Вивчено розвиток взаємовідносин Білорусі та Росії в період з 1992 р. - тобто з моменту розпаду СРСР і початку існування двох держав як самостійних, і до 2000 р. - до моменту ратифікації Договору про Союзну державу Білорусі і Росії. Протягом даного періоду Білорусь та Росія тісно взаємодіяли в політичній, економічній, військовій та соціальній сферах. Зроблено висновок про те, що головним у білорусько-російських відносинах цього періоду була спроба здійснення інтеграції двох держав, що вона не була реалізована в повному обсязі через істотні відмінності між соціально-економічними системами двох країн, рівновекторність курсів реформ в Білорусі і Росії.

Комплексно досліджено адміністративно-правові (АП) засади функціонування залізничного транспорту (ЗТ) України. Розкрито особливості чинного законодавства України про ЗТ, подано пропозиції щодо його подальшого удосконалення. Визначено основні проблеми АП управління ЗТ країни на сучасному етапі та наведено шляхи їх мінімізації. Доведено, що АП регулювання ЗТ за умов ринкової економіки є необхідним, оскільки орієнтується не лише на приватні інтереси, але й враховує публічні. Охарактеризовано систему органів державної влади, що здійснюють управління залізничною галуззю України. Досліджено пріоритетні напрями реформування сфери управління ЗТ України (насамперед, розмежування функцій АП і адміністративного управління між Міністерством інфраструктури України та Укрзалізницею). Обгрунтовано відхід від територіального принципу управління залізницями та перехід до вертикально-інтегрованої сфери управління з утворенням єдиної організаційної структури - Державної акціонерної компанії "Українські залізниці".

Науково обгрунтовано стабілізаційний вплив приватних трансфертів за умов глобалізації та інтенсифікації процесів трудової міграції. Виявлено панівні тенденції, детермінанти та способи використання грошових трансфертів мігрантів як системного компоненту міграційних потоків. За допомогою моделі IS - LM - ВР проаналізовано теоретичні механізми впливу приватних трансфертів. На основі економетричного моделювання досліджено макроекономічний вплив приватних трансфертів та оцінено їхні циклічні ефекти для України, а також Польщі, Румунії та Словаччини. Надано рекомендації щодо збільшення обсягів і посилення інвестиційного спрямування приватних трансфертів. Для України показано, що приватні трансферти мають переважно сприятливий вплив: прискорення динаміки ВВП, підвищення заробітної плати, зниження безробіття, збільшення депозитів банківської системи та кредитів у національній грошовій одиниці, а практично лише збільшення попиту на імпорт можна вважати негативним чинником. Запропоновано рекомендації щодо збільшення обсягів і посилення інвестиційної орієнтації приватних трансфертів: колективні перекази асоціацій трудових мігрантів, програми приватно-державного партнерства, підвищення якості фінансових послуг, емісія облігацій для мігрантів, державна підтримка для проектів малого і середнього бізнесу в регіонах з інтенсивною трудовою міграцією, кооперативи розвитку в сільському господарстві, пільгове кредитування реемігрантів, поширення діяльності регіональних фондів зайнятості на членів сімей трудових мігрантів, фінансові тренінги для домашніх господарств.

Розглянуто теоретико-методологічні аспекти обробки двох чи більше текстів на основі корпусного перекладу. Вказується на позитивний лексикографічний рівень паралельного корпусного перекладу (збагачення тексту стійкими словосполученнями, ідіомами, уточненнями, термінами, термінологічними виразами тощо). Зроблено висновок про збереження в окремих конструкціях-колокаціях стійких ексичних одиниць, які піддаються автоматизації та графічній корекції.

Викладено результати одного з перших в українській правовій науці досліджень, у якому вирішено наукову проблему формування доктринальних засад запобігання і протидії корупції в системі державної служби України. Наведено авторське визначення корупції, виділено ознаки корупції у сфері державної служби. Виокремлено історичні етапи генезису запобігання та протидії корупції в системі державної служби України відповідно до двох історичних періодів розвитку держави. Доведено, що комплексне обґрунтування запобігання і протидії корупції в системі державної служби України потребує виокремлення комплексної галузі права - "Антикорупційного права", запропоновано структуру зазначеної галузі. Акцентовано увагу на тому, що інформаційне забезпечення організації запобігання та протидії корупції в системі державної служби України складається із системи нормативно-правової бази, контрольно-інформаційного програмного забезпечення, типових стандартів документів (декларація), розміщення несекретних інформаційних ресурсів. Метою такого виду інформаційного забезпечення є систематизація наявних ресурсів, уніфікація існуючих інформаційних ресурсів, швидкість оброблення інформації, стандартизація інформаційних даних, захист від несанкціонованого доступу, спрощення та систематичність контролю, гнучкість і швидке реагування при одержанні інформації, зменшення помилок і непорозумінь у наявних інформаційних базах. Розроблено стратегічну модель запобігання та протидії корупції в системі державної служби України.