Досліджено історію зародження, розвитку та занепаду найбільш впливового товариства Буковини "Руська бесіда", яке протягом понад сімдесятирічної історії існування проводило культурно-просвітницьку роботу. З використанням чисельних історичних джерел і документів комплексно проаналізовано різні напрямки діяльності товариства у просвітній і культурній сфері. На основі систематизації фактичного матеріалу проаналізовано вплив "Руської бесіди" на розвиток національного руху українців краю та місце товариства у налагодженні співпраці з австрійськими органами влади на місцях. Висвітлено загальний розвиток відносин з українцями Галичини та Наддніпрянщини.

Здійснено порівняльно-історичний аналіз розвитку губернських міст Правобережної України (Київ, Житомир, Кам'янець-Подільський) в другій половині XIX - на початку XX ст. Простежено специфіку активності впровадження міських реформ, наявність і рівень житлової та транспортно-побутової інфраструктури, зміни чисельності й складу населення. Як основні джерела було використано офіційні статистичні дані, зокрема Київського одноденного перепису населення 1874 р., Всеросійського перепису населення 1897 р., відомостей Центрального Статистичного комітету Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Виконання поставлених завдань здійснено з урахуванням впливу на розвиток губернських центрів низки об'єктивних і суб'єктивних факторів: наявність і час проведення залізничних шляхів, наближеність до торгових шляхів, господарська та географічна специфіка, історичні особливості, політична кон'юнктура тощо.

Здійснено порівняльно-історичний аналіз розвитку міст Буковини (Чернівці, а також Бояни, Вашківці, Вижниця, Заставна, Кіцмань, Садгора, Сторожинець) у другій половині XIX - на початку XX ст. Простежено специфіку активності впровадження реформ міського управління, зміни чисельності й складу населення. Розглянуто загальні питання здійснення повноважень органами місцевого самоврядування міст у процесі їх формування та діяльності. Простежено вплив на розвиток міст регіону низки об'єктивних і суб'єктивних факторів: наявність залізничних шляхів, господарська та географічна специфіка, історичні особливості, політична кон'юнктура тощо.

Проаналізовано особливості розвитку Вінниці на початку XX ст. Простежено специфіку діяльності органів місцевого управління, зміни чисельності й складу населення. Розглянуто загальні питання здійснення повноважень органами самоврядування міста. З'ясовано вплив на розвиток міста низки об'єктивних та суб'єктивних факторів: наявність залізничних шляхів, господарська та географічна специфіка, історичні особливості, політична кон'юнктура тощо. Як позитивну тенденцію зазначено невпинне збільшення розмірів місцевого бюджету, що було наслідком прискореної урбанізації. Водночас обмеження повноважень органів влади у пошуку джерел прибутків і необхідність покриття низки обов'язкових статей (наприклад, утримання поліцейських відділень і квартирування військових) спричиняли поступове наростання заборгованості та нехтування "необовіязковими" потребами культурно-освітньої і соціальної сфер.

Проаналізовано специфіку функціонування органів самоврядування Чернівців у другій половині XIX - на початку ХХ ст. Констатовано, що наслідком революційних подій 1848 р. стало скасування кріпосного права та виокремлення Буковини у коронний край. У середині XIX ст. у Чернівцях реалізовано значні економічні проекти: побудовано пивоварний завод, парову станцію, лікеро-горілчану фабрику та плиткову фабрику. У 1850 р. була створена торгово-промислова палата. Невдовзі розпочав роботу телеграф (1855 р.), було побудовано Львівсько-Чернівецьку залізницю (1866 р.) та електростанцію (1895 р.), запрацював трамвай (1897 р.), а у 1895 - 1912 рр. - система водопостачання і водовідведення. Вже на початку ХХ ст. побудовано міський театр і залізничний вокзал. Завдячуючи міській владі, центр міста набув вигляду європейського міста, Чернівці стали називати "Малим Віднем". У 1895 р. на підприємствах міста було зайнято понад 2500 працівників, у 1910 р. тут працювало 2140 торговців і 1400 купців. Вказано, що в другій половині XIX - на початку XX ст. Чернівці були центром одночасно українського та румунського національних рухів. Проаналізовано особливості виборчого законодавства та етапи виборчого процесу. В його основі знаходився майновий і соціальний ценз. Вказано, що Статут 1864 р. значно розширив права міського самоврядування Чернівців. Окрему увагу зосереджено на функціональних обов'язках громадської ради і магістрату. Вони мали розпорядчо-наглядові та адміністративно-виконавчі функції відповідно. Натомість крайова влада наглядала за тим, щоб органи самоврядування не перевищували повноважень і не порушували законодавства. Негативною рисою розвитку Чернівців того часу була відсутність українського представництва у органах влади аж до початку ХХ ст. Проект 1912 р. відкривав гарні перспективи для розвитку самоврядування і поглиблення автономії. Однак, цей процес було перервано початком Першої світової війни.

Проаналізовано особливості функціонування органів самоврядування Станіслава у другій половині XIX ст. Охарактеризовано закони 1862 та 1866 рр., які сприяли процесу формування виборних органів самоврядування в Австрійській імперії. Після адміністративно-територіальної реформи 1867 р. Станіслав отримав статус повітового центру. Тоді ж, за новим законодавством обрано "першого незалежного" бургомістра. На вказаний період перебування Станіслава у складі Австро-Угорщини припадає розквіт міського архітектурного стилю. У 1862 р. відбулося урочисте святкування 200-річчя від дня заснування міста. 1866 р. було відкрито залізницю Львів-Чернівці, тоді ж запрацювала паровозоремонтна майстерня та залізничний вокзал. Активно побудувалися інші заводи та фабрики. На той час муніципальна влада, відповідно до законодавства, була незалежна від повітової адміністрації на відомчій території якого знаходилося місто, і мала більше автономії, ніж сільські громади чи інші населені пункти. Муніципалітет очолював бургомістр, призначуваний імператором за поданням міської ради Станіслава. Із 1868 р. вона складалася із тридцяти шести членів, які здійснювали контроль над діяльністю магістрату. Констатовано, що Статут 1868 р. суттєво розширив права міського самоврядування Станіслава. Окрему увагу зосереджено на функціональних обов'язках міської ради і магістрату. Підкреслено, що вони мали розпорядчо-наглядові та адміністративно-виконавчі функції відповідно. Натомість крайова влада наглядала за тим, щоб органи самоврядування не перевищували повноважень і не порушували чинного законодавства.

Проаналізовано особливості висвітлення розвитку міст Волинської губернії в довідникових виданнях другої половини XIX - початку ХХ ст. Основну увагу акцентовано на порівняльному аналізі статистичних даних щодо чисельності та структури населення, наявності житлової і транспортної інфраструктури тощо. Доведено, що у другій половині XIX - на початку XX ст. було надруковано досить велику кількість довідкової літератури, присвяченої Волинській губернії та безпосередньо її містам. Відповідні видання зазвичай мали певне тематичне спрямування і, залежно від цього, власну специфіку інформаційного наповнення. Книги, підготовлені за участі Військового відомства вирізнялися наявністю даних стратегічного характеру (наприклад, про розвиток інфраструктури), які могли бути корисними у випадку війни; Міністерства внутрішніх справ - статистикою промислового та фінансового характеру, адже саме це відомство відповідало за розвиток міського господарства; Волинської єпархії - відомостями про православні церкви та релігійний розвиток. Тим не менш, практично у кожному із видань можна знайти загальні історичні відомості та поточні демографічні показники. Об'єднувало їх і антисемітське спрямування: чисельне у містах єврейське населення часто звинувачувалося в негігієнічності та торговельно-фінансовому засиллі. Відзначено, що Волинська губернія вирізнялася відносно невеликою кількістю міст, які за багатьма показниками поступалися, наприклад, південноукраїнським полісам, що знайшло своє відображення у тогочасній довідковій літературі.

Проаналізовано особливості сприйняття системи управління міст Російської імперії в публіцистичному дискурсі, з'ясовано ставлення громадськості до реформ 1870 та 1892 рр. та охарактеризовано пропозиції економістів, правознавців, істориків кінця XIX - початку XX ст. щодо зміни чинного законодавства у цій сфері. Методологія грунтується на принципах порівняльно-історичного й міждисциплінарного аналізу, класифікації та типології, методах просопографії. Наукова новизна сформована комплексним, на основі широкого переліку науково-публіцистичних праць, публікацій у пресі вивченням оцінок і пропозицій фахівців та громадськості щодо повноважень і діяльності міських органів самоврядування. Висновки: сегмент аналізованої літератури представлено авторами, які мали різний професійний та політичний досвід, репрезентували інтереси влади й опозиції, простих міщан або вищого чиновництва, робітників і промислово-фінансових кіл. Незалежно від цього, а також обсягу й формату видання (стаття, брошура, книга), кожен із них наводив ознаки недосконалості/кризи поточного становища та необхідності реформування міського самоуправління. До початку Першої світової війни в науково-публіцистичних колах і періодиці утвердилося стійке переконання про потребу змін у системі місцевого самоврядування. Ступінь їх радикальності та особливості обговорюваних проектів залежали від політичних поглядів, лояльності/опозиційності до влади, достду чиновницької роботи тощо. Основними вадами називалися обмежене виборче право й залежність від адміністрації. Утім, уряд прагнув зберегти, а можливо навіть посилити контроль над міською владою, тож подібна критика не принесла практичних результатів.

На основі широкого кола різновидових джерел та новітніх історіографічних напрацювань проаналізовано особливості системи управління та функціонування органів влади міст Правобережної України, Галичини і Буковини другої половини XIX - початку XX ст. у історико-порівняльному міжрегіональному контексті. Охарактеризовано особливості демографічного, економічного та інфраструктурного розвитку міст і містечок. Розкрито нормативно-правове забезпечення, етапи та характерні ознаки реформаційних процесів у сфері їх управління. З'ясовано специфіку виборчих практик з точки зору контролю державних органів влади, активності населення та політичної боротьби на місцевому рівні. Увагу приділено фінансово-бюджетній діяльності органів міського управління та у сфері модернізації комунального господарства, надання цивілізаційних послуг населенню, управління нерухомим майном, планування та забудови. Досліджено їх практичну діяльність щодо упорядкування громадського простору, благоустрою та покращення санітарного стану, формування міської системи охорони здоров'я, освітньої сфери та практики дозвілля. На прикладі функціонування міських управлінь Правобережжя, Галичини та Буковини у другій половині XIX - на початку XX ст. встановлено загалом спільне прагнення тутешніх органів влади працювати на користь громади. Водночас особливості державної політики, регіональні відмінності й локальні прецеденти, пов'язані із фінансовою спроможністю того чи іншого міста та різними другорядними факторами, формували мозаїку різних прикладів та рівнів ефективності фінансово-господарської, регуляторної та соціально-культурної діяльності.

Проаналізовано особливості системи управління та функціонування органів влади міст Правобережної України, Галичини і Буковини другої половини XIX - початку XX ст. у історико-порівняльному міжрегіональному контексті. З'ясовано особливості державної політики Російської імперії та Австро-Угорщини у сфері регулювання розвитку самоврядування. Висвітлено нормативно-правове забезпечення, етапи та характерні ознаки реформаційних процесів у сфері управління містами Правобережної України, Галичини та Буковини. Досліджено структуру фінансово-бюджетної системи муніципалітетів, джерела надходжень та розподіл витратних статей, діяльність у сфері модернізації комунального господарства, надання цивілізаційних послуг населенню, управління нерухомим майном, планування та забудови. Визначено повноваження і активність органів управління щодо упорядкування громадського простору, благоустрою та покращення санітарного стану, формування міської системи освіти та охорони здоров'я, вплив на дозвілля.