Розглянуто базові терміни, статус, структуру та місце лексикографії у системі мовознавчих дисциплін. Увагу приділено сутності, типам, ідеологічним складовим і структурі словника як лінгвістичного явища. Описано методи, методики, прийоми словникового опису мови на науковій основі. Розкрито інноваційні аспекти лексикографії.

Рассмотрены базовые термины, статус, структура и место лексикографии в системе языковедческих дисциплин. Уделено внимание сущности, типам, идеологическим слагаемым и структуре словаря как лингвистического явления. Описаны методы, методики, приемы словарного описания языка на научной основе. Раскрыты инновационные аспекты лексикографии.

Запропоновано авторський погляд на місце теоретичної лексикографії у системі мовознавчих дисциплін та її внутрішню структуру як самостійного лінгвістичного напряму. Визначено причини необхідності з'ясування питання місця та внутрішньої структури теоретичної лексикографії.

Розглянуто текст-основу лінгвістичного дослідження з погляду традиційного мовознавства та корпусної лінгвістики. Описано основні етапи становлення тексту як безпосередньо даного у науковому вивченні мови, висвітлено корпусне бачення тексту як те, з чого "добуваємо мову".

Висвітлено еволюцію тексту як лінгвістичної емпірики від окремого твору чи комунікативного акту до електронного текстового корпусу, поява якого зумовила формування самостійного напряму в науці про мову - корпусну лінгвістику. Проаналізовано систему поглядів українських і зарубіжних науковців на сутність корпусу, з'ясовано його детермінативні ознаки і запропоновано власну таксономію сучасних електронних текстових корпусних об'єктів. Описано теоретичне підгрунтя й історію укладання корпусів, осмислено досвід корпусних студій Славії та обгрунтовано авторську концепцію корпусної параметризації сучасної української мови, витлумачену, з одного боку, як підхід до створення саме Корпусу сучасної української мови, а з іншого - як метод і модель для побудови електронних текстових корпусів української мови інших типів: історичного, діалектного, термінологічного тощо, необхідних для розвитку корпусної лінгвоукраїністики. З огляду на потребу морфологічного анотування корпусних текстів опрацьовано теоретичні засади лексико-граматичного членування слів і фразеологізмів з урахуванням формального критерію та на основі цього створено засоби морфологічної анотації згідно з прийнятими у світовій корпусній лінгвістиці методиками. Показано шляхи адаптації мовнонезалежних підходів, представлених міжнародними стандартами кодування корпусних даних, до кодування українського корпусу. Сформовано передумови для розвитку корпусної лінгвоукраїністики в контексті загальних корпусних студій як славістики, так і романо-германістики.

Розглянуто проблему омонімії, чи явище тотожності форми й відмінності змісту, наукове осмислення якої почалося лише у ХХ ст., у працях 1928, 1929 та 1931 рр. (Л. Булаховський "Из жизни омонимов", "De l'homonymie dans les langues slaves"; С. Карцевський "Du dualisme asymetrique du signe linguistique"; Б. Трнка "Bemerkungen zur Homonymie"), які започаткували студії над омонімією у славістиці. В аналізованих розвідках окреслено й кваліфіковано явище омонімії як таке, визначено основні напрями його дослідження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-315.1

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: ДС49582 Пошук видання у каталогах НБУВ