Дисертація містить аналіз з проблеми "задача" у зарубіжній і вітчизняній літературі. Наведено специфіку розв'язання лінгвістичної задачі на уроках української мови і літератури. Розкрито поняття "спосіб", визначено його роль при розв'язанні задачі. Обгрунтовано, що розв'зання лінгвістичної задачі здійснюється за умов використання фразеологічних засобів. Експериментально перевірено і доведено, що суттєві зміни за рівнями сформованості способів розв'язання лінгвістичних задач засобами фразеології досягнуто завдяки цілеспрямованій навчальній діяльності учнів. Застосування алгоритму, побудованого за системою послідовності "Рух по спіралі", сприяє успішному розв'язанню лінгвістичних мислительних задач.

Висвітлено філософсько-освітній аспект родинного виховання за сучасних умов. Розширено проблемне поле сучасної філософії освіти через обгрунтування трансверсальних стратегій родинного виховання, його можливостей як специфічної інтеркультурної та субкультурної комунікації. Виявлено, що функціональний потенціал родинного виховання та перспективи його реалізації залежать від сумісності життєвих планів кожного з членів родини з моральними, культурними та суспільними умовами їх реалізації та від ідеалу суспільного розвитку. Доведено, що у суспільстві ризику через прискорення глобалізаційних процесів змінюються просторові параметри родинного виховання.

Запропоновано авторську філософсько-освітню концептуалізацію родинного виховання як відкриту багаторівневу систему соціальних, культурних і педагогічних відносин, координація яких відбувається через відповідні комунікативні практики. З’ясовано, що у суспільстві ризику руйнація так званих "нормальних біографій" змінює виховну ситуацію у родині, спричиняє переривання родинних традицій. Розкрито амбівалентний функціональний потенціал родинного виховання. Поглиблено розуміння соціокультурних чинників, що впливають на зміст і організацію родинного виховання, а також обгрунтовано роль родинного виховання у духовному оновленні українського суспільства.

Обгрунтовано актуальність вивчення проблеми розвитку фасилітативних умінь у сучасного вчителя, який працює з обдарованими учнями в контексті зміни освітньої парадигми, переходу від традиційного до людиноцентрованого підходу до навчання. Проаналізовано сучасні вітчизняні підходи до розгляду феномену "педагогічної фасилітації", визначено його сутність та особливості. Розглянуто фасилітативні вміння вчителя як набуту здатність, що допомагає створювати атмосферу, яка буде сприяти гармонійному розвитку сучасної особистості. Зазначено, що формування фасилітативних умінь потребує роботи над собою та власного саморозвитку. Розкрито важливість педагогічної фасилітації обдарованих учнів як аспекту психолого-педагогічного супроводу, що забезпечує оптимальні умови для виявлення та розвитку їхнього потенціалу.