, то в останні десятиріччя соціальне благополуччя виділено як самостійна наукова категорія. Серед низки понять (соціальне благополуччя, соціально-психологічне благополуччя, соціально-психологічне суб'єктивне благополуччя, соціально-психологічні параметри якості життя, суб'єктивне благополуччя) запропоновано новий термін - суб'єктивне соціальне благополуччя. Показано, що існує два підходи до розуміння цього феномену. У широкому контексті соціальне благополуччя - інтегральний показник ефективності функціонування соціальної сфери, параметрами якого є здоров'я членів суспільства (фізичне та розумове), наявність житла, фінансові ресурси (прибуток, накопичені ресурси, здатність придбати необхідні речі), робота, соціальні стосунки, особиста безпека, навколишнє середовище, можливості дозвілля. У вузькому (психологічному) ракурсі суб'єктивне соціальне благополуччя - оцінка людиною власного функціонування в суспільстві (шлюбу, сімейного життя, дружби, роботи, житла, освіти, здоров'я, рівня життя, сусідства, міста проживання, країни, себе самої). Виділяють такі складники суб'єктивного соціального благополуччя: соціальне прийняття, соціальна зв'язність, соціальний вклад, соціальна актуалізація, соціальна інтеграція. Пропонується авторське визначення суб'єктивного соціального благополуччя як інтегрального соціально-психологічного утворення, що відображає суб'єктивну оцінку (позитивне переживання) успішності функціонування індивіда в соціальному середовищі. У подальших дослідженнях доцільно розробити нові моделі суб'єктивного соціального благополуччя та виявити чинники його переживання за умов української культури.

Наведено результати дослідження переживання особистістю власного соціального благополуччя. Розглянуто різні підходи до вивчення суб'єктивного благополуччя в цілому та його соціального аспекту зокрема. В межах балансно-гетерархічної концепції суб'єктивне соціальне благополуччя розглянуто як інтегральний соціально-психологічний феномен, що відображає усвідомлення й оцінку особистістю свого соціального функціонування. Наведено результати емпіричного дослідження суб'єктивного соціального благополуччя українців. Виокремлено закономірності та фактори його переживання, висвітлено психологічні засоби його підвищення.

Наведено комплексне дослідження міжнародно-правових особливостей правотворчої діяльності міжнародних міжурядових організацій у сучасних умовах правової глобалізації та міждержавної інтеграції. Розглянуто концептуальні підходи щодо визначення обмеженості правотворчості міжнародних організацій, проведено аналіз ознак правотворчості як ключового елемента міжнародної правосуб'єктності, який безпосередньо характеризує здатність суб'єкта до реального здійснення прав та обов'язків у міжнародно-правових відносинах. На прикладах універсальних та регіональних міжнародних організацій показано сучасні тенденції та особливості впливу явищ глобалізації і правової інтеграції на зміну меж правотворчості міжнародних організацій. Продемонстровано виключну важливість пошуку оптимальних механізмів імплементації актів міжнародних організацій до національної правової системи як основної умови їх ефективної реалізації суверенними державами.

Досліджено суб'єктивне соціальне благополуччя (ССБ), яке визначається як інтегральне соціально-психологічне явище, що відображає усвідомлення й оцінку соціального функціонування на основі співвідношення між рівнем домагань і ступенем задоволення соціальних потреб суб'єкта, у результаті чого він визначає своє соціальне буття як оптимальне і переживає почуття приємності. Розроблено балансно-гетерархічну концепцію, яка підкреслює багатовимірність, динамічність і нелінійність ССБ, що викликана рекурсивністю і недуалістичністю зв'язків його компонентів. У осіб з найвищими і найнижчими показниками ССБ воно має чітку внутрішню структуру, тоді як у осіб з середнім рівнем ССБ виявлено найнижчий ступінь його інтеграції. Для набуття ССБ особа має віднайти баланс між параметрами соціальної поведінки, що веде до задоволення потреб, і вимогами соціальних норм. Виявлено такі типи переживання ССБ: зарадний, дбайливий, незалежний, безпорадний. Висвітлено об'єктивні (соціально-демографічні) і суб'єктивні (психологічні) чинники ССБ. Розроблено методику дослідження ССБ, а також програму психологічного супроводу, метою якої є формування навичок, що забезпечують оптимізацію переживання ССБ.

Розглянуто феномен і психологічні засоби забезпечення благополуччя особистості. Наведено психодіагностичні методики, що мало знайомі вітчизняній аудиторії, і мають на меті визначити рівень переживання благополуччя та його чинники. Подано інформацію про складові суб'єктивного благополуччя, засоби вивчення благополуччя, чинники суб'єктивного благополуччя, практики набуття благополуччя. Охарактеризовано основні форми психологічного супроводу в позитивній психології. Увагу приділено методикам виміру благополуччя/щастя, емоційної сфери, виміру психологічних чинників благополуччя.