Розглянуто мовознавчу інтерпретацію як основну щодо мотивації природи, структури та функцій категорії імені. Визначено й описано домінанти онімів стилю масової інформації з погляду функціональної лінгвістики. Розглянуто специфічний характер трансформації медійних пропріативів, який стосується видозміни семантики. Проілюстровано 9 750 онімів і відонімних конструкцій, зафіксованих у стилі масової інформації початку ХХІ ст. Проведено їх системний функціональний аналіз, який дозволяє говорити про динаміку мовних одиниць, зокрема мас-медійної сфери, їх вплив на масову суспільну свідомість та про тенденції щодо постійного оновлення лінгвокультурного простору України.

Наведено лексикографічний опис мас-медійних онімів за трьома параметрами - функціональним, словотвірним і тематичним. Лінгвістичні домінанти пропріальної лексики розглянуто в аспекті динамізації семантики та мовно-виражальних засобів компонентів лексичної системи сучасної української літературної мови на основі текстів ЗМІ. Розглянуто вплив інформаційної сфери на мовну свідомість людини, а також модель формування лінгвокультурного поля українського суспільства. Розкрито сутність таких понять, як функціональний перифраз, омоніми, нашоукраїнці, голівудщина, кличкоманія.

Проаналізовано лінгвістичні домінанти онімів стилю масової інформації сучасної української літературної мови. Розглянуто мовознавчу інтерпретацію як основну щодо мотивації природи, структури та функцій категорії імені. Визначено й описано особливості власних назв стилю масової інформації в аспекті функціональної лінгвістики.

Проаналізовано фахову діяльність однієї з випускових кафедр Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка - кафедри історії та стилістики української мови. Подано інформацію про публікації членів кафедри, захисти дисертацій, зміст навчальних дисциплін. Вивчено історію створення кафедри, її сучасність і перспективи розвитку.

Висвітлено теоретичні проблеми сучасного українського мовознавства. Розкрито семантику поняття "інтелектуальний" в системі лінгвістичних категорій. Проаналізовано діалектику інтелектуального та мовної свідомості в концепції Ф. Гегеля. Досліджено екстралінгвістичну основу як фактор формування мовних особливостей жанру. Розглянуто активні процеси в розмовному стилі української мови: культурний простір і мовну свідомість соціуму. Увагу приділено деяким стилістичним проблемам метафоризації. Охарактеризовано новітні напрямки в національному мовознавстві. Розкрито концептуалізоване поняття "вербалізація думки" в О. Потебні й теорії інтелектуалізації літературної мови.

Наведено понад 100 000 найуживаніших слів і словосполучень сучасної англійської та української мов, які охоплюють різні галузі суспільного життя. Крім загальновживаної лексики і деяких найпоширеніших термінів, словник містить англо-українські відповідники скорочень, які вживаються в суспільній комунікації, географічні назви, а також таблицю неправильних англійських дієслів.

Актуалізується проблема стилістичного статусу рецензії. Її інваріант у медіа в модерних формах оптимізує ефективну модель аналітики в суспільній комунікації. Авторське доведення спирається на аргументацію контрастної природи сучасної медійної рецензії (як об'єкту аналізу) щодо її традиційних різновидів - наукової та літературно-критичної. Це пояснюється динамічним функціональним ресурсом нових медіа, репрезентованих в інтернеті, в соціальних мережах та ін. Відкритість їх комунікативних кордонів розширює категорію авторства, коли потенційно рецензентом виступає не обов'язково фахівець (що характерно для сегменту наукового рецензування), а реальний реципієнт інформації. Такі екстралінгвістичні домінанти медійної рецензії кваліфікуються як одні з жанротвірних, що результуються в системному доборі відповідних конструкцій. Відповідно до дослідницьких завдань, формулюється теза щодо зміни фахового контексту рецензії в медіа, який доповнюється засобами індивідуальної емоційно-експресивної оцінки, вербалізованої одиницями різних мовних рівнів. Визначається, що жанрова природа медійної рецензії спирається на аналітичний ресурс вербалізації авторської - не фахової - думки щодо об'єкту рецензування. Відповідна рефлексія, зважаючи на масмедійний контекст її функціонування та екстралінгвістичний фактор аудиторії, передбачає використання загальновживаної лексики, фразеології, перифразів, епітетів, оптимальних, особливих синтаксичних моделей та ін. - як комунікативних маркерів оцінки. Проведене дослідження лінгвостилістики медійної рецензії результується в її ідентифікації як метажанру, що, передбачаючи аналітичний принцип інформування, спирається на певну рекомендаційну оцінку повідомлення, книги, фільму, концерту, події та ін., і може бути оформленим відповідно до комунікативних домінант жанрів, частотних для різних сегментів медіа - власне рецензії, допису в соціальних мережах, розгорнутого коментаря, статті та ін. Сформульована та прокоментована неоднозначність і дискусійність жанрово-стилістичного статусу медійної рецензії визначає актуальні та перспективні проблеми подальших фахових студій у галузі медійної жанрології.