Досліджено співвідношення економічного та соціального аспекту розвитку території. На підставі аналізу визначено підходи до розробки програми управлінських дій.

Исследованы соотношения экономического и социального аспектов развития территорий. На основании анализа определены подходы к разработке программы управленческих действий.

Наведено дані, одержані завдяки дослідженню проблеми зростання державного управління регіонами на базі забезпечення корпоративності інтересів і апробації їх результатів. Доведено, що структурування регіону у процесі утвердження в суспільстві ринкових відносин перетворює його на аналог корпорації та потребує відповідних відносин змін у державному регіональному управлінні - таких, які ураховують особливості регіональних корпоративних відносин. Розкрито суть поняття "мета інтересу" як об'єктивного існуючого відображення консолідації внутрішньорегіональних інтересів. Виявлено регіональну та міжрегіональну асиметрію соціального й економічного розвитку, мінімізація якої є однією з найважливіших спрямованостей державної соціально-економічної політики. Запропоновано застосування методів: "закритих контурів" - для відображення інтересів учасників регіональної корпорації, "зіставлення контурів" - для забезпечення ефективності державного управління регіоном на засадах поєднання інтересів і реалізації принципу асиметричного регіоналізму.

Досліджено проблеми соціальної відповідальності, яка системно визначає рівні та функції в національній економіці. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади наукової концепції зазначеної відповідальності. Проаналізовано стан, проблеми, перешкоди та шляхи становлення соціальної відповідальності особистості, суспільства, бізнесу та держави, вивчено перспективні напрями її розвитку. Рекомендовано інструменти та механізми запровадження такої відповідальності. Оцінено проблеми та можливості досягнення цілей сталого розвитку на засадах соціальної відповідальності. Запропоновано інституалізацію цієї відповідальності в Україні в системі державного управління.

Розроблено теоретико-методологічні та науково-практичні засади становлення та розвитку багаторівневої системи соціальної відповідальності (СВ) в національному господарстві України. Надано результати наукових узагальнень з проблем СВ, яка системно визначає рівні та функції управління в національній економіці. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади наукової концепції СВ в системі управління. Розкрито стан, проблеми, перешкоди та шляхи становлення СВ особистості, суспільства, бізнесу та держави, запропоновано перспективні напрями її розвитку. Встановлено залежність запровадження сталого розвитку від ступеня розвиненості СВ. Систематизовано напрями розвитку СВ в системі управління. Рекомендовано інструменти та механізми запровадження СВ. Оцінено проблеми та можливості досягнення цілей сталого розвитку на засадах СВ. Запропоновано механізми інституціоналізації цієї відповідальності в Україні в системі державного управління. Використано матричний підхід до формування багаторівневої системи СВ, який дозволив обгрунтувати основні завдання стратегії інституалізації СВ в Україні та запропонувати науково-методичне забезпечення цього процесу.

Децентралізація, яка наразі відбувається в Україні, надає можливості для реалізації потенціалу окремих регіонів, їх сталого розвитку. Проаналізовано динаміку процесу децентралізації в Україні. Залишається незмінною п'ятірка регіонів-лідерів у реалізації завдань децентралізації, а саме: Житомирська, Чернігівська, Запорізька, Дніпропетровська, Хмельницька області. Показником високого рівня децентралізації є частка місцевих видатків на рівні більш як 45 % загальних урядових видатків, середнього рівня - 30 - 45 %, а низького рівня - менш як 30 %. В Україні частка місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) у зведеному бюджеті станом на 31.03.2019 р. становила лише 20,8 %. Ефективність вирішення місцевих проблем, впровадження різноманітних проектів розвитку території значно підвищиться, якщо в їх вирішенні будуть брати добровільну участь і мешканці громади. Проектами розвитку території можуть бути проекти щодо впровадження енергоефективних заходів, модернізації інфраструктури, забезпечення громадян якісними комунальними послугами; рециклінгу побутових та промислових відходів тощо. В будь-якому разі громада сама визначає свої пріоритети та напрями розвитку. Обгрунтовано доцільність розробки концепції соціального партнерства громади й регіональної влади, яка б урахувала специфіку соціально-економічного розвитку кожного окремого регіону, наявність необхідних матеріальних і людських ресурсів, фахівців із питань соціальної відповідальності. Для ефективного функціонування механізму контролю за децентралізацією, впровадженням проектів соціально-економічного розвитку регіону у громадах потрібно визначитись з рівнем та якістю інформування населення. Децентралізація, соціальна відповідальність мешканців громад є одними з ключових чинників досягнення сталого розвитку територій, мешканці яких об'єдналися в територіальні громади.

За даними Державної служби статистики України проаналізовано реальне становище в регіонах за певними показниками їх розвитку, які характеризують якість життя населення. Проаналізовано результати опитування домогосподарств, які брали участь у вибірковому обстеженні умов життя, щодо їх доходів і споживчих можливостей. Встановлено, що доходи населення зростають, але їх рівень залишається надто низьким порівняно з іншими країнами, що негативно впливає на якість життя населення. Підсумки опитування щодо ознак бідності та позбавлення засвідчили актуальність кожної складової визначеного переліку позбавлень як пріоритетів формування суспільної думки щодо бідності, оскільки майже всі респонденти сприймали ці ознаки як прояви процесу позбавлення. В цілому в Україні 42,1 % осіб потерпають від трьох ознак матеріальної депривації з 9 ознак, а 27 % - від чотирьох. Диференціація відсотка осіб, що потерпають від 3 та 4 ознак депривації, по регіонах є суттєвою. Найменше значення цих показників традиційно у м. Києві, а найбільше у Закарпатській області. Встановлено, що від факторів депривації потерпає все населення, навіть ті, що входять до складу десятої децільної групи за рівнем середньодушових загальних доходів у місяць, тобто мають самі високі доходи. В Україні наразі є соціальна підтримка вразливих верств населення, але вона не є ефективною, про що свідчать результати проведеного опитування. Тобто в країні актуальним є не тільки підвищення доходів населення, а відповідно й якості його життя, але і вдосконалення системи соціальної підтримки. Можливим вирішенням цих проблем може бути перехід до реальної децентралізації, тобто до гарантованого державою права територіальних громад та їх виборчих органів вирішувати самостійно, під свою відповідальність, деякі питання місцевого значення, серед яких можуть бути регіональні соціально-економічні програми по підтримці населення.

За даними Державної служби статистики України проаналізовано реальне становище в регіонах за певними показниками їх розвитку, які характеризують якість життя населення. Проаналізовано результати опитування домогосподарств, які брали участь у вибірковому обстеженні умов життя, щодо їх доходів і споживчих можливостей. Встановлено, що доходи населення зростають, але їх рівень залишається надто низьким порівняно з іншими країнами, що негативно впливає на якість життя населення. Підсумки опитування щодо ознак бідності та позбавлення засвідчили актуальність кожної складової визначеного переліку позбавлень як пріоритетів формування суспільної думки щодо бідності, оскільки майже всі респонденти сприймали ці ознаки як прояви процесу позбавлення. В цілому в Україні 42,1 % осіб потерпають від трьох ознак матеріальної депривації з 9 ознак, а 27 % - від чотирьох. Диференціація відсотка осіб, що потерпають від 3 та 4 ознак депривації, по регіонах є суттєвою. Найменше значення цих показників традиційно у м. Києві, а найбільше у Закарпатській області. Встановлено, що від факторів депривації потерпає все населення, навіть ті, що входять до складу десятої децільної групи за рівнем середньодушових загальних доходів у місяць, тобто мають самі високі доходи. В Україні наразі є соціальна підтримка вразливих верств населення, але вона не є ефективною, про що свідчать результати проведеного опитування. Тобто в країні актуальним є не тільки підвищення доходів населення, а відповідно й якості його життя, але і вдосконалення системи соціальної підтримки. Можливим вирішенням цих проблем може бути перехід до реальної децентралізації, тобто до гарантованого державою права територіальних громад та їх виборчих органів вирішувати самостійно, під свою відповідальність, деякі питання місцевого значення, серед яких можуть бути регіональні соціально-економічні програми по підтримці населення.