Розглянуто можливість постструктуралістських проектів інтерпретації поеми М. Гоголя "Мертві душі", що зорієнтовані на більш емпіричного, реального читача, ніж метачитача. У контексті деконструкції ідей Ю. Манна, В. Набокова надано альтернативні інтерпретації відомих персонажів без перетворення їх на смислові ключі всієї поеми.

Розглянуто антропологічний проект реформування загальнонаукових орієнтирів розвитку науки доби постмодерну Р. Рапопорта. Зроблено висновок про переспективи заснування формальної теорії ритуалу в аналізі постмодерних тенденцій сучасної науки.

Продемонстровано переваги локальних історій у репрезентації інноваційного формату антропології як науково-дослідницьких практик вчених-фундаторів у порівнянні зі схемою знаходження автора в "точках трансдискурсивності" М. Фуко.

Розглянуто проблему історичного наростання полемічної напруги між аналітиками гоголівської формули "сміху крізь сльози" від імені АВТОРА. На тлі цієї історії запропоновано нову реконструкцію відповідності певних сюжетних місць "Мертвих душ" і ідейно-сюжетних місць популярних релігійно-дидактичних та релігійно-філософських праць XVIII - початку XIX ст., що відкриває додаткові можливості у визначенні спектра значень сміху в полеміках автора з читачами щодо натури головного героя поеми.

Розглянуто теоретико-методологічні проблеми становлення культурології. Висвітлено особливості народної релігійності українців за умов більшовицької окупації початку 1920-х рр. Викладено основні форми системи освіти в радянській тоталітарній Україні. Подано інформацію про концептуальні виміри культурологічних ініціатив антропології. Розкрито дослідження весільної фотографії як етнографічного джерела на прикладі мешканців Одеської області. Акцентовано увагу на збереженні дохристиянських вірувань у духовній культурі гуцулів у кінці XX - початку XXI ст. Проаналізовано проблеми термінології й інтерпретації реконструкції давньоземлеробських суспільств Південно-Східної Європи.

Досліджено тематичний розвиток ідей сатиричного письма без карикатур К. Віланда в завершальних главах "Мертвих душ" М. Гоголя. Обговорено письменникове осягнення літературних і живописних студій на тему "Афінської школи".

Комплексно розкрито сучасне бачення культурології. Висвітлено можливості дидактичного й евристичного характеру, що випливають зі специфіки університетської науки, тісно пов'язаної з викладанням. Репрезентовано культурологічні здобутки семіотики й урбаністики, історії та філософії культури, антропології та інших суспільно-гуманітарних галузей. Акцентовано, що культурологія є окремою галуззю зі своєю методологією і власним предметом наукового дослідження. Розглянуто ідентифікаційні поняття культурології, методологічні аспекти вивчення археологічних пам'яток в контексті культурології, концептуальні та методологічні виміри культурологічних ініціатив.