Обгрунтовано необхідність удосконалення існуючих і розробки нових державних механізмів регулювання страхової діяльності, впровадження яких забезпечує стабільність функціонування системи страхування та сприяє розвитку національної економіки за умов становлення ринкових відносин в Україні. З'ясовано, що характер страхової діяльності поребує постійного державного втручання у процес її розвитку. Зроблено висновок про необхідність підвищення ролі держави у вирішенні проблем розвитку страхової діяльності. Розкрито сутність страхування як економічної категорії, визначено його основні функції та принципи державного управління. Визначено місце та роль державних інститутів у формуванні та регулюванні страхового ринку. Проаналізовано міжнародний досвід організації та функціонування системи контролю за страховою діяльністю. Розроблено класифікацію методів державного регулювання страхової діяльності, визначено принципи, особливості та механізми реалізації даного процесу за умов перехідної економіки. Виділено основні етапи становлення та розвитку страхового ринку в Україні у сучасний період. Розкрито особливості, нормативно-правові й інституційні засади формування механізмів державного регулювання страхової діяльності в Україні. Досліджено державний механізм взаємодії саморегульованих організацій у формуванні страхової політики держави. Обгрунтовано основні напрями удосконалення механізмів державного регулювання страхової діяльності та шляхи підвищення її ефективності за умов трансформаційних перетворень в економічній сфері.

Предложена рабочая универсальная клеть стана, в которой дополнительно к двум горизонтальным валкам установлен один вертикальный формующий валок. Разработана методика определения величины основных диаметров сопряженных по калибру валков, обеспечивающая равенство расстояний от плоскости калибра до точек встречи с валками обеих полок профиля и одновременное начало их подгибки, что улучшает условия деформирования заготовки и качество профилей.

Предложены формующие универсальные клети многоклетевого стана, в которых боковые формующие валки установлены наклонно к уровню профилирования. Разработана методика определения оптимальных углов наклона боковых формующих валков и формы их рабочей поверхности, позволяющая, с учетом особенностей профиля и рекомендуемого способа формовки, применять более интенсивные режимы формообразования профиля, сократить число технологических переходов, уменьшить перепад окружных скоростей в калибре валков, а также сблизить направления и величины скорости движения материальных точек вращающихся валков и перемещаемых материальных точек деформируемой заготовки в местах контакта. Это сближение улучшает условия формообразования профиля и его качество, дает возможность уменьшить количество формующих рабочих клетей многоклетевого стана.

Превышение ширины заготовки соответствующих ширин в рабочих ручьях и калибре валков, неодновременная её контактная встреча с обоими сопряжёнными по калибру формующими валками в двухвалковой клети стана и возникающие препятствия движению заготовки на уровне формовки при образовании участка плавного перехода и наполнении его металлом приводят к пробуксовке и торможению движения, продольному изгибу и скручиванию профиля, короблению и волнистости плоских его участков. Предложено устранять эти недостатки, в том числе смещением уровня подачи заготовки на уровень, при котором во время ее подачи в клеть она будет взаимодействовать одновременно с двумя формующими валками. Показаны возможности улучшения условии формообразования профилей и их качества.