Розкрито методологічні основи макроекономічного аналізу. Охарактеризовано національний ринок. Висвітлено сукупну пропозицію та макроекономічну політику. Розглянуто економічну діяльність держави, міжнародну торгівлю та світову економіку.

Визначено інноваційну діяльність як складову виробничої системи підприємства. Обгрунтовано особливості здійснення інноваційних процесів та запропоновано класифікацію інновацій за змістом діяльності у рослинництві. Опрацьовано підходи до визначення пріоритетних джерел фінансування інноваційної діяльності.

Зазначено особливості логістичної системи аграрного сектору та фактори, що впливають на формування логістичних ланцюгів постачання. Визначено, що агрологістика це напрямок логістики, в якому її методи та положення застосовуються у сфері аграрного виробництва сільськогосподарської продукції. Агрологістика об'єднує такі сфери агропромислового комплексу, як вирощування продукції, її транспортування, зберігання, заготівля, переробка та реалізація. Саме агрологістика дозволяє фахівцям аграрного сектору зосередити свою увагу на організації логістичного сектору безпосередньо для сільськогосподарської продукції. Виокремлено фактори, що можуть впливати на формування логістичних ланцюгів постачань та особливостей логістики в агропромисловому комплексі, що обумовлені умовами її функціонування. Визначено головні завдання агрологістики, до яких відноситься: забезпечення безпеки продуктами харчування та конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції, скорочення часу доставки продукції та розвиток співробітництва з міжнародними торговими та судноплавними компаніями, впровадження в практику господарювання сучасних технологій збору, переробки, транспортування, зберігання і розподілу сільськогосподарської продукції та ін. Описано роль та важливість транспортування продукції та транспортних перевезень в агропромисловому секторі. Від транспорту залежить весь процес формування запасів сировини, палива, продукції промислового і сільського господарства. Визначено модель ланцюга поставок в агарному підприємстві, яку можна представити трьома ланками: постачальник, аграрне підприємство та споживачі, між якими рухаються інформаційний (збір та обробка інформації) та матеріальний (транспортування, складування вантажів, тощо) потоки.

Сьогодні світ намагається зберігати глобальну тенденцію розвитку сталої економіки, відповідаючи на різноманітні загрози, ризики та виклики: пандемія COVID-19; політична нестабільність; війни; становлення багатополярності світу; поширення процесів технологізації та диджиталізації, енергетичні дисбаланси; демографічні та екологічні проблеми тощо. Досліджено глобальні тенденції розвитку світової економіки, вплив дестабілізуючих чинників, виділення мегатрендів, які зумовлені формуванням постіндустріального способу виробництва. Зазначено, що економічні мегатренди утворюються внаслідок технологічних революцій і змін способу виробництва. За змістом зазначених трансформацій нинішній етап життя суспільства є започаткуванням розвитку постіндустріальних відносин. Цей тип техніко-економічних і соціально-економічних відносин визначає довгострокові вектори економічного розвитку, в основі яких перебувають базисні інновації - цифрові технології, штучний інтелект, квантові обчислення тощо. Констатовано, що великі тенденції, або мегатренди, є виразниками тривалих векторних змін. Проте в поточних періодах їх об'єктивації мегатренди піддаються впливу багатьох чинників - відбувається коригування поточної динаміки в рамках загального визначального тренду економічного розвитку. Підкреслено, що найбільш істотним у наш час є негативний вплив пандемії COVID-19, який спричинив послаблення міжнародних економічних зв'язків і розрив ланцюгів постачання. За цим майже одразу відбулося російське військове вторгнення в Україну, наслідки чого позначаються на суспільному (у тому числі економічному) житті не тільки країн Європи, але також світу в цілому. Сукупний і багатократний посилений через їх одночасність негативний вплив зазначених чинників істотно коригує за теперішнього часу параметри глобальних економічних трендів - часових, структурних та інших. З'ясовано, що у 2022 р. спостерігається зниження темпів зростання світової економіки до 2,9 % порівняно з показником приросту у 2021 р. на 5,7 %, і, за прогнозом, протягом 2023 - 2024 рр. компенсації не відбудеться. За такої ситуації інфляція залишиться високою, що може призвести до різкого глобального спаду разом із фінансовими кризами в деяких країнах з ринком та економікою, що розвиваються. Визначено, що динаміка ВВП допандемічного та довоєнного періоду висвітлювала випереджальні темпи зростання економіки в країнах, що розвиваються, порівняно з динамікою ВВП розвинутих країн. Проведені дослідження свідчать, що більша частка світового ВВП створюється в розвинених країнах, і до 2032 р. внесок за групами країн (розвинені / такі, що розвиваються) не стане рівним, хоча тяжітиме до зазначеного паритету. Досліджено прогнозовані темпи глобального економічного зростання за регіонами у 2023 - 2024 рр. Підкреслено істотний негативний вплив на світову економіку вторгнення росії в Україну загалом та за окремими регіонами зокрема. Зроблено висновок, що найжорсткішими наслідки війни будуть для Європи та Центральної Азії. Сповільнення зростання цього року прогнозується в усіх інших регіонах, крім Близького Сходу та Північної Африки - тобто, у тих регіонах, де країни можуть отримати переваги від цін на енергоносії. Для всіх регіонів з ринком та економікою, що розвиваються, мають місце такі ризики: посилення геополітичної напруженості; зростання інфляції.