Поширення вроджених вад розвитку щелепно-лицевої ділянки за даними ВООЗ (2005 р.) складає 4 - 6 %. Серед вроджених аномалій розвитку людини вроджена розщілина твердого і м'якого піднебіння зустрічається найбільш, часто. У дітей з даною патологією яскраво виражені порушення функції дихання, ссання, ковтання, а у подальшому жування та мови. Вивчення клінічних особливостей залишкових та вторинній: дефектів твердого піднебіння, що виникають після проведених оперативних втручань при вроджених розщілинах. Клінічні вивчення характеру ускладнень, що виникають в різні періоди після операції; визначення переважного розташування дефектів, що утворюються та їх клінічна характеристика; визначення розмірів, наявність сполучення з порожниною носа; порівняльна характеристика дефектів, що є залишковими або тих, які виникають вторинно після операції.

Обстежено 51 дитину з вродженими розщілинами піднебіння і встановлено підвищення в ротовій рідині рівня маркерів запалення (МДА і еластази) і ступеня дисбіозу, що корелює з тяжкістю патології. Навпаки, активність каталази та антиоксидантно-прооксидантний індекс АПІ знижуються при вказаній патології відповідно до тяжкості захворювання.

Вроджені розщілини верхньої губи і піднебіння є однією з найбільш складних стоматологічних патологій, які вимагають комплексного підходу в питанні реабілітації пацієнтів. Фахівці багатьох стоматологічних спеціальностей, стикаючись з проблемою лікування дітей з вродженою патологією, відзначають граничні значення показників, що характеризують ступінь деформації щелеп і зубних рядів, захворювання слизової оболонки порожнини рота, ураження зубів карієсом, рядом функціональних і, нарешті, косметичних дефектів у даної категорії хворих. Порівнюючи проблему реабілітації хворих з вродженими розщілинами верхньої губи та піднебіння з іншими видами стоматологічної патології, в очі впадає необхідність комплексного підходу в реабілітації цих дітей за участю лікарів усіх стоматологічних спеціальностей. З іншого боку, очевидно розуміння проблеми реабілітації цих хворих як процесу, що має багаторічний термін реалізації фактично до повноліття пацієнтів.

Поширення вроджених вад розвитку щелепно-лицевої ділянки за даними ВООЗ (2005 р.) складає 4 - 6 %. Особливу увагу слід приділяти дітям з вродженою двосторонньою комбінованою розщілиною верхньої губи і піднебіння, тому що ця патологія відрізняється важкістю клінічного перебігу, труднощами у виборі строків і методів оперативного лікування. Необхідність пошуку нових методів оперативного втручання і вивчення ефективного використання одно- чи двоетапних методів лікування вроджених розщілин верхньої губи і піднебіння обумовлена тим, що ці захворювання супроводжуються значними функціональними порушеннями, зумовлюють естетичні недоліки. Наведено результати оперування хворих різними способами відновлення піднебіння (одноетапова та двоетапова методика) васкуляризованими слизово-окісними клаптями з приводу повних, сполучених або поєднаних, ізольованих повних або часткових розщілин твердого та м'якого піднебіння. Проводячи технічно правильно операції з використанням васкуляризованих слизово-окісних клаптів, маєм можливість для мобільності тканин піднебіння в дефіцитній зоні за рахунок клітковини судинно-нервового пучка великого піднебінного отвору. Використання васкуляризованих слизово-окісних клаптів також дає можливість скоротити строки відновлення піднебіння, що в свою чергу пришвидшує адаптацію пацієнта в соціумі.

Світовий досвід хірургічного лікування хворих з розщілиною верхньої губи та піднебіння демонструє хороші результати усунення як первинних дефектів, так і виправлених вторинних деформацій, але результати операції не завжди можуть трактуватися як позитивні. Оперуючи пацієнтів з вродженою розщілиною м'якого та твердого піднебіння хірург часто зустрічається з дилемою - оперувати пацієнта за типовим протоколом велопластики і залишати частковий залишковий дефект твердого піднебіння або оперувати м'яке і тверде піднебіння одразу. При проведенні оперативного втручання в два етапи незначний залишковий дефект твердого піднебіння не завжди вдається прооперувати вдало через його розміри та недостатню мобільність тканин повного дефекту, а також це додаткова операція і травма для дитини.

Підвищено ефективність лікування хворих із вродженою розщілиною піднебіння шляхом удосконалення хірургічних методів одно- та двоетапного усунення дефекту й обгрунтовано терміни їх застосування. Показано, що найбільш частими ускладненнями хірургічного лікування дітей із вродженими розщілинами піднебіння є утворення дефектів останнього. Виявлено значні зміни стану ЛОР-органів у дітей старше 5-ти років, які викликають порушення біоценозу ротової порожнини та значно ускладнюють проведення оперативних втручань, збільшуючи ризик післяопераційних ускладнень. Доведена пряма залежність змін біохімічних показників ротової рідини дітей з вродженою розщілиною піднебіння від складності вродженої патології, а також встановлено значні зміни печінкових маркерів в сироватці крові, що обумовлює включення в комплексне лікування гепатопротекторів. Доповнено наукові уявлення щодо мікробіоценоз порожнини рота у дітей із вродженою патологією та показано його найбільше порушення у хворих з комбінованою двосторонньою розщілиною піднебіння. Використання удосконалених методик відновлення піднебіння у дітей з вродженими розщілинами дає можливість скоротити терміни відновлення піднебіння, приводить до кращої реабілітації пацієнта в післяопераційному періоді, пришвидшує адаптацію пацієнта в соціумі.