Проаналізовано у соціально-філософському аспекті національні моделі розвитку інформаційного суспільства (ІС). Зазначено, що кожна країна йде до ІС власним шляхом, який визначають певні наявні політичні, соціально-економічні та культурні умови. У цьому випадку приклад провідних держав доводить, що успіх розвитку ІС залежить від плідної взаємодії держави (зокрема, комплексної державної інформаційної політики), бізнесу та суспільства.

Осмислено проблему формування термінологічного апарату в дискурсі інформаційного суспільства (ІС). Поняття "ІС" визначено як один із ключових моментів дослідження сучасного етапу історії людського суспільства. Узагальнено існуючі підходи до трактування поняття "ІС", доведено, що під цим розуміється, по-перше, суспільство нового типу, яке формується в результаті глобальної соціальної інформаційної революції, та, по-друге, суспільство знання, в якому інформація, доступ до інформації і уміння з нею працювати, виступають найважливішим соціальним та економічним ресурсом.

Досліджено сутність, особливості формування та структурні засади інформаційного суспільства, показано перспективи його розвитку в Україні. Удосконалено визначення поняття інформаційного суспільства, розкрито його зміст. Розглянуто існуючі теоретичні концепції інформаційного розвитку. Здійснено компаративний аналіз практичних моделей переходу до інформаційного суспільства у розвинених країнах. Визначено структурні засади інформаційного суспільства, проаналізовано особливості його політико-правової, економічної та соціокультурної сфер. Охарактеризовано основні етапи розвитку інформаційного суспільства в сучасній Україні, розглянуто позитивні та негативні чинники його становлення. Обгрунтовано пріоритетні напрямки оптимізації інформаційного розвитку України.

Показано, що провідну роль у формуванні та розвитку інформаційного суспільства покликана відігравати держава шляхом розробки та реалізації на національному і міжнародному рівні інформаційної політики та інформаційного права. Доведено, що процес формування інформаційного суспільства повинен базуватися на регуляторній діяльності держави, яка сама під впливом інформаційно-комунікаційних технологій набуває якісно нових рис. Нові інформаційно-комунікаційні технології змінюють характер інформаційної взаємодії суспільства та держави, сприяють удосконалюванню демократичних процедур, підвищенню політичної активності населення, створенню відкритої для діалогу з громадянами прозорої вертикалі влади.