Досліджено форми інтертекстуальності у французькій модерністській прозі. Проаналізовано етапи становлення концепції інтертекстуальності в сучасному літературознавстві. Визначено джерела та форми міжтекстового зв'язку у французькій літературі в діахронічному контексті. Уперше проведено інтертекстуальний аналіз творів А. Жіда як знакових і типологічно показових для французької прози раннього та зрілого модернізму і на його основі запропоновано типологію форм інтертекстуальності у французькій модерністській прозі. Типологію удосконалено за рахунок додавання такої форми, як нехудожні компоненти, а також виокремлення підвидів окремих форм інтертекстуальності (коментовані /некоментовані референції, заголовки-ребуси, авторська жанрова дефініція тощо). Подальшого розвитку набула концепція традиційних сюжетів, мотивів та образів, зокрема їх інтерпретація та трансформація в філософському аспекті французького модернізму.