Викладено геохімічний підхід до проблем екологічної безпеки радіаційно забруднених територій, описано процеси абіогенної трансформації та біогеохімічної міграції радіонуклідів у наземних екосистемах. Проаналізовано процеси самоочищення агроекосистем за природно-антропогенних умов та на відчужених територіях. Наведено геохімічні критерії абіогенної та біогенної міграції радіонуклідів у лучних, лісових і прісноводних екосистемах. Висвітлено принципи систематизації природно-техногенних екосистем та оцінки їх екологічної безпеки.

Изложен геохимический подход к проблемам экологической безопасности радиационно загрязненных территорий, описаны процессы абиогенной трансформации и биогеохимической миграции радионуклидов в наземных экосистемах. Проанализированы процессы самоочищения агроэкосистем по природно-антропогенным условиям и на отчуждённых территориях. Приведены геохимические критерии абиогенной и биогенной миграции радионуклидов в луговых, лесных и пресноводных экосистемах. Освещены принципы систематизации природно-техногенных экосистем и оценки их экологической безопасности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д225.1

Рубрики:

Склад і властивості річкових вод

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*807*803.2(4УКР) + Е0*801.1-652.152(4УКР)

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: ВА730529 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто екологічні проблеми, пов'язані з утворенням, накопиченням, розподілом і міграцією тритію в навколишньому природному середовищі під впливом природних, техногенних чинників, його радіобіологічним впливом на живі організми, нормуванням вмісту у питній воді й атмосферному повітрі, безпечним зберіганням тритієвих відходів. Зазначено, що атомна енергетика є головним сучасним джерелом тритію у біосфері. Офіційні оцінки екологічно безпечних концентрацій тритію відрізняються у 600 000 разів, що спричинило значні розбіжності тритієвих нормативів у світі. Всупереч механізму, що сформувався упродовж біологічної еволюції, рослинність природно-техногенних водно-болотних екосистем накопичує важкий ізотоп - тритій. Показано, що експлуатація сховищ твердих радіоактивних відходів за умов комунальної радіаційної аварії на Київському ДМСК УкрДО "Родон" спричинює локальне тритієве забруднення навколишнього середовища понад допустимі норми, проте не є загрозою для мешканців Києва.

Викладено питання організації експедиції з дослідження родовищ радіоактивних мінералів. Охарактеризовано вплив радіоактивних хімічних елементів у земній корі. Описано розсіяння сильно радіоактивних хімічних елементів у земній корі. Розглянуто радіоактивні руди та можливість їх знаходження у Росії. Обгрунтовано значення радіогеології для сучасної геології. Подано аналіз грунтів з геохімічної точки зору. Висвітлено уявлення В. І. Вернадського про живу речовину у його працях з геохімії. Розкрито сучасні методи ядерної геохронології. Проаналізовано фізико-хімічну трансформацію техногенних радіонуклідів, розсіяних у верхній оболонці Землі. Показано розвиток аграрної дослідної справи в Україні у творчій спадщині академіка В. І. Вернадського.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*806

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П015

Рубрики:

Дія іонізуючого випромінювання на організм сільськогосподарських рослин і тварин (сільськогосподарська радіобіологія)

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д821.1

Рубрики:

Фактори та компоненти ландшафту та їх взаємодія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.65-638.3

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П327

Рубрики:

Фізіологія і біохімія лісових порід

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

The method of determination of different tritium species in biotic components of the ecosystem has been developed. The distribution of organically bound and exchangeable tritium in tree rings within the zone of infection of the Kharkiv radioactive waste facility is studied. The content of organically bound tritium is a promising tool for the reconstruction of regular and emergency emissions from the nuclear units. The content of exchangeable tritium is of great significance for the study of its balance in the ecosystem.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.685.7

Рубрики:

Група цеолітів

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.684.614

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено кінетику перерозподілу тритію між компонентами живої та неживої речовини екосистеми верби білої в "greenhouse" експериментах. Показано, що величина концентрації тритію у водному середовищі живлення помітно впливає на кінетичні параметри його асиміляції в органічній і неорганічній речовині організму верби білої (Salix alba L.). Описано кінетику надходження тритію з водного середовища живлення до внутрішньоклітинного соку (ВКС), органічної фази рослин і транспіраційних випарів залежно від концентрації надважкого ізотопу водню. Виявлено дозозалежні ефекти, що супроводжуються фракціонуванням ізотопів водню в усіх компонентах біосистеми - водному середовищі живлення, ВКС, транспіраційних випарах і в органічній фазі. Встановлено, що зі збільшенням початкової об'ємної активності тритію у водному середовищі живлення (у 8,6 разу) зростає швидкість виведення тритію з неї та з ВКС (у 14,8 і 15,6 разу відповідно), знижується ступінь асиміляції цього ізотопу до ВКС (у 41,3 разу), зменшується його частка, що потрапляє до органічної фази деревини (у 1,3 разу), зменшується відносна частка тритію у транспіраційній воді (у 5,7 разу). Доведено існування фізіологічних бар'єрів, що різко та суттєво обмежують асиміляцію тритію в компоненти верби. Так, величина бар'єра, при міграції цього ізотопу водню до ВКС, досягає 15 % і лише 18 - 25 % тритію потрапляє з зовнішньої води до органічної фази.

Розглянуто історичні аспекти виникнення, розвитку та формування сучасних проблем наукового напряму "Геохімія техногенезу". Цей напрям вивчає сукупність хімічних і технічних процесів, спричинених діяльністю людства, які призводять до перерозподілу хімічних елементів на планеті. Він виник на основі сучасної геохімії В. І. Вернадського, що вивчає процеси формування хімічного складу земної кори, розвиненої в працях О. Є. Ферсмана. Розвиток науково-технічної революції, що призвів до формування нової геологічної сили - Людини, - зумовив істотний перерозподіл хімічних елементів у земній корі внаслідок антропогенної діяльності. Зона техногенезу сягає нижньої границі біосфери в земній корі. Техногенна емісія окремих хімічних елементів (Pb, Se) більш як у 100 разів перевищує їхню природну емісію. Обсяги речовини земної кори, залученої в процеси техногенезу, на порядок перевищують осадонакопичення у фанерозої, що призведе до порушення термодинамічної квазірівноваги, сформованої протягом 4,5 млрд років. Особливої актуальності цей напрям набув у другій половині XX ст. унаслідок внесення у біосферу низки нових речовин, які не існують в природі. Сучасні проблеми геохімії техногенезу знаходяться в полі дослідження глобального антропогенного циклу "енергія - відходи". У широкому сенсі відходи - це все, що є результатом нашої діяльності з виробництва енергії та її використання. Їх надходження у біосферу втричі перевищує темпи осадонакопичення у фанерозої. Головні шляхи подолання антагонізму між техно- та біосферою полягають у глобальному впровадженні замкненого виробничого циклу та доведення вже накопичених відходів до стану, який вписується у природні біогеохімічні цикли. Базовим принципом поводження з відходами повинна стати перспективна придатність їх використання майбутніми поколіннями на відповідному етапі розвитку науково-технічної революції. Головним пріоритетом наукових досліджень повинна стати екологічна стабілізація біосфери.

Наведено результати дослідження дисперсного, хімічного складу та морфометрично-мінералогічних особливостей пилу золи винесення Трипільської ТЕС. Проаналізовано аналітичні дані щодо вмісту суспендованих часточок в атмосферному повітрі в межах зони впливу ТЕС (10 км). Дослідним матеріалом слугував пил, відібраний із повітря та поверхні листя рослин щириці (Amaranthus). У ході дослідження встановлено, що суспендовані часточки, є недиференційованими за складом, є переважно дрібнодисперсними (менше 10 мкм) фракції силікатів (алюмосилікатів), кристалів сірки (сульфідів, сульфатів), оксидів цирконію з включеннями міді, натрію, калію, кальцію, магнію, сірки, хлору, поодинокими включеннями фосфору та фтору. Форма пилових часточок переважно є конгломератоподібною з налипанням дрібних часточок різної форми - від ідеально сферичної до уламкової з гострими краями. Вміст діоксиду кремнію у хімічному складі пилу сягає 70 - 20 %. Наявність цирконію та "реактивного кремнезему" у складі досліджуваного пилу підтверджує його переважно техногенний генезис. Адже "реактивний кремнезем" може утворюватися лише внаслідок високотемпературної обробки кварцових часток. Кварцові аерозольні часточки, утворені під час згоряння вугілля, активно взаємодіють з газами, кислотами, важкими металами з утворенням "кварцових мікроконтейнерів", що переносять токсичні речовини. Потрапляючи в організм людини, часточки кварцу приносять на своїй поверхні сполуки, які є сильними токсинами, канцерогенами та мутагенами. А гострі уламки кристалів кварцу викликають механічні пошкодження тканин організму. Пил золи винесення Трипільської ТЕС є істотною екологічною небезпекою для населення та рослинності 10-км зони. Інгаляція пилу людиною викликає розвиток захворювань дихальних шляхів, а саме: фіброзу, гранульоми, силікозу. Осадження пилу золи винесення на поверхні листя призводить до всихання рослини. Оскільки біологічно активний кремній у складі пилу призводить до утворення у тканинах листя кальцій-силікатних мікросталагмітів, які перекривають продихи.

Обгрунтовано науковий підхід щодо створення превентивних засобів пожежогасіння лісових горючих матеріалів шляхом іммобілізації на поверхні нітрогенфосфоровмісної катіонної полімерної поверхнево-активною речовини полігексаметиленгуаніду (ПГМГ), що одночасно має властивості четвертинної амонійної солі та поліелектроліту і відноситься до малотоксичних речовин IV класу небезпеки. Показано, що фіксація солей ПГМГ на поверхні лісових горючих матеріалів є можливою за рахунок хімічної взаємодії (разом із фізичною) між речовиною та деревиною. Встановлено, що взаємодія похідних ПГМГ із горючими компонентами лісових екосистем, зокрема деревиною та органами дерев, відбувається за рахунок утворення багатоцентрових водневих зв'язків між гідроксильними групами (переважно целюлози) поверхні та аміногрупами полімеру, внаслідок чого солі ПГМГ достатньо міцно адсорбуються на поверхні лісових горючих матеріалів, що є підставою для отримання стійкого вогнезахисного покриття. Внаслідок іммобілізації на поверхні лісових горючих матеріалів утворюється полімерний інгібуючий шар, що підтверджено методами термічного аналізу та ІЧ-спектроскопії з Фур'є перетворенням. Розроблено вогнегасні композиції, на основі солей ПГМГ, які після висихання на поверхні целюлозовмісних матеріалів утворюють водостійкі полімерні плівки з високими характеристиками міцності та пролонгованим біоцидним ефектом, що обумовлено наявністю гуанідинових груп, які об'єднані в загальний полімерний ланцюг. Випробування вогнезахисної ефективності запропонованих композицій зменшують лінійну швидкість поширення полум'я майже у 3 - 4 рази в порівнянні з необробленими зразками лісових горючих матеріалів. Вперше запропропоновано використання розроблених вогнезахисних композицій, на основі солей ПГМГ, для прокладання профілактичних загороджувальних смуг у найбільш пожежонебезпечних напрямках (періодах) і опорних смуг під час локалізації лісових пожеж і для проведення профілактичних заходів із метою захисту лісових насаджень від шкідників.

Ступінь міграційної активності в навколишньому середовищі техногенних радіоактивних речовин визначається біогеохімічними особливостями ландшафту. На підставі цього твердження наведено геохімічну концепцію моніторингу навколишнього середовища, зокрема, його складової частини - радіаційного моніторингу. Оскільки основним шляхом вторинної міграції за межі радіаційно забруднених територій, зокрема, Чорнобильської зони відчуження є водний шлях, головним об'єктом підсумкової радіоекологічної оцінки такої території повинен виступати водозбірний басейн із його індивідуальним набором ландшафтних ознак, які власне й визначають відмінності у водному винесенні радіонуклідів у межах однієї кліматичної зони. Водозбірний басейн є ідеальним об'єктом, що надає можливість відійти від проблем дискретних оцінок, пов'язаних із нерівномірністю забруднення. Сформульовано 12 принципів радіаційного моніторингу, що включають обгрунтування переліку контрольованих (I рівень) та оцінюваних і прогнозних показників II - III рівня, кінцевою метою використання яких є визначення бар'єрної стійкості водозборів у межах впливу радіаційно небезпечних об'єктів. Бар'єрна стійкість інтегрально об'єднує та відображає результат дії всіх конкуруючих процесів (акумуляції, сорбції, десорбції, розчинення, конвективного перенесення тощо), які відбуваються в ланцюгах: грунт - грунтоутворювальні породи - підземні води; грунт - водомісткі породи - грунтові води - поверхневі води; грунт - поверхневі води; повітря - грунт - рослини і т.п. Запропоновано вважати, що ланцюжки з одним основним донором і одним акцептором є простими, а системи, в яких оцінюється комплексна бар'єрна стійкість за сумарною бар'єрною функцією кількох складових (окремі з них можуть бути донорами й акцепторами одночасно) - складними. Оскільки інтегральним показником ступеню забруднення басейну та його бар'єрних здатностей є величина винесення радіонукліду (Бк/рік) в гирлі основного водотоку, за головні моніторингові показники бар'єрної стійкості водозбору та захищеності його водної системи запропоновано прийняти частку та модуль водного винесення радіонукліду і характер їх змін у часі.