Уперше у вітчизняній науці комплексно досліджено основні канали, шляхи та засоби міжкультурного співробітництва країн Сходу та Заходу. Висвітлено хронологію основних соціокультурних подій у процесі історичної взаємодії культур Сходу та Заходу від найдавніших часів до наших днів. Визначено основні поняття теорії міжкультурного спілкування ("взаємодія", "взаємовідштовхування", "взаємопроникнення", "взаємовплив"). З'ясовано значення найважливіших соціально-культурних наслідків взаємодії країн даних регіонів як засадничих факторів становлення єдиної (можливої) світової (загальнолюдської) культури.

На широкій джерельній базі, абсолютну більшість якої складають матеріали та першоджерела режисерів і теоретиків вітчизняного та зарубіжного кіно, висвітлено процес становлення звукового кінематографа, формування його оповідальних структур і специфічних особливостей кінозвуку і кіномузики. Підкреслено, що звук є основним зображально-виражальним засобом кіно. Вперше у вітчизняній історіографії простежено процес взаємодії мистецтв і їх творчий синтез у кінематографі в контексті практичного освоєння звуку та специфіки музичиного супроводу в кіно.

Зроблено огляд наукових досліджень, у яких розглянуто проблеми розвитку театрального мистецтва Сходу на прикладі таких країн, як Китай, Індія, Японія, розкрито його вплив на особливості формування європейської театральної традиції. Охарактеризовано основні етапи становлення та розвитку взаємозв'язків театральних культур Заходу та Сходу, проаналізовано їх культурну динаміку та взаємовплив у процесі творчого синтезу. З'ясовано причини звернення європейських митців до театральних традицій і форм даного виду мистецтва (античної в своєму синкретизмі, середньовічної, сакрально-обрядової, комедії дель-арте) неєвропейських цивілізацій, зокрема східних, на межі XIX - XX ст. Розкрито вплив європейських театральних традицій на формування творчих технік, ідей, засобів і стиль східного театру.

Проведен обзор научных исследований, в которых рассмотрены проблемы развития театрального искусства Востока на примере таких стран, как Китай, Индия, Япония, раскрыто его влияние на особенности формирования европейской театральной традиции. Охарактеризованы основные этапы становления и развития взаимосвязей театральных культур Запада и Востока, проанализирована их культурная динамика и взаимовлияние в процессе творческого синтеза. Установлены причины обращения европейских художников к театральным традициям и формам данного вида искусства (антической в своем синкретизме, средневековой, сакрально-обрядовой, комедии дель-арте) неевропейских цивилизаций, в частности восточных, на рубеже XIX - XX ст. Раскрыто влияние европейских театральных традиций на формирование творческих техник, идей, средств и стиль восточного театра.

Досліджено культуру та мистецтво арабського світу, зокрема, взаємодію та взаємовплив театрального мистецтва Сходу та Заходу. Наведено матеріали про розвиток арабської літератури, науки, живопису, зокрема, мистецтва, книжкової мініатюри. Зроблено порівняльне вивчення окремих явищ культури та мистецтва Сходу з європейськими традиціями.

Исследованы культура и искусство арабского мира, в частности, взаимодействие и взаимовлияние театрального искусства Востока и Запада. Приведены материалы о развитии арабской литературы, науки, живописи, в частности, искусства, книжной миниатюры. Проведено сравнительное изучение отдельных явлений культуры и искусства Востока с европейскими традициями.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(5ЯПО)6-6

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)0-7

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ333(4/5)-01

Рубрики:

Історія театру

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто впливи літератури, її взаємозв'язки та взаємодію з екранними мистецтвами у різних контекстах. Значну увагу приділено аспекту взаємодії - запозиченню екраном сюжетів і сюжетних схем у мистецтва слова, яке накопичувало їх протягом століть і тисячоліть. Зазначено, що часова дистанція, художній рівень, жанрова належність у даному процесі не відіграють значення. Доведено, що сучасні літературні сюжети, класика, популярний роман і фольклорна розповідь, історичний факт і міф у сучасний період знаходяться за рівних умов перед екраном, який з початку свого існування поглинав літературні твори для екранізації.

Рассмотрены влияния литературы, её взаимосвязи и взаимодействие с экранными искусствами в разных контекстах. Значительное внимание уделено аспекту взаимодействия - заимствованию экраном сюжетов и сюжетных схем в искусства слова, накоплявшего их в течении столетий и тысячелетий. Указано, что временная дистанция, художественный уровень, жанровая принадлежность в данном процессе не отражают значения. Доказано, что современные литературные сюжеты, классика, популярный роман и фольклорный рассказ, исторический факт и миф в современный период в равных условиях перед экраном, который с начала своего существования поглощал литературные произведения для экранизации.

Проаналізовано творчість видатного німецького режисера М. Рейнхардта, творчі пошуки якого вплинули на режисуру XX ст. Відзначено, що його творчість є вагомим внеском у світову скарбницю театрального мистецтва у сфері форми та змістовності режисури.

Проанализировано творчество выдающегося немецкого режиссера М. Рейнхардта, творческие поиски которого повлияли на режиссуру XX ст. Отмечено, что его творчество является весомым вкладом в мировую сокровищницу театрального искусства в сфере формы и содержательности режиссуры.

Наведено результати дослідження і теоретичного осмислення посткомуністичної трансформації культури України у контексті Центральної та Східної Європи; процесу декомунізації культури та пов’язаних із ним змін у політиці пам’яті та суспільній свідомості; рецепції культурної спадщини ХІХ - ХХ ст. в сучасній Україні. Висвітлено особливості європеїзації культури пам'яті в Україні через осмислення гуманітарних катастроф XX ст.

Викладено авторське бачення питання визначення людини й усвідомлення її місця у світі, що постійно змінюється. Висвітлено соціально-філософський контекст історії культурно-антропологічної парадигми. Увагу приділено екзистенційній антропології у французькій філософській думці XX ст. Розглянуто ланцюг методологічних поворотів в антропологічній традиції гуманістики XX ст. Окреслено проблеми та перспективи транскультури як експериментального патерна новітньої ідентичності. Проаналізовано зарубіжний досвід реалізації піднесеного суб'єкта піднесеного. Подано інформацію про культурно-патологічних персонажів сучасності: закон vs перверзія, розкол vs шизофренія, часовість vs фатальність.

. Мнемонічне розщеплення індивідуального та колективного (на прикладі внутрішнього переміщення осіб в Україні) Більченко Є. В. Християнська антропологічна модель у світлі діалектики й семіотики постлаканівського психоаналізу: “П’ятниця”, “Субота”, “Неділя” Берегова О. М. Трансформація культурних практик і виконавських шкіл в умовах глобалізації (на прикладі фортепіанного виконавства) Гаевська Т. І. Святкові практики в контексті культурологічних досліджень Гончаренко Н. К. Полісферична модель культурного простору та перспективи дослідження ідентичностей сучасної України Демещенко В. В. Витоки філософської антропології: європейський контекст Зіневич А. С., Рейдерман 1.1. Культура як основа буття особистості Кохан Т. Г. “Кінематографічна антропологія” в контексті міжнаукового підходу Лукашенко М. В. Феномен лідерства в умовах сучасних соціо- культурних трансформацій Лях В. В. Щодо філософських засад гуманізму Ніцше Міщенко М. О. Культурні цінності в системі символічних форм сучасної культури Миропольська Є. В. Опанування студентами театральних спе¬ціальностей системою архетипів культури