Охарактеризовано регулювання цивільних відносин за договором доручення у сучасному цивільному законодавстві України та встановлено наявність рецепції у ньому положень римського приватного права щодо цього договору. Обгрунтовано висновок, що основні положення договору доручення були сформульовані в римському приватному праві та опосередковано рециповані через законодавства західноєвропейських країн (Франції, Німеччини та Англії) в процесі історичного розвитку цивільного права в формі вторинної рецепції. З'ясовано співвідношення договору доручення із суміжними договорами, які регулюються ЦК України. Досліджено особливості укладення, зміни та припинення договору доручення за цивільним законодавством України. Визначено, що наявність фідуціарних відносин за договором доручення є невід'ємною та специфічною умовою його укладання, а існування діючого договору доручення залежить від існування особливих фідуціарних відносин між контрагентами, втрата яких призводить до змін та односторонньої відмови, закріпленої законодавцем. Сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання договору доручення за чинним цивільним законодавством України.