Критеріями вибору будь-якого з існуючих методів виготовлення тимчасових протезів є два важливих чинники клінічного значення: необхідність негайного захисту тканин препарованого зуба від дії зовнішніх подразників та запобігання напливанню ясен на сформований уступ.

У результаті дослідження ортопантомограм 705-ти пацієнтів включені дефекти зубних рядів було виявлено у 67,5 % обстежених, 48,2 % мали дефекти зубного ряду верхньої щелепи і 49,9 % - нижньої щелепи. У 33,2 % обстежених діагностовано наявність кінцевих дефектів, 16,7 % - на верхній щелепі і 26,7 % - на нижній щелепі. Найчастіше втраченими зубами обох щелепів є перші моляри, що становило разом 41,1 % з усіх відсутніх зубів, далі другі моляри (18,9 %) та другі премоляри (17,6 %). З віком спостерігалось зростання середньої кількості відсутніх зубів на одну особу - від 0,2 у віковій групі "15 - 19 років" до 9,6 у віковій групі "понад 65 років". У 705-ти обстежених було діагностовано 1 497 дефектів зубних рядів, з яких 1 074 (71,7 %) включені дефекти та 423 (28,3 %) кінцеві дефекти. 82,8 % (889 з 1 074) включених дефектів становили дефекти, обумовлені відсутністю одного зуба. Переважна більшість - 55,0 % включених дефектів обмежено обома вітальними зубами і лише 15,5 % обмежені обома девіталізованими зубами. 62,5 % включених дефектів не були заміщеними незнімними протезами.

Изготовление временных протезов правильной анатомической формы с плотным краевым прилеганием и отменным эстетическим видом является важным и необходимым этапом протезирования, который в значительной мере определяет успех всего лечения.

Реабілітація беззубих пацієнтів незнімними зубними протезами з опорою на імплантатах має численні переваги над ортопедичним лікуванням повними знімними протезами. Основним причинами незадоволеності літніх людей з повною відсутністю зубів наявними повними знімними протезами були недостатня фіксація протезів у ротовій порожнині, неможливість уживання твердої їжі, больові відчуття під час користування протезом, психологічний дискомфорт у процесі спілкування з іншими людьми через страх перед випадінням протеза під час розмови.

Реабилитация беззубых пациентов несъемными зубными протезами с опорой на имплантантах имеет многочисленные преимущества перед ортопедическим лечением полными съемными протезами. Анкетирование 56 беззубых пожилых людей показало, что основными причинами недовольства пожилых людей, пользующихся полными съемными протезами, были недостаточная фиксация протезов в полости рта, невозможность употребления твердой пищи. Пожилые люди с полным отсутствием зубов (82,1 %) отметили недостаточную фиксацию съемных протезов в полости рта; пациенты, пользующиеся полными съемными протезами (73,2 %), не способны полноценно жевать и употреблять пищу, которую бы желали.

Реабілітація беззубих пацієнтів незнімними зубними протезами з опорою на імплантати має численні переваги над ортопедичним лікуванням повними знімними протезами. Впровадження методу дентальної імплантації і незнімного протезування беззубих осіб можливе за умови надання соціальної допомоги для оплати лікування. Однак, навіть за можливості безкоштовного імплантологічного лікування в межах акції "Якість життя для батьків", з 98 запрошених літніх осіб операція імплантації була проведена тільки 56 пацієнтам. Аналіз причин відмови виявив, що близько 30 % осіб побоювались операції імплантації. Одержані результати засвідчують важливу роль просвітницької роботи з пацієнтами для покращання їх обізнаності про дентальну імплантацію.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.210.12-3

Рубрики:

Періодонтити. Перицементити. Пародонтит. Гранульоми зуба

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Реабілітація беззубих пацієнтів незнімними зубними протезами з опорою на імплантатах має численні переваги над ортопедичним лікуванням повними знімними протезами. 82,1 % літніх людей з повною відсутністю зубів відзначили недостатню фіксацію знімних протезів у ротовій порожнині. 73,2 % людей, які користуються повними знімними протезами, не здатні повноцінно жувати і вживати їжу, яку б бажали. 37,5 % опитаних відчували психологічний дискомфорт під час спілкування з іншими людьми, зокрема страх перед випадінням протеза під час розмови. Тільки 3,6 % опитаних пацієнтів раніше інформували про інші методи лікування повної відсутності зубів, окрім повних знімних протезів. Основним причинами відмови від проведення стоматологічної імплантації літнім людям з повною відсутністю зубів за умови надання соціальної допомоги для оплати такого лікування стало небажання і страх перед хірургічним втручанням, а також загальносоматичні порушення. Особливо важливу роль варто відводити просвітницькій роботі з пацієнтами.

Мета роботи - підвищити рівень ортопедичної допомоги пацієнтам похилого віку з повною відсутністю зубів на нижній щелепі за допомогою незнімних зубних протезів з опорою на чотири імплантати. Обстежили 83 пацієнти віком 60 - 92 років: 44 чоловіків та 39 жінок з повною відсутністю зубів на нижній щелепі, яким встановили паралельно чотири імплантати в міжментальному просторі за однаковим протоколом. Денситометричне обстеження провели у 50 пацієнтів. Після операції імплантат негайно навантажували тимчасовим пластмасовим протезом, постійну ортопедичну конструкцію виготовляли не раніше ніж за 3 місяці. Обстеження пацієнтів виконували через 3 та 36 місяців. За результатами денситометрії кісток, нормативні показники виявили у 8 обстежених (16 %), у 42 пацієнтів спостерігали остеопенію або остеопороз. Загалом із 332 імплантатів, встановлених у термін 3 місяці, втрачено 20 (6,0 %). Із 52 обстежених пацієнтів через 36 місяців, яким встановили 208 імплантатів, в однієї пацієнтки був втрачений 1 імплантат (через 2 роки після встановлення), що становило 0,48 % від загальної кількості встановлених імплантатів. Висновки: результати втрат імплантатів у людей похилого віку не дають підстав однозначно стверджувати, що знижені загальносоматичні чинники суттєво впливають на "виживання" встановлених імплантатів. Тому запропонована методика протезування пацієнтів з повною відсутністю зубів з використанням чотирьох паралельно встановлених імплантатів у міжментальному просторі з негайним навантаженням, є доцільною і значно покращує якість життя та медико-соціальну реабілітацію.

Мета дослідження - підвищення ефективності нехірургічного стоматологічного лікування пацієнтів, які виявляли ознаки надмірного хвилювання та страху перед лікуванням, за допомогою впровадження комбінованого методу анальгоседації і місцевої анестезії для знеболення зубів. Клінічні особливості запропонованого методу описано на підставі записів у медичних картах 21-го пацієнта з високим рівнем хвилювання від запланованих стоматологічних маніпуляцій, яким проводили нехірургічне стоматологічне лікування зубів з вітальною пульпою із поєднаним застосуванням анальгоседації на основі пропофолу і фентанілу та місцевої анестезії. Ефективність анестезії пацієнти оцінювали за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), візуальними та слуховими спогадами. Розпрацьований алгоритм поєднаних клінічних дій із застосування комбінованого методу анальгоседації та місцевої анестезії уможливив проведення повноцінного запланованого нехірургічного лікування у всіх пацієнтів досліджуваної групи за одне відвідування. Вихід з анальгоседації до моменту виписки з клініки тривав 60 - 30 хв. Рівень болю в цій групі за шкалою ВАШ 0 - 1 становив на 1 добу після лікування - 1 - 2, на 3 добу - 0 - 1. Висновки: застосування методу поєднання анальгоседації на основі пропофолу і фентанілу та місцевої анестезії уможливлює надання безболісної стоматологічної допомоги пацієнтам із недостатньою анестезією зубів в анамнезі та фобією стоматологічного лікування.

Мета роботи - проаналізувати стан навколоверхівкових тканин зубів дорослих пацієнтів перед проведенням комплексного стоматологічного лікування. Дослідили 170 конусно-променевих комп'ютерних томограм дорослих осіб віком від 18 до 78 років. Загалом рентгенологічно оцінено стан 4329 зубів, з яких 591 - ендодонтично ліковані зуби. Ендодонтично ліковані зуби виявили у 79 % обстежених дорослих. У 62 % дорослих діагностували зуби з рентгенологічними ознаками хронічного апікального періодонтиту. Загалом 6 % обстежених зубів мали рентгенологічні ознаки хронічного апікального періодонтиту. 38,7 % ендодонтично лікованих зубів характеризувались наявністю вогнищ деструкції кісткової тканини у навколоверхівковій ділянці, водночас 0,8 % зубів, які раніше не піддавались ендодонтичному лікуванню, поєднували це ураження з хронічним апікальним періодонтитом. Висновки: патологічні зміни навколоверхівкових тканин у кілька десятків разів частіше спостерігаються під час рентгенологічного аналізу ендодонтично лікованих зубів у порівнянні з зубами, які не були раніше ендодонтично лікованими.

Обгрунтовано можливі підходи до застосування незнімних протезів з опорою на імплантати в пацієнтів похилого віку з урахуванням особливостей вікових змін висоти альвеолярного відростка беззубої нижньої щелепи. У 86 пацієнтів у віці від 60 до 90-а років з повною відсутністю зубів на нижній щелепі за комп'ютерними панорамними знімками вимірювали висоту збереженої кістки нижньої щелепи від альвеолярного гребеня до нижньощелепного каналу справа та зліва за чотирма позиціями: на рівні біля підборідкового отвору та на рівні премолярів, першого і другого молярів, а також вимірювали висоту на серединній лінії від альвеолярного гребеня до нижнього краю щелепи. Проведені дослідження статистично опрацювали залежно від віку та статі обстежених. Спостерігається чітка тенденція зменшення висоти за всіма вимірами нижньої щелепи з віком, особливо виражена в жінок. Збереженою за кількістю кісткової тканини протягом віку залишається ділянка нижньої щелепи у міжментальному просторі від альвеолярного гребеня до нижнього краю нижньої щелепи, де висота цієї частини щелепи коливається від 25 до 17 мм. Висновки. У результаті вікової втрати висоти альвеолярного відростка можливості встановлення гвинтових імплантатів у бічних ділянках нижньої щелепи стають проблемними для жінок у віці 60 - 65 років; для чоловіків у віці 76 - 80 років. У людей похилого віку достатньою для встановлення імплантатів зберігається висота нижньої щелепи в передній ділянці, між підборідковими отворами.

Мета роботи - описати техніки спілкування зі стоматологічними пацієнтами, які зменшують хвилювання і страх під час лікування. Проведено пошук та аналіз електронних джерел наукової медичної інформації за ключовими словами "dental anxiety", "adults", "dental fear". Використано досвід роботи з дорослими пацієнтами у приватному медичному центрі ТзОВ "Клініка Заблоцького", накопичений впродовж 1998 - 2017 рр. Описано техніки вербального "упакування" та невербального обміну інформацією з пацієнтом під час стоматологічного прийому "без слів". Висновки: налагоджене спілкування у стоматологічній практиці всередині команди, порозуміння персоналу і пацієнта, делегування контролю над ситуацією пацієнту, достатній рівень довіри дозволяє провести лікування з найменшим рівнем стресу.

Мета роботи - проаналізувати та систематизувати (дати порівняльну оцінку) методи лікування глибоких каріозних уражень тимчасових зубів. Аналіз наукових публікацій за останні 10 років у паперових та електронних літературних джерелах за ключовими словами: "глибокі каріозні ураження", "тимчасові зуби", "методи лікування глибоких каріозних уражень тимчасових зубів", "пульпотомія тимчасових зубів". На сьогодні існує два основні підходи до лікування глибоких каріозних уражень тимчасових зубів, а саме: методика часткового та повного препарування дентину. Методика часткового препарування дентину, спрямована на захист або підтримання вітальності пульпи тимчасового зуба, і передбачає подальше використання методу непрямого покриття пульпи для стимуляції утворення третинного (репаративного) дентину. Успішність цього методу лікування за даними різних авторів коливається від 73 до 95 %, що свідчить про його доволі високу ефективність. Методика повного видалення дентину полягає у видаленні каріозно змінених тканин зуба повністю, що за умови глибоких каріозних уражень тимчасових зубів у більшості випадків веде до відкривання пульпової камери під час препарування і передбачає подальше застосування методу пульпотомії або пульпектомії. Завдяки еволюції методу пульпотомії від девітальної до вітальної вдалось значно підвищити ефективність цієї методики і, таким чином, досить надійно утримувати тимчасові зуби до моменту їхньої заміни без необхідності проведення такого складного і часто непередбачуваного методу лікування тимчасових зубів, як метод видалення кореневої пульпи. Аналіз вітчизняних наукових джерел виявив недостатню кількість досліджень щодо методів лікування глибоких каріозних уражень тимчасових зубів. Висновки: на сьогодні основними методами лікування глибоких каріозних уражень тимчасових зубів є методи непрямого покриття пульпи та вітальної пульпотомії. Однак, однозначної відповіді на питання, який з методів лікування найефективніший, дотепер немає, оскільки це залежить від клінічної ситуації. У вітчизняній літературі спостерігається недостатня кількість досліджень, присвячених лікуванню глибоких каріозних уражень тимчасових зубів. Недостатньо досліджень з питань диференційованого підходу до лікування глибоких каріозних уражень на різних поверхнях тимчасових зубів.

Мета роботи - підвищення ефективності стоматологічного лікування пацієнтів, які виявляли ознаки надмірного хвилювання та страху перед лікуванням, шляхом впровадження комбінованого методу анальгоседації і місцевої анестезії для знеболювання зубів. Клінічні особливості запропонованого методу описано на підставі записів у медичних картах 42 пацієнтів із високим рівнем хвилювання від майбутніх стоматологічних маніпуляцій через недостатнє знеболювання в анамнезі, яким було проведено стоматологічне лікування зубів із поєднаним застосуванням анальгоседації на основі пропофолу і фентанілу та місцевої анестезії. Ефективність анестезії пацієнти оцінювали за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), візуальними та слуховими спогадами. Опрацьовано алгоритм взаємних клінічних дій із застосуванням комбінованого методу анальгоседації та місцевої анестезії надав змогу провести повноцінне нехірургічне лікування запланованого обсягу у всіх пацієнтів досліджуваної групи за один візит. Вихід з анальгоседації до моменту виписки з клініки тривав 50 +- 30 хвилин. Рівень болю в цій групі за ВАШ становив 0 - 1, в 1-шу добу після лікування - 1 - 2, на 3-тю добу після лікування - 0 - 1. Висновки: застосування методу поєднання анальгоседації на основі пропофолу і фентанілу та місцевої анестезії надає змогу надати безболісну стоматологічну допомогу пацієнтам із недостатньою анестезією зубів в анамнезі та фобією стоматологічного лікування.

Мета роботи - провести огляд сучасних методів та матеріалів для вітальної пульпотомії. Аналіз наукових публікацій за останні 10 років у друкованих та електронних літературних джерелах за ключовими словами "глибокі каріозні ураження", "тимчасові зуби", "методи лікування глибоких каріозних уражень тимчасових зубів", "пульпотомія тимчасових зубів". Метод пульпотомії тимчасових зубів зазнав істотних змін від моменту його впровадження у клінічну практику. З розробкою нових матеріалів та медикаментозних засобів змінювався підхід та розширювалися можливості використання цього методу лікування. Формокрезол дотепер залишається золотим стандартом, з ефективністю якого порівнюють нові методики. Однак, недоліки цього матеріалу спонукали до пошуку нових, безпечніших матеріалів, які б можна було використовувати ще з більшою ефективністю. Поява біоактивних матеріалів, таких як МТА, Біодентин та біокераміка, що здатні стимулювати синтез дентиноподібного матриксу одонтобластоподібними клітинами, дозволила вдосконалити методи пульпотомії відповідно до біологічних принципів, зберігати життєздатність кореневої пульпи у поєднанні з високою ефективністю лікування. Висновки: на сьогодні основними методами пульпотомії тимчасових зубів поступово стають вітальні методи лікування з використанням біоактивних матеріалів.