Розглянуто проблему аксіологічних смислів метафізичного знання. Проаналізовано ієрархічні відносини між ціннісними модальностями, що дозволяють показати їх значення для людини.

Проаналізовано процес становлення, розвитку та трансформації ідеї суспільного прогресу в українській філософській думці за часів Київської Русі до XX ст. На підставі дослідження вивчення пам'яток духовної культури українського народу визначено три основні етапи в процесі розвитку ідеї суспільного прогресу. Доведено: у період Київської Русі ідея суспільного прогресу існувала у формі духовного вдосконалення людини, що значною мірою зумовлено християнською релігією. В епоху культурно-національного відродження було сформовано ідею громадянського суспільства, яка є визнанням верховенства закону, рівності усіх громадян, обмеженням влади правителя і, що найголовніше, - турботою про "спільне благо". Третій етап у розвитку ідеї суспільного прогресу в Україні - національна ідея як фактор створення суверенної держави.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч736.831.22 с51(4УКР)540

Шифр НБУВ: Ж69017 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблему ціннісних вимірів буття людини у контексті розвитку некласичної метафізики. Досліджено генезу формування метафізики та її проблематику. Особливу увагу приділено антропологічним та аксіологічним параметрам трансцендентального та трансцендентного пізнання. Визначено місце метафізики у поліфонії детермінацій класичної та некласичної філософії. Розглянуто онтологічний космоцентризм метафізики античності versus теоцентризму. Проаналізовано диференціацію метафізичного знання у новочасних стратегіях мислення. Досліджено метафізичний дискурс трансцендентного та трансцендентального. Розглянуто антропологізм некласичної метафізики. Обгрунтовано метафізичний зміст аксіологічного виміру буття. Розкрито антропосоцієтальний смисл метафізики ціннісного вибору.

Рассмотрена проблема ценностных измерений бытия человека в контексте развития неклассической метафизики. Исследован генезис формирования метафизики и ее проблематика. Особое внимание уделено антропологическим и аксиологическим параметрам трансцендентального и трансцендентного познания. Определено место метафизики в полифионии детерминаций классической и неклассической философии. Рассмотрен онтологический космоцентризм метафизики versus теоцентризма. Проанализирована дифференциация метафизического знания в стратегиях мышления Нового времени. Исследован метафизический дискурс трансцендентного и трансцендентального. Рассмотрен антропологизм неклассической метафизики. Обосновано метафизическое содержание аксиологического измерения бытия. Раскрыт антропосоциетальный смысл метафизики ценностного выбора.

Проаналізовано генезу та сутність ціннісного змісту класичної та некласичної метафізики в контексті креативів мислення певних історичних епох. Внаслідок проведеного дослідження виявлено витоки аксіологічно-антропологічних смислів метафізичних стратегій інтелектуального пізнання, які не можуть редукуватися до ідеологічних схем, оскільки завжди є синтезом кількох духовних чинників - раціональних, ірраціональних, онтологічних, феноменологічних, екзистенційних, персоналістичних. Доведено, що метафізична традиція на підставі трансцендентності обумовила введення інтенцій аксіологічних і антропологічних смислів класичної та некласичної метафізики у творчих концептах: "вільний дух", "цінність людини", "аксіологічне самовизначення". Визначено особливості релевантних підходів у вивченні антропологічних значень метафізичного знання в аргументуванні методологічних пріоритетів у дослідженні взаємозв'язку моральних, духовних, екзистенційних смислів, які базуються на єдності комунікативної, номінативної, когнітивно-гносеологічної функцій, призводять до ширшої картини відображення ціннісних смислів буття. Метафізика досліджує межові (помежові) концепти, які мають ідеальний статус. На відміну від теоретичних конструктів науки вони є не результатом багатоступеневої абстракції, а початковою умовою існування об'єктів інших типів. У зв'язку з цим критерій метафізичного полягає в тому, що воно постає трансцендентальною умовою існуючого. Протиставляючи видимість реальності, явище сутності, можливість дійсності, метафізика прагне дійти до помежових основ буття і в нескінченному процесі опосередкувань досягти точки, де істина набуває безумовного характеру. Метафізика утворює ідеальний смисловий зміст усіх сфер соціуму. Як специфічний спосіб мислення епохи, метафізика забезпечує розвиток людини - через накопичення нового досвіду і нових методів пізнання.

Розглянуто евристичні можливості критичної онтології М. Гартмана в становленні посткласичної картини світу, побудованої на основі концепцій холізму і синергізму, в світлі яких світ виступає як неділима цілісність, котра в своїй основі містить метафізичну буттєву протоструктуру, яка і задає інтегральну єдність і осмисленість універсуму. Проведено систематизацію і аналіз основних евристичних ідей нової онтології М. Гартмана, які є філософськими корелянтами принципів і елементів посткласичного світорозуміння і світотлумачення.

Проаналізовано проблему об'єктів метафізичного пізнання, визначено їх критерії та встановлено ієрархію відносин між ними.

Зазначено, що онтологічні дослідження екзистенції людини можуть розгортатися в різних напрямках. Але важливо те, що вони своїм витоком, поза всім іншим, мають поставлену феноменологією проблему очевидності, яка змушує по-іншому інтерпретувати смисл і значення як раціонального, так й ірраціонального. Тим самим відбувається становлення нового метафізичного знання про нову реальність.

Розглянуто проблему становлення людського "Я" в певних історико-філософських і філософсько-правових аспектах. Проаналізовано формування самосвідомості особи через призму конституювання нашої суб'єктності шляхом освоєння культурно-духовного спадку попередніх епох. Показано роль і місце новаційних принципів у структуруванні психічної реальності людини. Доведено нероздільність і взаємозумовленість процесів відтворювальної репродуктивної інтелектуальної діяльності та творчої продуктивної. Зазначено щодо співвідповідності формування правової самосвідомості та пізнавальних здатностей свідомості в цілому.